Справа №336/2130/23 стала справжнім випробуванням для нашої клієнтки Дар’ї, яка роками жила під тиском іпотечного боргу перед Приватбанком. Банк намагався відібрати квартиру та виселити родину, але апеляційний суд поставив остаточну крапку, захистивши право людей на житло.
Зміст:
Чому Приватбанк вимагав виселення та стягнення квартири
Історія почалася ще у 2005 році, коли Дар’я взяла кредит на купівлю житла. Через фінансові труднощі виникла заборгованість, і банк ще у 2017 році отримав рішення про стягнення всієї суми боргу.
Що нависло над клієнткою
- Ризик втрати єдиного житла, де Дар’я проживала разом із двома дітьми.
- Вимога банку сплатити понад 55 тисяч доларів США, більша частина яких — незаконні нарахування.
- Загроза примусового виселення малолітньої доньки та сина-студента на вулицю.
- Психологічний тиск через повторні судові позови за тим самим договором.
Ситуація виглядала критичною, адже Приватбанк вимагав виселення через суд, ігноруючи той факт, що клієнтка вже виплачувала борг частинами через виконавчу службу. Треба було діяти рішуче, щоб зупинити банківське свавілля.
Як позовна давність та захист прав дитини зупинили банк
Ми взялися за справу, коли вона вже перебувала в апеляції. Нашою стратегією став доказ того, що банк не має права нараховувати відсотки після того, як вже виграв суд про стягнення всього боргу у 2017 році.
На що суд звернув увагу і з чим погодився
- Частина 2 статті 1050 ЦК України — оскільки банк ще у 2015 році вимагав дострокового повернення всього кредиту, він втратив право нараховувати будь-які відсотки та пеню після цієї дати.
- Стаття 257 ЦК України — строк позовної давності для звернення стягнення на іпотеку сплив ще у 2018 році, а банк подав новий позов лише у 2023-му.
- Правова позиція Верховного Суду у справі №755/13805/16-ц — суд не може застосувати позовну давність до безпідставно нарахованих сум, тому в частині нових нарахувань банку відмовили через необґрунтованість.
- Висновок органу опіки та піклування — орган опіки виступив категорично проти виселення малолітньої дитини, що стало вагомим аргументом для суду.
Ми довели, що Приватбанк маніпулював розрахунками, намагаючись стягнути кошти, на які не мав юридичного права. Апеляційний суд детально вивчив наші пояснення та матеріали попередніх справ.
Що означає ця перемога для родини клієнтки
Тепер Приватбанк — який намагався виставити Дар’ю з дітьми на вулицю — змушений відступити. Виявилося, що "страшний" борг у 55 тисяч доларів був штучно роздутий, а право банку на іпотеку давно згасло через пропущений час. Клієнтка, яка раніше не спала ночами через повідомлення у "Дії", нарешті може видихнути: квартира залишається у її власності, а виселення скасовано.
Як отримати таку ж допомогу у справі проти Приватбанку?
Першим кроком є детальний аналіз вашого кредитного договору та судової історії. Ви можете звернутися до нас за послугою захист в суді по кредиту, і ми розробимо індивідуальну стратегію захисту.
Чи може банк забрати квартиру, якщо в ній прописані діти?
Виселення дітей можливе лише за наявності дозволу органу опіки або надання іншого житла. У цій справі нам вдалося залучити орган опіки, який став на захист прав дитини, що допомогло виграти суд. Схожу справу про відмову Приватбанку у позові ми вже описували раніше.
Що робити, якщо банк пропустив строк позовної давності?
Важливо обов’язково подати до суду письмову заяву про застосування позовної давності. Сама по собі вона не спрацює — це активна дія відповідача. Якщо ви пропустите цей момент у першій інстанції, в апеляції це зробити значно складніше.
Чи законно банк нараховує відсотки після рішення суду?
Ні, після того, як банк зажадав повернути весь кредит достроково (через вимогу або позов), нарахування договірних відсотків припиняється. Будь-які подальші нарахування можна успішно оскаржити, як ми це зробили у справі №336/2130/23. Ви можете переглянути рішення суду у справі №336/2130/23 у реєстрі.
Чи були у вас схожі успішні справи проти Приватбанку?
Так, схожу справу проти Приватбанку ми виграли раніше — там теж вдалося довести незаконність дій банку щодо іпотечного майна.
