Направлення військовослужбовців на лікування за кордон: повний порядок та документи

Направлення військовослужбовців на лікування за кордон — це дієвий механізм медичної евакуації, який дозволяє пораненим захисникам отримати високотехнологічну допомогу в іноземних клініках абсолютно безкоштовно. Якщо лікування в Україні є об’єктивно неможливим, держава разом із міжнародними партнерами забезпечує транспортування та повне фінансування медичних послуг.

Процедура регламентується Постановою КМУ № 411, але на практиці бійці часто стикаються з бюрократичними затримками на етапі погодження документів. Щоб не втратити дорогоцінний час і не допустити порушення строків перебування за межами військової частини, важливо чітко розуміти кожен крок процесу та роль медичного закладу як головного ініціатора евакуації.

Законодавча база для направлення військових за кордон

Направлення військовослужбовців на лікування за кордон регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 411 та відповідними наказами Міністерства охорони здоров’я. Ці нормативно-правові акти визначають чіткий механізм взаємодії між військовими госпіталями, силовими відомствами та закордонними клініками.

Головним документом у цій сфері є Постанова КМУ від 5 квітня 2022 року № 411. Вона визначає коло осіб, які мають право на медичну евакуацію, базові умови виїзду та встановлює роль медичного закладу (в якому перебуває військовий) як первинного ініціатора всього процесу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 411: «Направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі — захисники України), за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров'я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування. Направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров'я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації...»

Окрім цього, лікуючі лікарі керуються Наказом МОЗ № 574, який визначає чіткі медичні критерії для направлення громадян України за кордон на період дії воєнного стану. Цей наказ використовується для первинного оцінювання пораненого військовослужбовця — чи відповідає характер його травм вимогам для евакуації.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №640/1614/19 від 13.04.2021 зазначив: «єдиною та обов'язковою умовою для прийняття рішення про взяття на облік громадянина з метою направлення його на лікування за кордон є об'єктивна неможливість надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров'я України, що має бути підтверджено відповідним висновком групи експертів Міністерства охорони здоров'я України.»

Направлення на лікування за кордон можливе лише за умови неможливості надання такої допомоги в Україні. Це фундаментальна позиція, яка виключає можливість виїзду, якщо аналогічні медичні послуги можуть бути якісно надані вітчизняними закладами охорони здоров’я.

Хто має право на безкоштовне лікування за кордоном

Право на безкоштовне лікування за кордоном мають діючі військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ та інших силових відомств, які постраждали внаслідок військової агресії РФ. Головною умовою є наявність офіційного медичного висновку про потребу в евакуації та згода іноземної сторони на прийом пацієнта.

Для організації процесу поранений боєць повинен перебувати в українському закладі охорони здоров’я. Саме цей заклад ініціює направлення. Якщо військовий перебуває у цивільній лікарні, алгоритм дій дещо змінюється, оскільки такий заклад не завжди має прямий вихід на профільні міністерства оборонного сектору.

У нашій практиці був випадок, коли військовослужбовець проходив лікування від складного мінно-вибухового поранення у цивільній міській лікарні. Лікарі дійшли висновку, що в Україні зберегти кінцівку неможливо, але є шанс у клініці Німеччини. Проблема полягала в тому, що цивільний заклад не може самостійно направити документи до МОЗ. Відповідно до Постанови № 411 цивільна лікарня направила офіційне клопотання та пакет документів до військового госпіталю (сектору оборони). Консиліум госпіталю протягом 3 днів розглянув клопотання та видав необхідний висновок для евакуації.

Варто пам’ятати, що під час перебування в госпіталі діє чіткий порядок дій військовослужбовця під час лікування, якого слід суворо дотримуватися для збереження всіх соціальних гарантій та виплат. Ми успішно вели кейс про захист військового під час лікування, що дозволило списати значну частину боргу та скасувати заочне судове рішення для бійця, який перебував у госпіталі після важкого поранення.

Які документи потрібні для лікування за кордоном

Для оформлення виїзду військовослужбовця на лікування за кордон медичний заклад, де перебуває поранений, готує пакет документів, що включає медичну виписку, офіційний висновок про потребу в евакуації та письмові згоди самого військового. Без належного оформлення цих паперів погодження в Міністерстві охорони здоров’я є неможливим.

Згідно з вимогами законодавства, заклади охорони здоров’я, у яких захисники перебувають на лікуванні, формують такий перелік документів:

• Згода на лікування за кордоном. Письмова заява військовослужбовця або його законного представника з обов’язковим наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, що стосуються медичної інформації.
• Згода на трансскордонну передачу даних. Документ, що дозволяє передавати персональні та медичні дані іноземним закладам охорони здоров’я.
• Виписка з медичної карти. Документ за формою № 027/о, затвердженою МОЗ.
• Висновок про необхідність направлення. Офіційне рішення консиліуму лікарів закладу.

Діагнози у виписці форми 027/о обов’язково мають містити кодування за Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10 або МКХ-11). Без цих кодів іноземні координаційні центри не зможуть верифікувати пацієнта, а профільні міністерства не приймуть документи на розгляд. Офіційні зразки документів та рапортів можна знайти на ресурсі Державний портал «Турбота про військовослужбовця».

Родина пораненого бійця часто стикається з проблемою: медичний висновок госпіталю про направлення за кордон уже готовий, проте військове відомство затягує передачу документів до Міністерства охорони здоров’я, через що втрачається дорогоцінний час. В одному з наших кейсів юрист звернувся до командування із посиланням на норму Постанови № 411, яка суворо обмежує строк передачі документів трьома днями. Протягом доби після подачі адвокатського запиту силовий орган надіслав лист-направлення з копіями документів до МОЗ.

Після погодження документів військовослужбовець отримує право на перетин кордону. Варто заздалегідь вивчити загальні правила виїзду військовослужбовців за кордон, щоб уникнути затримок на пункті пропуску.

Організація транспортування поранених захисників

Транспортування поранених військовослужбовців до державного кордону організовує Міністерство охорони здоров’я за сприяння Міністерства оборони, МВС та Державної прикордонної служби. Після перетину кордону логістику та супровід пацієнтів координує Міністерство закордонних справ спільно з іноземними партнерами.

Процес транспортування розпочинається після того, як МОЗ отримує підтвердження від іноземної клініки про готовність прийняти пацієнта. Інформування зацікавлених відомств, серед яких Командування Медичних сил ЗСУ та Державна прикордонна служба України, здійснюється протягом семи календарних днів з моменту отримання згоди від іноземної сторони.

Якщо готові пропозиції від закордонних клінік відсутні, МОЗ разом із МЗС вживають активних заходів для самостійного пошуку відповідних медичних закладів через дипломатичні канали та міжнародні волонтерські організації.

Скільки часу військовий може перебувати на лікуванні

Загальний час безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні за кордоном не може перевищувати 12 місяців підряд. Цей ліміт включає безпосередньо лікування, час транспортування між клініками та період очікування між плановими хірургічними операціями.

Пам’ятайте, що тривалість лікування за кордоном суворо рахується як безперервна. Якщо військовий хоча б на кілька днів повернувся в Україну, а потім знову виїхав — відлік 12-місячного строку починається заново, проте це вимагає повторного проходження всієї процедури погодження за Постановою № 411.

Після завершення лікування військовослужбовець зобов’язаний повернутися до своєї частини або пройти військово-лікарську комісію. Рекомендуємо заздалегідь ознайомитися з тим, як оформлюються постанови ВЛК після лікування, щоб уникнути правових проблем при поверненні в Україну.

Що робити, якщо термін закінчується, а лікування триває? В одному з наших кейсів військовослужбовець з важким ураженням хребта перебував на реабілітації у Польщі вже 11 місяців. Попереду планувалася ще одна складна операція, проте термін дозволу на перебування за кордоном добігав кінця. Постала загроза звинувачення у самовільному залишенні частини (СЗЧ). Завдяки Постанові № 1125, дружина військового подала командиру частини офіційні перекладені виписки з польської клініки. Військова частина ініціювала дистанційну ВЛК, яка ухвалила постанову про тимчасову непридатність із продовженням лікування, що легалізувало його перебування за кордоном.

Найпоширеніша помилка при самостійній підготовці документів — надання звичайного перекладу медичних виписок для дистанційної ВЛК без офіційного нотаріального засвідчення. Військові частини повертають такі документи, що призводить до пропуску 12-місячного ліміту легального перебування.

Хто може супроводжувати військовослужбовця за кордон

Військовослужбовця, який направляється на лікування за кордон, має право супроводжувати один із близьких родичів першого ступеня споріднення (дружина, чоловік, батьки або діти). Рішення про необхідність супроводу приймається консиліумом лікарів та вноситься до офіційного погодженого списку МОЗ.

Супровід захисників під час перебування в іноземній клініці та їхнє повернення в Україну здійснюється за координації МЗС через закордонні дипломатичні установи. Фінансування витрат на лікування та транспортування, зокрема лікування за кордоном за рахунок держави, здійснюється за рахунок державних програм, допомоги країн-партнерів або інших джерел, не заборонених законодавством.

Під час перетину кордону супроводжуючими особами часто виникають труднощі. Наприклад, дружина тяжкопораненого військового планувала їхати з ним до Франції, але на кордоні виникли проблеми. Надання оригіналів свідоцтва про шлюб, а також перевірка наявності її прізвища у погодженому МОЗ списку осіб, які направляються на лікування із супроводжуючими (що передбачено Порядком № 411), дозволили успішно перетнути кордон.

Також ми вели справу про розблокування рахунку військової за кордоном, успішно скасувавши виконавчий напис та відновивши доступ до коштів під час перебування клієнтки за межами України.