Договір позики та правила його укладення за законом

Оформляючи договір позики, сторони часто не замислюються над юридичними тонкощами, вважаючи це простою формальністю. Проте саме цей документ визначає правила передачі майна чи грошей і захищає інтереси обох сторін у разі виникнення конфлікту.

Неправильне розуміння правової природи позики може призвести до того, що угоду визнають неукладеною, а гроші повернути не вдасться навіть через суд. Тому важливо розібратися, як працює цей інструмент за Цивільним кодексом України, які вимоги висуваються до його форми та як діяти під час воєнного стану.

Що таке договір позики та коли він діє

Законодавче визначення угоди міститься у статті 1046 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми, договір позики передбачає, що одна сторона передає у власність іншій гроші або речі, а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму чи кількість речей аналогічної якості.

Головна особливість цієї угоди полягає в її реальному характері. Це означає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, а не в момент підписання самого документа. Якщо сторони підписали папери, але фактичного передання коштів не відбулося, зобов’язання не виникають.

На практиці підписання договору позики без підтвердження передачі коштів є головною помилкою. Оскільки договір є реальним, за відсутності письмового доказу передачі грошей (банківської виписки чи розписки) угоду можна визнати неукладеною в судовому порядку. У нашій практиці ми часто зустрічаємо випадки, коли саме через це позикодавці втрачають можливість повернути свої кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України: «За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.»

У суді часто доводиться вирішувати суперечки, коли позичальник заявляє про безгрошовість угоди. Наприклад, подібна справа про безгрошовість договору позики була успішно вирішена нашими юристами, де нам вдалося захистити клієнтку від безпідставних вимог позикодавця, який не зміг довести факт реальної передачі грошей.

Які вимоги встановлено до форми договору позики

Закон дозволяє укладати угоду як в усній, так і в письмовій формі, проте встановлює чіткі межі. Належна форма договору позики залежить від суми боргу та статусу сторін, які беруть участь у правочині.

Договір обов’язково укладається у письмовій формі, якщо його сума щонайменше вдесятеро перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (що становить 170 гривень). Якщо ж позикодавцем виступає юридична особа, письмова форма є обов’язковою незалежно від суми позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України: «Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.»

На підтвердження укладення договору та його умов може бути надана боргова розписка. Важливо розуміти, що розписка сама по собі не є окремим договором — це лише документ, який підтверджує факт передачі грошей боржнику на виконання вже укладеної угоди.

Якщо сторони не дотрималися письмової форми при великій сумі позики, у разі спору вони позбавляються права посилатися на свідчення свідків. Якщо ви плануєте оформити позику між громадянами, ми рекомендуємо використовувати детальний договір позики між фізичними особами, який містить усі необхідні умови для захисту обох сторін.

Як нараховуються проценти за договором позики

За загальним правилом, будь-яка позика вважається оплатною, якщо інше прямо не вказано в її тексті або не передбачено законом. Кредитор має законне право на отримання плати за користування його коштами.

Якщо сторони письмово не зафіксували конкретний розмір відсотків, їх величина визначається автоматично. У такому разі застосовується чинна облікова ставка Національного банку України, яка діяла у відповідні періоди користування грошима.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України: «Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.»

Багато хто вважає, що відсутність пункту про відсотки автоматично робить договір безпроцентним. Однак безпроцентними за умовчанням є лише дрібні позики між фізичними особами на суму до 850 гривень (50 неоподатковуваних мінімумів), які не пов’язані з бізнесом, або випадки, коли позичальнику передаються не гроші, а речі, визначені родовими ознаками.

Також варто враховувати важливу позицію Верховного Суду: після закінчення строку дії договору право на нарахування договірних відсотків за статтею 1048 ЦК України припиняється. Якщо позичальник прострочив повернення, кредитор надалі може вимагати лише компенсаційні виплати, але не стандартні відсотки за договором.

Як правильно визначити строк повернення позики

Позичальник зобов’язаний повернути отримані кошти або речі у строк та в порядку, які сторони погодили при підписанні угоди. Грошові зобов’язання мають виконуватися у національній валюті — гривні.

Законодавство дозволяє визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає поверненню, розраховується за офіційним курсом НБУ на день фактичного платежу, якщо інший порядок не прописаний у самому договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України: «Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.»

Якщо конкретна дата повернення коштів не була погоджена заздалегідь, або якщо позика надана до запитання, перебіг строку виконання починається з моменту пред’явлення вимоги кредитором. У боржника є рівно 30 календарних днів, щоб повністю розрахуватися з позикодавцем.

Зобов’язання вважається виконаним у момент фактичної передачі грошей або речей кредитору, або ж у день зарахування відповідної суми на його банківський рахунок.

Як працює договір позики під час війни

Запровадження воєнного стану в Україні суттєво змінило правила гри на фінансовому ринку. Держава ввела тимчасові обмеження, щоб захистити позичальників від надмірного фінансового тиску в умовах війни.

На період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування позичальники звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Це означає, що кредитори не мають права нараховувати штрафи, пеню чи інші санкції за прострочення платежів.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.»

Важливо розуміти, що воєнний стан не звільняє від обов’язку повертати тіло кредиту та сплачувати нараховані договірні відсотки. Мораторій діє виключно на фінансові санкції за прострочення. Будь-які спроби кредиторів приховати пеню під виглядом підвищених відсотків за прострочення є незаконними, і суди списують такі нарахування.

Окрім цього, під час дії воєнного стану діє заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів, що унеможливлює позасудове стягнення боргів за цим інструментом.

Які наслідки має невиконання договору позики

Якщо боржник порушує свої зобов’язання і не повертає кошти вчасно, позикодавець має право ініціювати процедуру примусового стягнення боргу. Цей процес може відбуватися у кілька етапів, починаючи від мирного врегулювання і закінчуючи судовим позовом.

За загальним правилом, за несвоєчасне повернення грошей кредитор може вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший відсоток не встановлений договором). Проте під час дії воєнного стану ці нарахування обмежені законом.

Якщо добровільно повернути кошти не вдається, єдиним ефективним шляхом є звернення до суду. Загальний строк позовної давності для таких спорів становить три роки. Проте в апеляційній практиці існують важливі нюанси щодо застосування позовної давності. Наприклад, у нас є застосування позовної давності до боргових зобов’язань, де ми успішно скасували стягнення застарілого боргу та стягнули витрати на адвоката з опонента.

Також важливу роль відіграє належне забезпечення зобов’язань. Якщо сума позики є значною, ми рекомендуємо заздалегідь укладати договори застави або іпотеки. Це гарантує, що у разі неплатоспроможності боржника кредитор зможе задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна. Перед початком судового процесу також варто перевірити боржника через Єдиний реєстр боржників України та відстежувати хід справ через сервіс «Стан розгляду справ» на порталі Судової влади України.

У випадках безпідставного стягнення коштів позичальник має право оспорювати договір за його безгрошовістю. Наші адвокати мають значний досвід у таких справах, зокрема нами був здійснений успішний захист від безпідставного стягнення за договором позики в апеляційному суді, що дозволило повністю скасувати несправедливе рішення суду першої інстанції.