🔐 Адвокатське бюро “ЮРКОНСАЛТ” отримало перемогу в судовій справі.
🤝 Суд прийняв рішення, згідно з яким виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Головкіною Я.В. про стягнення з боржника позивача на користь ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” заборгованості за кредитним договором в сумі 17411,12 гривень, визнано таким, що не підлягає виконанню.
🔍 Суд встановив, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм законодавства про нотаріат та процедур вчинення виконавчих написів. 🧮 Судове рішення враховує раніше прийняте рішення Київського апеляційного адміністративного суду, відповідно до якого Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, втратив чинність.
💪 Таким чином, рішення суду дозволяє клієнтам адвокатського бюро “ЮРКОНСАЛТ” бути впевненими у своїх правах та забезпечує їм можливість укласти договір з юристами для вирішення подібних справ.
#адвокатське_бюро #юридична_допомога #судова_справа #виконавчий_напис #права #позивач #відповідач #клієнт #Київ #юрист #юридичні_послуги
Текст рішення суду: Справа N 334/2857/22
Провадження N 2/334/2321/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Мірошниченка О.Р.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”, треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна; приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
представник позивача адвокат Працевитий Г.О. звернувся до суду з позовом до ТОВ “ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис N 24870 від 12.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості за кредитним договором N 712583082 від 30.11.2019 в сумі 17411,12 гривень.
Позов обґрунтовує тим, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства а саме, статей 87 і 88 Закону України “Про нотаріат”, а також пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012, у зв’язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчинення на кредитних договорах.
12.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною було вчинено виконавчий напис N 24870 про стягнення на користь стягувача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” з ОСОБА_1, яка є боржником за кредитним договором N 712583082 від 30.11.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА”, правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами N 75 від 22.04.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю “ТАЛІОН ПЛЮС”, правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами N 05/0820-01 від 05.08.2020 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”, заборгованості за кредитним договором N 712583082 від 30.11.2019. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснюється за період з 29.01.2021 по 27.02.2021. Сума заборгованості становить 16211,12 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4698,95 гривень, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 8426,80 гривень, строкова заборгованість за штрафами і пенями 3085,37 гривень, а також плата, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису 1 200. Загальна заборгованість боржника становить 17411,12 гривень.
На підставі спірного виконавчого напису 23 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим Олександром Олександровичем було відкрито виконавче провадження N 66186054.
Також, 05.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим Олександром Олександровичем було винесено постанову про зверхня стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до статті 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.07.2017 у справі N 754/9711/14-ц, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (далі Порядок N 296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку N 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
У пункті 3.2 Порядку N 296/5 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 (далі – Перелік N 1172).
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 глави 16 Порядку N 296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Суд встановив, що пункт 2 Переліку N 1172, на підставі якого приватним нотаріусом вчинений спірний виконавчий напис, втратив чинність 22.02.2017 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі N 826/20084/14, яка набрала законної сили.
Вказаним судовим рішенням визнана незаконною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, у тому числі, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Редакція Переліку N 1172 до внесення змін, визнаних нечинними, не містила розділу про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а тому приватний нотаріус не мала правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі N 645/1979/15-ц.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки приватний нотаріус вчинив спірний виконавчий напис на підставі нечинного нормативно-правового акту, чим порушив норми Закону України “Про нотаріат”.
Суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 – 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначеної судом підстави, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, суд вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору в сумі 496,20 гривень, сплаченого нею за подачу заяви про забезпечення позову, а також стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в сумі 992,40 гривень, оскільки позивачка звільнення від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Керуючись статтями 3, 4, 10 – 13, 76 – 81, 89, 141, 158, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис N 24870, вчинений 12 березня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” заборгованості за кредитним договором N 712583082 від 30.11.2019 в сумі 17411,12 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4496 (чотири тисячі чотириста дев’яносто шість) гривень 20 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” в дохід держави судовий збір в сумі 992 (дев’ятсот дев’яносто дві) гривні 40 копійок.
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 12.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною виконавчого напису N 24870 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС” заборгованості за кредитним договором у сумі 17411,12 гривень, у виконавчому провадженні N 66186054 від 23.07.2021., втрачають свою дію через дев’яносто днів після набрання рішенням законної сили.
