Захищено інтереси відповідача у справі з Вердикт Капітал. Судом відмовлено в позові на 33 000 грн!

Дата документу 10.02.2022

Справа № 334/7311/20

Провадження № 2/334/1375/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.

при секретарі судового засідання Алєйніковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2020 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Вердикт капітал», стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 33778,88 грн., суму оплаченого судового збору в розмірі 2101 грн. та витрати з правової допомоги в розмірі 7000 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року скасовано заочне рішення суду від 26 травня 2021 року, призначено справу до судового розгляду.

Так, позов обґрунтований тим, що05.04.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №500266704, згідно якого сума кредиту складає 19990 грн., процентна ставка за користування кредитом становить 23% річних, датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків, є06.04.2015р.

21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500266704 від05.04.2012 року.

26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500266704 від05.04.2012 року.

16.01.2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ«Вердикт капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500266704 від05.04.2012 року.

Таким чином, ТОВ «Вердикт капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 26.11.2020 року, становить 31547,27 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту)5168,44 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги4731,53 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості)2247,30 грн., заборгованість з пені – 19400 грн., нараховані 3% річних465,63 грн., втрати від інфляції860,03 грн., подвійна облікова ставка НБУ905,95 грн.

Відтак, позивач просить позов задовольнити, стягнути вказану заборгованість, судовий збір в сумі 2102 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, про час та розгляд справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без присутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, представник відповідача надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Відповідно до заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 26.05.2021 року у вказаній цивільній справі, звертається увагу суду на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки згідно з п. 2.3 Кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги «Альфа-Сервіс» є 06.04.2015 року, проте позивач звернувся до суду лише 14.12.2020 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для залишення без задоволення позовних вимог. Окрім зазначеного, представник відповідача наголошує, що сума заборгованості за кредитним договором, в тому числі проценти та пеня, в розмірі 33778,88 грн., розрахована позивачем з 16.01.2019 року по 26.11.2020 року після спливу визначеного договором строку кредитування.

Згідно з запереченнями на заяву про перегляд заочного рішення, представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, зазначено, що строк позовної давності не сплинув, сторонами було збільшена позовна давність, а саме п. 23 Розділу 2 Загальних умов рефінансування кредитної картки ПАТ «Альфа-Банк», сторони домовились, що позовна давність становить 50 років, про що свідчить особистий підпис позичальника на вказаному розділі кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

05.04.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №500266704, згідно якого сума кредиту складає 19990 грн., процентна ставка за користування кредитом становить 23% річних, датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків, є06.04.2015р.

21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500266704 від05.04.2012 року.

26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500266704 від05.04.2012 року.

16.01.2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ«Вердикт капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500266704 від05.04.2012 року.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, первісний кредитор в повному обсязі виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 ЦК України.

Так, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1, 2 статті 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зістаттею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено раніше, позивачем надано умови кредитного договору №500266704 від 05.04.2012 року, а саме Розділ №1, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 та не оспорюванного під час розгляду справи, згідно якого сума кредиту складає 19990 грн., процентна ставка за користування кредитом становить 23% річних, датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків, є06.04.2015р.

Так, вищевказаний договір складається з двох розділів, а саме Розділ №1 «Базові умови кредитування» та Розділ №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього договору, що встановлено п. 1 зазначеного кредитного договору.

Крім цього, у наданій позивачем копії Розділу №1 кредитного договору №500266704 від 05.04.2012 року міститься посилання на п. 23 Розділу № 2 цього договору щодо його змісту про умови третейської угоди, укладеної між сторонами про судовий захист прав та законних інтересів сторін.

05 листопада 2021 року представником позивача надано Витяг із сайту банку Розділу № 2 Кредитного договору «Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», який не містить інформацію щодо обізнаності відповідачки ОСОБА_1 щодо наявних умов. Водночас, п. 23 зазначеного Витягу Розділу № 2. містить домовленість сторін про встановлення позовної давності у строк 50 років.

Окрім зазначеного, зі змісту Анкети-заяви на отримання кредиту по продукту «Свій кредит» через Інтернет, підписаний відповідачкою, встановлена відсутність посилання на строк позовної давності 50 років.

Представник відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст.ст. 256, 267 ЦК, суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, аналізуючи усі надані сторонами документи, суд встановив, що укладаючи договір, сторони погодили встановлення позовної давності загальною тривалістю три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 06 листопада 2019 року у справах № 523/51/17 (провадження № 61-13196св19), №555/1330/15 (провадження № 61-10811св18).

Входячи з вимогстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Системний аналіз змісту вказаної норми дозволяє дійти висновку, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. У разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, перебіг позовної давності переривається саме в день пред`явлення такого позову і перебіг позовної давності починається заново з наступного за ним дня.

Наявність передбачених статтею 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності щодо пред`явлення вказаного позову, які б дозволяли зробити висновок про дотримання при поданні позову встановленого законом строку позовної давності, не встановлено.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Враховуючи, що з пред`явлення позовної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором пройшло три роки, належних доказів про домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності суду не надано, суд приходить до висновку про пропущення позивачем строків звернення із позовом без поважних причин, в зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Запорізького апеляційного суду.

СуддяО.М. Гнатюк