В апеляційному суді відстояли рішення суду про скасування комісії по кредиту Альфа Банка!

Дата документу 16.11.2022 Справа № 336/8473/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/8473/21Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Провадження №22-ц/807/1733/22Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаряПодліянової Г.С., Гончар М.С., Дашковської А.В., Остащенко О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2022 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору про надання споживчого кредиту, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (даліАТ «Альфа-Банк») про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору про надання споживчого кредиту, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що 07 квітня 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 500587972, до якого обліковується картковий рахунок № НОМЕР_1 , а фінансова установа нараховує позичальнику оплату за послуги з розрахунково-касового обслуговування основної картки щомісячно в залежності від суми заборгованості. Банком встановлено комісійну винагороду за переказ коштів та приймання готівки на його рахунки, які регулярно сплачуються позичальником. Загальна сума заборгованості позивача станом на 27 серпня 2021 року обчислюється сумою в 28114,27 грн, при цьому за період з 07 квітня 2017 року по 27 серпня 2021 року з рахунку № НОМЕР_1 списано загальну суму 134781,72 грн, які складаються з вартості зняття готівки та покупок в сумі 87398,11 грн; комісії за операції в банкоматі в сумі 45 грн; відсотків за готівкові операції 17201,78 грн; відсотків за прострочену заборгованість в сумі 120,74 грн; відсотків за несанкціонований овердрафт в сумі 306,84 грн; відсотків за прострочений овердрафт в сумі 54,41 грн; відсотків за послугу «Моментальна розстрочка на картці» в сумі 18 коп; комісії за послугу «Моментальна розстрочка на картці» в сумі 203,53 грн, штрафних санкцій в сумі 800 грн, плати за страхові пакети в сумі 807,05 грн; плати за СМС-інформування в сумі 345 грн, суми розрахунково-касового обслуговування в сумі 27499,08 грн. На думку позивача, відповідачем необґрунтовано завищено суму заборгованості та протиправно списані грошові кошти в сумі 28705,33 грн, які складаються з комісії за операції в банкоматі в сумі 45 грн, яка не повинна стягуватися, так як платежі здійснювалися на погашення кредитної заборгованості безпосередньо через банкомат АТ «Альфа-Банк»; відсотків за несанкціонований овердрафт в сумі 306,84 грн, який не обґрунтований жодними положеннями договору між сторонами; відсотків за прострочений овердрафт в сумі 54,41 грн, який також не передбачений договором; штрафних санкцій в сумі 800 грн, які стягнуті безпідставно через відсутність прострочення платежів з боку позичальника, що регулярно здійснював позивач, проте вони були невірно розподілені кредитором; вартості розрахунково-касового обслуговування в сумі 27499,08 грн, нарахування якої є повністю неправомірним.

При укладенні кредитного договору були порушені права ОСОБА_1 як споживача, оскільки їй не було надано для ознайомлення текст договору, що потягло за собою включення до нього низки несправедливих по відношенню до споживача умов, зокрема, умов про сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості, без інформування про те, які саме послуги надаються за сплату вказаної комісії, а такі дії посягають на зміст статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону включення до договорів із споживачем умов, які є несправедливими. Разом з тим позичальником на виконання умов кредитного договору сплачені кошти на погашення кредитної заборгованості, які були розподілені на погашення комісії, оплату розрахунково-касового обслуговування, штрафів, що нараховані через прострочення платежів, які виникли через неправильний розподіл сплачених позичальником коштів.

Умовами договору між сторонами передбачено одночасну сплату комісії як за розрахунково-касове обслуговування, так і комісії за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку. Необхідність подвійної сплати комісії банку свідчить про дисбаланс договірних прав та обов`язків не на користь споживача та про недійсність умов договору в цій частині як такого, що суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, змісту ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів».

На підставівищевикладеного,ОСОБА_1просила судвизнати частковонедійсним кредитнийдоговір №500587972від 07квітня 2017року,укладного міжАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_1 ,а самев частинізобов`язання позичальникасплачувати щомісячнукомісію закредитом.Зобов`язатиАТ «Альфа-Банк»здійснити перерахуноккредитних зобов`язаньОСОБА_1згідно зкредитним договором№ 500587972від 07квітня 2017року безврахування щомісячноїкосімії закредитом.А також,стягнути зАТ «Альфа-Банк»на користьОСОБА_1витрати напрофесійну правничудопомогу урозмірі 10000грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2022 року з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2022 року позов задоволено.

Встановлено, що пункт 3 договору про надання особистого кредиту № 500587972 від 07 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», є нікчемним.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Альфа-Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання особистого кредиту № 500587972 від 07 квітня 2017 року без врахування передбачених пунктом 3 договору комісій.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави 908,40 грн судового збору.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням судуАкціонерне товариство«Альфа-Банк»подало апеляційну скаргу,в якійпосилаючись нанеповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального правата неправильнезастосування нормматеріального права,просить скасуватирішення Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від13червня 2022року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційнаскарга мотивованатим,що судпершої інстанціїне взявдо уваги,щоКредитний договір,укладений здодержанням письмовоїформи,що відповідаєвимогам ч.1ст.1055ЦПК України.ОСОБА_1на протязібільш ніжтрьох роківсплачувала заборгованістьза кредитнимдоговором,в томучислі йза комісією,тим самимнадавши згодуна отриманнята користуваннякредитом напогоджених умовах.ОСОБА_1було проінформованопро всіістотні умовидоговору,про щосвідчить їївласний підписв договорі,факт отриманнякредитних коштів,факт користуваннякредитними коштами,та сплатакомісії,процентів задоговором напротязі тривалогопроміжку часу.Комісія за управління кредитом є складовою плати за кредит та, відповідно, істотною умовою кредитного договору. Вважає, що позивач обрала невірний спосіб захисту порушеного права звертаючись із позовною вимогою про зобов`язання банку здійснити перерахунок всіх сплачених позивачем платежів за кредитним договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

АТ «Альфа Банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення судової повістки (а.с. 179 ) до апеляційного суду не з`явився. На адресу апеляційного суду від АТ «Альфа Банк» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить апеляційну скаргу задовольнити ( а.с. 185-188 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи навказане,колегія суддіву відповідностідо положеньч.2ст.372ЦПК Україниухвалилаздійснювати апеляційнийрозгляд увідсутностіАТ «Альфа Банк», який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скаовано або змінено судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що умови пункту 3 кредитного договору в частині сплати комісії не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням частини четвертої статті 11, частини першої статті 18Закону України”Прозахист правспоживачів” і пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а тому є нікчемною, у зв`язку з чим суд прийшов за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати АТ «Альфа Банк» здійснити перерахуонок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 квітня 2017 року за № 500587972 з огляду на нікчемність п.3 договору ( в частині комісії) цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 07 квітня 2017 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкриття кредитної лінії у сумі 29976,60 грн.

Відповідно до умов Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної карти рахунком № НОМЕР_1 сторонами встановлений обов`язковий мінімальний платіж в розмірі 7 відсотків від суми загальної заборгованості за кредитною лінією та встановлений розмір процентної ставки у вигляді 12,99 процентів річних (а.с.58-66).

У відповідності до п. 3. оферти-акцепту пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту під час користування кредитом банк надає позичальнику за його бажанням послуги з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі послуги з розрахунково-касового обслуговування кредитної заборгованості, у порядку та на умовах, визначених цим пунктом та договором про комплексне банківське обслуговування. За надання послуг, що вказані в цьому пункті, встановлюється наступна комісійна винагорода, яка сплачується позичальником в порядку та строки, зазначені нижче, а саме:

-за переказ коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування агентів банку комісія становить 1,8 % від суми переказу без ПДВ (п. 3.1. (а));

-за переказ коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування банкомата Банку з функцією кеш-ін у випадку, якщо сума платежу становить 5000 грн включно, – 15 грн без ПДВ (п. 3.1. (б));

-за приймання готівкових коштів від клієнта з подальшим зарахуванням на рахунок в банку50 грн без ПДВ (п. 3.1. (в));

-за надання кредиту(п. 3.1. (г));

-заобслуговування кредитноїзаборгованостів розмірі650грн безПДВ (п.3.1.(д)).

Відповідно до довідки АТ «Альфа-Банк» від 02 вересня 2021 року № 76738-23.1-б/б загальна сума заборгованості позивача станом на 27 серпня 2021 року обчислюється сумою в 28114,27 грн, при цьому за період з 07 квітня 2017 року по 27 серпня 2021 року з рахунку № НОМЕР_1 списано загальну суму 134781,72 грн, які складаються з вартості зняття готівки та покупок в сумі 87398,11 грн; комісії за операції в банкоматі в сумі 45 грн; відсотків за готівкові операції 17201,78 грн; відсотків за прострочену заборгованість в сумі 120,74 грн; відсотків за несанкціонований овердрафт в сумі 306,84 грн; відсотків за прострочений овердрафт в сумі 54,41 грн; відсотків за послугу «Моментальна розстрочка на картці» в сумі 18 коп; комісії за послугу «Моментальна розстрочка на картці» в сумі 203,53 грн, штрафних санкцій в сумі 800 грн, плати за страхові пакети в сумі 807,05 грн; плати за СМС-інформування в сумі 345 грн, суми розрахунково-касового обслуговування в сумі 27499,08 грн. За той самий період, а саме: з 07 квітня 2017 року по 27 серпня 2021 року, на рахунок № НОМЕР_1 надійшли кошти в розмірі 106667,45 грн. Станом на 27 серпня 2021 року по рахунку НОМЕР_1 загальна сума заборгованості складає 28114, 27 грн. За період з 22 вересня 2017 року по 28 серпня 2021 року з рахунку НОМЕР_2 було списано суму 140804,44 грн з них: зняття готівки та покуки61506,04 грн: комісія та операція в банкоматі – 45 грн; відсотки за готівкові операції -19326,51 грн; відсотки за покупки -9353, 54 грн; відсотки за несанкціоноваий овердрафт365,23 грн; відсотки за прострочений овердрафт18,76 грн; відсотки за прострочену заборгованість95,73 грн; відсотків за послугу «Моментьальна розстрочка на картці» – 0,18 грн; штрафні санкції -400,00 грн; плата за страхові пакети – 2976,76 грн; плата за смс-інфурмування 0345,00 грн; сума розрахунково-касового обслуговування46371, 69 грн. За період з 22 вересня 2017 року по 28 серпня 2021 року на рахунку НОМЕР_2 надійшло коштів на загальну суму 101817,39 грн. Станом на 28 серпня 2021 року по зазначеному рахунку загальна сума заброргованості складає 38987,05 грн (а.с. 5-6).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору, але зі змісту статті 1054ЦК України вбачається, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов`язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.

Правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не при його виконанні.

Відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17 зауважила, що практику застосування приписів ЦК України, Закону України”Прозахист правспоживачів” під час вирішення питання про недійсність (оспорюваність, нікчемність) умови про плату (комісію) за управління кредитом (за обслуговування кредиту), інші подібні платежі у договорах про споживчий кредит треба формувати на підставі сукупного аналізу законодавства, чинного на момент укладення відповідного договору з урахуванням його неодноразової зміни.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11Закону України”Прозахист правспоживачів” (у редакції станом на 01 січня 2017 року – остання редакція до набуття чинності Законом України “Про споживче кредитування”) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11Закону України”Прозахист правспоживачів” (у редакції станом на 01 січня 2017 року – остання редакція до набуття чинності Законом України “Про споживче кредитування”) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України”Прозахист правспоживачів” (у редакції станом на 01 січня 2017 року – остання редакція до набуття чинності Законом України “Про споживче кредитування”) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Отже, частиною четвертою статті 11Закону України”Прозахист правспоживачів” (у редакції на час укладення спірного кредитного договору) передбачено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55Закону України”Пробанки ібанківську діяльність” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правлінняНаціонального банкуУкраїни від10травня 2007року №168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як щомісячна комісія за управління кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Виходячи з принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Отже, умови пункту 3 кредитного договору від 07 квітня 2017 року № 500587972 07 про щомісячну сплату комісії за управління кредитом, є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою за послуги, що супроводжують кредит, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, частиною четвертою статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 сформувала висновки про те, що визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його укладення.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови пункту 3 кредитного договору ( в частині комісії) від 07 квітня 2017 року № 500587972 суперечать вимогам законодавства, проте немає підстав визнавати їх недійсними з огляду на їх нікчемність.

Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у судовому рішенні висновки щодо нікчемності пункту 3 (в частині комісії) кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування наслідків виконання нікчемного правочину щодо зобов`язання АТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2017 року № 500587972 без врахування передбачених пунктом 3 договору комісії, які є нікчемними, з огляду на необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у Постанові від 05 жовтня 2022 року у справі справа № 755/15720/19 провадження № 61-7234св20.

З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

Відповідно до підпункту “в” пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства«Альфа-Банк»залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від13червня 2022року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 17 листопада 2022 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Дашковська А.В.