Визнали недійсним договір по МФО Кредиту. Довели, що клієнт не отримувала кошти, а договір – підроблений!

Справа № 333/4441/21

Провадження № 2/333/471/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» про визнання кредитного договору недійсним, –

В С Т А Н О В И В:

01.07.2021 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Г.О. звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», відповідно до якого, просить суд визнати недійсним кредитний договір № 1916943082672 від 18.06.2019 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ». Позов обгрунтовано таким. З серпня 2018 року на телефон позивача надходять телефонні дзвінки, поштові повідомлення від представників ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», які повідомляють, що ОСОБА_1 начебто 18.06.2019 року, на підставі кредитного договору № 1916943082672, отримала у них кредит у розмірі 2 500,00 грн., які вимагали повернути. У вересні 2019 року від ТОВ «Прості займи» на адресу позивача надійшов конверт з підозрою у шахрайстві за ст. 190 КК України, в якому товариством зазначено, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх кредитних зобов`язань. ОСОБА_1 жодних кредитів у ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» ніколи не брала, у зв`язку з цим 04.09.2019 року звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Комунарського ВП ГУНП в Запорізькій області. Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2019 року за № 12019080040003002. ОСОБА_1 ніколи не мала ніяких банківських рахунків, тобто грошових коштів у сумі 2 500,00 грн. від ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» вона не отримувала. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 1916943082672 від 18.06.2019 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та стягнути на користь позивача понесені судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

18.10.2021 року представник відповідача ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» Новікова О.В. надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Заперечення обґрунтовані наступним. Кредитний договір № 1916943082672 від 18.06.2019 року був укладений з позивачем в електронному вигляді, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Договір був підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто відповідно до ст. 639 ЦК України є укладеним у письмовій формі. Тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Грошові кошти у сумі 2 500,00 грн. були перераховані за допомогою платіжної системи WayForPay на номер карти, дані про яку клієнт самостійно зазначає у платіжній системі WayForPay. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року підготовче провадження у справі було закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач та її представник – адвокат Працевитий Г.О. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, стороною позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі, підтримують позовні вимоги, просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином. У відзиві зазначено про проведення розгляду справи без участі представника товариства.

Суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників провадження, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за наявними у справі доказами.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 18.06.2019 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 1916943082672 строком на 16 днів до 03.07.2019 року, сплата процентів у розмірі 800,00 грн. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідач зазначає, що позивач з метою отримання кредиту, здійснила реєстрацію на сайті bistrozaim.ua на сторінці реєстрації https//bistrozaim.ua/register, шляхом заповнення запропонованої форми із зазначенням відомостей про ІПН, паспортних даних, місця проживання, місця роботи, контактної особи, додає дані своєї банківської картки на яку будуть переказуватися кошти, обирає бажану суму позики і термін повернення, ознайомлюється з Правилами й умовами надання позики. Після цього клієнт підтверджує направлення оферти відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій. Після подачі заявки клієнт отримує на вказаний номер телефону СМС із кодом, який він вносить на сайті фінустанови, і таким чином підтверджує подачу заявки.

ОСОБА_1 18.06.2019 року акцептувала оферту і між нею та ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» був укладений договір про надання фінансових послуг № 1916943082672, за яким вона отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 16 календарних днів. Грошові кошти були перерахована через платіжний сервіс WayForPay на банківську картку НОМЕР_1 , яку позичальник зазначив у заявці.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі відсутності істотної умови договір вважається неукладеним. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 року у справі № 629/5364/13-ц, від 26.02.2020 року у справі № 205/5292/15-ц.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що цей договір вона не укладала і не підписувала, грошові кошти за цим договором не отримувала.

04.09.2019 року позивач звернулася до Комунарського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення злочину, в якій зазначила, що невідома особа оформила на її ім`я кредит у компанії ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ». Постановою начальника сектору дізнання від 05.09.2019 року ОСОБА_1 була залучена до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080040003002 за ч. 1 ст. 190 КК України як потерпіла ОСОБА_1 .

В рамках досудового розслідування ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» була надана інформація про те, що між ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» і ОСОБА_1 був укладений електронний договір про надання фінансових послуг № 1916943082672 від 18.06.2019 року. Укладення договору відбувалося 18.06.2019 року о 15:20:31 год., надання кредиту було здійснено на картковий рахунок, зазначений клієнтом у заяві-анкеті, номер карти: НОМЕР_1 банк А-банк.

Укладання договору здійснювалося за допомогою телефону НОМЕР_2 , електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , які вказані в анкеті-заяві.

Згідно із додатком № 1 до кредитного договору (Заява-Анкета для отримання кредиту), який є невід`ємною частиною договору, а саме пункту 6 «Прикінцеві умови» зазначено, що всі заяви на видачу кредитних коштів на мій картковий рахунок надані з мого особистого мобільного телефону є дійсними та надані мною особисто.

Згідно із пунктом 2.9.4. Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», які є невід`ємною частиною договору (пункт 4.1 договору про надання фінансових послуг), які розміщені на офіційному сайті товариства і які були чинні на час укладення спірного договору, зазначено, що під час реєстрації, з метою ідентифікації особи Позичальника як власника банківського рахунку, Товариство здійснює верифікацію зазначених при реєстрації реквізитів банківської картки. Верифікація і додавання карти здійснюється за допомогою сторонньої платіжної системи WayForPay (https://wayforpay.com/), на сторінці якої Клієнт вносить номер карти, CVV, термін дії, телефон, адресу електронної пошти.

Згідно із довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 04.10.2021 року цим товариством була здійснена транзакція: номер картки НОМЕР_1 , власник картки (емітент) банк А-BANK категорія картки MasterCard, час запиту 18.06.2019 15:20:31, сума 2500, валюта UAN. Інформацію про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї картки.

Доказів того, що грошові кошти були перераховані на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ «А-БАНК» і були отримані саме нею суду не надано.

З огляду на приписи ст. 1046 ЦК України, згідно із якими договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, суд приходить до висновку, що спірний договір є неукладеним, оскільки позивачка не отримувала грошових коштів від відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим задовольнити позов та визнати недійсним кредитний договір № 1916943082672 від 18.06.2019 року.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Стороною відповідача не подано заяву про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, а взагалі зазначено, що вони заперечують проти стягнення витрат на правову допомогу, так як сума зазначена у позові – 5 500,00 грн., належно не підтверджена.

Договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу позивачем надано договір про надання правових послуг адвоката від 20.01.2021 року, укладений між ним та адвокатом Працевитим Г.О. (а.с. 4), додатковий договір від 20.01.2021 року (а.с. 15), меморіальний ордер № @2PL853080 від 21.01.2021 року на суму 990,00 грн., меморіальний ордер № @2PL498024 від 31.03.2021 року на суму 1 980,00 грн., акт № 1 від 20.01.2021 року на сумму 1 000,00 грн, рахунок на оплату № 1 від 20.01.2021 року сумма 1 000,00 грн. (послуга – написання адвокатського запиту).

Суд вважає, що за таких обставин позивачем доведено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 970,00 грн., а відповідачем в свою чергу доведено неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката (складність справи, обсяг виконаних робіт, ціна позову), тому вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 5-13, 33-34, 76-81, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» про визнання кредитного договору недійсним -задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 1916943082672 від 18 червня 2019 року, укладений від імені ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ».

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТЄЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 38839217) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3 970 (три тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик