Конфіденційна інформація: види, захист та відповідальність

Конфіденційна інформація — це відомості про фізичну або юридичну особу, доступ до яких обмежено власником, і які можуть поширюватися лише за його прямою згодою. На практиці це означає, що жодна стороння особа, компанія чи державний орган не має права збирати, зберігати або передавати ваші персональні дані чи комерційні секрети без законних на те підстав.

Найчастіше проблеми виникають тоді, коли межа між публічним і приватним розмивається. Роботодавці публікують списки боржників на дверях під’їздів, колишні працівники забирають із собою клієнтські бази, а сусіди встановлюють камери відеоспостереження, спрямовані на чуже подвір’я. Усе це — пряме втручання у приватне життя, яке тягне за собою юридичну відповідальність, аж до кримінальної.

Що таке конфіденційна інформація та її види

Конфіденційна інформація є одним із трьох видів інформації з обмеженим доступом, поряд із таємною (державна таємниця) та службовою. Головна її відмінність полягає в тому, що режим доступу до неї встановлює сама фізична чи юридична особа, а не держава чи закон.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію": «Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи...»

Важливо розуміти різницю між документом та інформацією в ньому. Обмежується доступ саме до відомостей, а не до папірця. Якщо в одному договорі є відкриті дані та закриті комерційні умови, зацікавлена особа має право отримати копію, де закрита частина буде просто заретушована.

Що не можна засекретити

Закон прямо забороняє приховувати певні категорії даних під виглядом конфіденційності. До них належать відомості про стан довкілля, якість харчових продуктів, аварії, стан здоров’я населення та факти порушення прав людини. Також не можна засекретити незаконні дії державних органів.

Персональні дані фізичної особи як об’єкт захисту

Персональні дані фізичної особи — це будь-які відомості, за якими людину можна ідентифікувати: від адреси та номера телефону до стану здоров’я, національності та релігійних переконань. За замовчуванням такі дані є конфіденційними і не можуть збиратися чи поширюватися без згоди людини.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України: «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом...»

На практиці часто трапляються побутові порушення. Наприклад, коли ОСББ вивішує списки боржників із зазначенням їхніх повних ПІБ та номерів квартир. Це незаконно.

Велика Палата Верховного Суду у справі №367/1505/20 від 08.04.2024 зазначила: «Персональні дані фізичних осіб (зокрема співвласників ОСББ), отримані юридичною особою в процесі її діяльності, є конфіденційною інформацією... Такі дані не підлягають наданню для ознайомлення третім особам без згоди суб'єкта»

Персональні дані фізичних осіб, отримані організацією, є конфіденційною інформацією і не підлягають розголошенню без згоди.

Винятки для публічних осіб

Для посадових осіб та державних службовців межа приватності значно вужча. Декларації про їхні доходи, майно членів сімей та посадові обов’язки є публічною інформацією. Суспільний інтерес тут переважає над правом на таємницю.

Як перевірити свої дані в реєстрах

Кожна людина має право знати, яка інформація про неї зберігається в державних базах. Наприклад, можна перевірити свої дані у державних реєстрах через відповідні запити до МВС або Прикордонної служби, щоб переконатися у відсутності безпідставних обмежень.

Комерційна таємниця: як захистити дані бізнесу

Комерційна таємниця юридичної особи — це інформація, яка має реальну економічну цінність, є невідомою для конкурентів і свідомо захищається підприємством від розголошення. До неї належать клієнтські бази, унікальні алгоритми, бізнес-плани та умови вигідних контрактів.

Згідно з ч. 1 ст. 505 Цивільного кодексу України: «Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною... має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності»

Головний нюанс для бізнесу: власник інформації сам визначає режим її конфіденційності. Якщо компанія не видала внутрішній наказ про комерційну таємницю та не підписала з працівниками договір про нерозголошення (NDA), юридично покарати колишнього менеджера за злив бази клієнтів буде майже неможливо.

Що не є комерційною таємницею

Держава забороняє бізнесу приховувати певні дані. Відповідно до Постанови Кабміну, не становлять комерційної таємниці установчі документи, податкова звітність, документи про платоспроможність, а також відомості про чисельність працівників та наявність вільних робочих місць.

Відповідальність за розголошення: стаття 182 ККУ

За незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації настає кримінальна відповідальність за статтею 182 ККУ. Порушнику загрожує штраф, виправні роботи або навіть обмеження волі на строк до трьох років, а за повторне порушення — до п’яти років позбавлення волі.

Юридичний нюанс полягає в тому, що під «використанням» у кримінальному праві розуміється будь-яке ознайомлення з даними, навіть без їх подальшого поширення. Якщо особа незаконно зламала чужий акаунт або отримала доступ до закритої бази — злочин уже вважається закінченим.

Окрім кримінального покарання, потерпілий має право на захист честі, гідності та ділової репутації в цивільному порядку. Це означає, що з винуватця можна стягнути моральну шкоду та збитки, завдані витоком інформації.