Порядок проведення судово-психіатричної експертизи в Україні

Судово-психіатрична експертиза є ключовим інструментом для встановлення реального психічного стану особи в юридично значущі моменти. У судових процесах часто виникають ситуації, коли від оцінки психічного здоров’я залежить доля кримінального провадження чи чинність важливих правочинів.

Неправильне розуміння процедури призначення цього дослідження або залучення неналежних експертів може призвести до того, що висновок буде визнано недопустимим доказом. Тому вкрай важливо чітко орієнтуватися в правилах, строках та законодавчих вимогах до проведення таких експертиз.

Що таке судово-психіатрична експертиза та її мета

Судово-психіатрична експертиза — це спеціальне науково-практичне дослідження психічного стану особи, яке призначається судом або слідчим для вирішення питань, що потребують спеціальних знань у галузі психіатрії. Головною метою дослідження є встановлення здатності особи усвідомлювати свої дії та керувати ними у конкретний проміжок часу.

У цивільних справах це дослідження найчастіше використовується, коли розглядається визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною. У кримінальному процесі експертиза допомагає встановити осудність чи неосудність підозрюваного на момент вчинення правопорушення.

Важливо розуміти межі компетенції різних фахівців. Наприклад, судово-психологічна експертиза досліджує психічні процеси здорових людей (емоції, афекти, характер), тоді як судово-психіатрична фокусується виключно на патологічних станах та психічних розладах. Поряд із цим, існує судово-медична експертиза, яка досліджує фізичний стан особи, наявність тілесних ушкоджень чи причини смерті, тоді як психіатрична фокусується виключно на психіці.

Законодавче регулювання та нормативна база експертизи

Законодавче регулювання судово-психіатричної експертизи в Україні базується на нормах процесуальних кодексів (КПК, ЦПК, КАСУ), Закону України «Про судову експертизу» та спеціального профільного законодавства. Основним підзаконним актом, що визначає детальний алгоритм дій, є Порядок проведення судово-психіатричної експертизи, затверджений МОЗ.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу», судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах та у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом. Це означає, що жодне дослідження не може бути проведене без належного процесуального документа.

Розділ I Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 08.05.2018 № 865, зазначає: «СПЕ за формою проведення може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною.»

Для детального ознайомлення з алгоритмами призначення експертиз можна використовувати офіційні державні ресурси, такі як Довідково-інформаційна платформа правової допомоги «WikiLegalAid», де зібрано актуальні роз’яснення законодавства.

Підстави для призначення судово-психіатричної експертизи

Підставою для призначення судово-психіатричної експертизи є наявність у матеріалах справи відомостей, які викликають обґрунтований сумнів щодо психічної повноцінності особи. Процесуальним документом для початку дослідження є ухвала суду або постанова слідчого чи прокурора.

Законодавство та практика виділяють чіткі критерії, за якими призначається експертиза:

• Перебування особи на обліку в психоневрологічному або наркологічному диспансері.
• Наявність інвалідності через психічне захворювання або звільнення від військової служби з цієї причини.
• Неадекватна чи дивна поведінка особи під час вчинення юридичних дій або слідчих заходів.
• Тяжкі травми головного мозку чи соматичні хвороби, що супроводжувалися психічними порушеннями.

Важливим процедурним нюансом є те, що експерт-психіатр не має права самостійно збирати медичні документи. Усі історії хвороб та картки мають бути витребувані та надані судом або слідчим разом із ухвалою. Крім того, невідповідність назви експертизи поставленим питанням (наприклад, коли у психіатричній експертизі просять дослідити фізіологічний афект) призведе до повернення документів без виконання.

У практиці ми стикалися з ситуацією, коли підозрюваний поводився неадекватно на допитах, але слідчий відмовлявся призначати експертизу через відсутність особи на обліку. Захисту довелося подавати клопотання слідчому судді на підставі ст. 509 КПК України, вказавши на неадекватні реакції як підставу для сумніву в осудності, після чого суд призначив амбулаторне дослідження.

Основні види судово-психіатричних експертиз в Україні

Основними видами судово-психіатричних експертиз за формою проведення є амбулаторна, стаціонарна та посмертна експертизи. За процесуальними ознаками дослідження поділяють на первинні, додаткові та повторні, а за організаційними — на одноосібні та комісійні.

У цивільних спорах часто виникає потреба ретроспективного аналізу. Наприклад, у справі про визнання договору дарування недійсним позивач стверджував, що його родич через важку хворобу не розумів значення своїх дій на момент підписання. Оскільки родич помер, суд за клопотанням адвоката призначив посмертну експертизу. Експерти дослідили медичні картки, рецепти на сильнодіючі препарати, щоденники та свідчення сусідів, що дозволило встановити факт тимчасового розладу психічної діяльності.

У практиці нашого бюро ми успішно допомагаємо клієнтам у подібних спорах. Наприклад, коли судом розглядається обмеження цивільної дієздатності особи, саме результати експертизи стають вирішальним доказом для встановлення піклування.

Види експертиз за формою проведення

За формою проведення судово-психіатрична експертиза поділяється на амбулаторну, стаціонарна та посмертну. Амбулаторна проводиться без госпіталізації особи, стаціонарна вимагає перебування у медичному закладі, а посмертна здійснюється ретроспективно за документами померлого.

Класифікація за процесуальними ознаками

За процесуальним статусом дослідження бувають первинними (призначаються вперше), додатковими (при виникненні нових питань або неповноті попереднього висновку) та повторними (якщо виникають сумніви у правильності первинного дослідження).

Хто має право проводити судово-психіатричне дослідження

Судово-психіатричну експертизу в Україні мають право проводити виключно державні спеціалізовані установи Міністерства охорони здоров’я України та їхні територіальні філії. Залучення приватних медичних центрів або приватних лікарів-психіатрів для проведення цього виду експертиз суворо заборонено законом.

Це обмеження є принциповим для забезпечення об’єктивності та державного контролю за судово-експертною діяльністю. Призначення дослідження приватним установам автоматично робить отриманий висновок недопустимим доказом у суді.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»: «Судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.»

Під час проведення експертизи суворо відстежується відсутність конфлікту інтересів. Якщо призначено комісійне дослідження, і один із експертів виявляє, що раніше надавав приватні консультації родині підозрюваного, він зобов’язаний негайно заявити самовідвід. Керівник установи в такому разі замінює члена комісії іншим атестованим експертом, щоб уникнути ризику скасування висновку в суді. Для перевірки статусу експертів та ознайомлення з реєстрами можна звернутися до офіційного порталу, який веде Центр судової експертизи та експертних досліджень.

Порядок та строки проведення експертного дослідження

Порядок та строки проведення судово-психіатричної експертизи залежать від її форми та визначаються профільними нормативними актами. Амбулаторні дослідження проводяться у найкоротші строки, тоді як стаціонарне спостереження вимагає госпіталізації особи на визначений законом термін.

Відповідно до процесуального законодавства, строк проведення стаціонарної експертизи чітко обмежений.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Кримінального процесуального кодексу України: «У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.»

Суттєвою зміною у порядку проведення досліджень є повна заборона дистанційних оглядів. Під час досудового розслідування слідчий призначив амбулаторну експертизу та спробував організувати її через Zoom, оскільки підозрюваний перебував під домашнім арештом в іншій області. Проте експертна установа повернула ухвалу без виконання, посилаючись на нові правила, які вимагають виключно очного дослідження та особистої фізичної присутності особи.

Також варто пам’ятати про відповідальність експерта. Відповідно до КК України, судовий експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Попередження про це є обов’язковивим реквізитом експертного висновку.

Судова практика щодо судово-психіатричної експертизи

Судова практика Верховного Суду України чітко визначає процесуальні стандарти, вимоги до допустимості висновків експертів та гарантії захисту прав осіб, щодо яких проводиться дослідження. Ключові правові позиції стосуються компетенції установ, допустимості пояснень підозрюваних та права на оскарження рішень суду.

Для практичного застосування важливе значення мають такі висновки вищих судових інстанцій:

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі №462/3998/19 від 30.03.2020 зазначив: «при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводитиме судово-психіатричну експертизу і є державною в розумінні ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а із сфери управління її діяльністю та організації державного контролю.»

Компетентність установи для проведення судово-психіатричної експертизи визначається її включенням до спеціального переліку МОЗ, а не формою власності.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі №135/1530/16-к від 26.04.2018 зазначив: «пояснення, надані особою експерту в ході проведення судово-психіатричної експертизи, є недопустимим доказом, якщо цю особу не було попередньо роз'яснено та попереднено про можливість відмовитися від надання пояснень та не відповідати на запитання (право на мовчання).»

Пояснення підозрюваного експерту-психіатру є недопустимим доказом, якщо його не попередили про право мовчати.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі №755/14697/19 від 12.08.2020 зазначив: «ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду клопотання слідчого про продовження строку направлення особи до центру судово-психіатричних експертиз для проведення стаціонарної комплексної експертизи, підлягає апеляційному оскарженню.»

Ухвала про продовження строку направлення особи на стаціонарну психіатричну експертизу підлягає апеляційному оскарженню.

Завдяки цим позиціям суду забезпечується баланс між потребами правосуддя та захистом основоположних прав людини під час проведення експертних досліджень. Якщо вам потрібна допомога у подібних питаннях, наприклад, коли здійснюється встановлення опіки над батьком через суд, залучення кваліфікованого адвоката допоможе уникнути процесуальних помилок.