Не дозволити Альфа-Банку в судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити боржника з його квартири!

№ 336/1673/19

№2/336/65/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3адвоката Димитрашка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 (далі Відповідач 1), ОСОБА_4 (далі Відповідач 2), ОСОБА_2 (далі Вяідповідач 3) про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання траншу №SME0009472від12/03/2008 року,яка станом на 10.12.2018 року становить -135 867,64 дол. США звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме на: трикімнану квартиру загальною пл.62,76, житлова 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом звіт №ВА 181217-013 від 17.12.2018 року, яка складає565 844,00 гривень, а також виселити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач зазначає,що 12.03.2008рокуміж ЗАТ«Альфа-Банк»та Відповідачем1було укладено Рамкову Угоду № SMERS00723.

12.03.2008року міжКредитором таБоржникомбуло укладеноДоговір пронадання траншу№SME0009472.Відповідно доумов вищевказаногоДоговору,Позивач (заДоговором -Кредитор)зобов`язується надатиБоржнику (заДоговором -Позичальник)кредит усумі 100000,00доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до ньогоГрафіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши Відповідачу 1 кредит у розмірі 100 000,00 доларів США.

Внаслідок несвоєчасного виконання зобовязань за кредитним договором у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.12.2018 року становить -135 867,64 дол.США, з яких за кредитом82 214,85 доларів США, по відсотках53 652,79 доларів США.

В забезпеченнявимог заДоговором,12.03.2008року ЗАТ«Альфа-Банк»та ГромадянинУкраїни ОСОБА_2 ,(Відповідач2),уклали Договіріпотеки №SMERS00723/1(даліДоговір іпотеки), відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: трикімнану квартиру загальною пл.62,76, житлова 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності.

Посилаючись на положення ч.6 ст. 3, ст. 12, 33,ЗУ «Про іпотеку» ст.ст. 625, 626 ЦК України в рамках погашення заборгованості за кредитним договором Позивач просить cуд звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити Відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року у справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні представником Відповідача подано відзив на позов, в якому останній просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав пропуску строку позовної давності в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. В частині позовних вимог про виселення Відповідач заперечує, та посилається, що квартира належала Відповідачу до укладення кредитного договору, кредитні кошти не були використані на її придбання,відтак відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Ухвалою від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначеносправу до судового розгляду по суті.

Позивач подав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник Відповідачів 1,2 у судове засідання не з`явився,надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, а також шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади, не з`явився про причини суд не повідомив.

Згідно з ч. 1ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши заяви сторін по суті справи, письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено,що 12.03.2008року міжКредитором таБоржникомбуло укладеноДоговір пронадання траншу№SME0009472.Відповідно доумов вищевказаногоДоговору,Позивач (заДоговором -Кредитор)зобов`язується надатиБоржнику (заДоговором -Позичальник)кредит усумі 100000,00доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до ньогоГрафіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши Відповідачу 1 кредит у розмірі 100 000,00 доларів США.

Внаслідок несвоєчасного виконання зобовязань за кредитним договором у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.12.2018 року становить -135 867,64 дол.США, з яких за кредитом82 214,85 доларів США, по відсотках53 652,79 доларів США.

В забезпечення вимог за Договором, 12.03.2008 року ЗАТ «Альфа-Банк» та Громадянин України ОСОБА_2 уклали Договір іпотеки № SMERS00723/1, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: трикімнану квартиру загальною пл.62,76, житлова 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст.526,527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином та належними сторонами в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1049, ч.1 ст.1050 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності дост. 611 ЦК Україниза порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624,625 ЦК України, тобто при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки, пеню та штрафи у розмірах, передбачених умовами договору.

Відповідно до вимогст. 589 ЦК України, ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 неналежно виконуються взяті нею зобов`язання за Кредитним договором, станом на 10.12.2018 у неї виникла прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 82214,85 доларів США та по відсотках в розмірі 53652,79 доларів США, про що свідчить доданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості, а також виписка по особовому рахунку.

Вналідок неналежного виконання зобов`язань боржником Банк прийняв рішення звернути стягнення на заставлене майно, а також в зв`язку з тим, що відповідно до довідки про реєстрацію та склад сім`ї від 07.02.2018 року в квартирі, що знаходиться в іпотеці, зареєстровані всі відповідачі, про їх виселення.

Позивач посилається на те, що 09.03.2019 року направив вимогу про усунення порушень (вих. № 8897-102 б/б від 07.03.2019 року).

Факт направлення вимоги про усунення порушень банк підтвердив реєстром рекомендованих відправлень, та копією реєстру рекомендованих поштових відправлень і фіскальним чеком поштового відділення.

Зазначену вимогу не виконано, отже, Позивач вважає, що це є підставою для реалізації позивачем права звернення стягнення на предмет іпотеки за ціною 565844,00 гривень, яка встановлюється на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом відповідно до звіту № ВА 181217-013 від 17.12.2018 року.

Відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З наведенихнорм випливає, що банк має право пред`явити вимогу боржнику як у позасудовому порядку, так і у судовому, оскільки пряма заборона на вчинення таких дій у законі або договорі відсутня. Умови кредитного договору не містять чіткої вимоги щодо пред`явлення вимоги спочатку у позасудовому порядку, а потім, у разі її невиконання,у судовому.

Частина друга статті 36Закону України «Про іпотеку» встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до висновку Великої Падати Верховного Суду від 28.05.2019 року усправі №310/11024/15-ц визначений договоромспосіб задоволення вимог іпотекодержателяне перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цимЗаконом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору, 12 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить Відповідачеві 2, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 12 березня 2008 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі заборгованості, що виникла неналежним виконанням боржником, умов кредитного договору за періодз 13 січня 2014 року по 08 липня 2014 року, а саме заборгованість за кредитом у розмірі 962 924,33 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 61 013,80 грн.

24 жовтня 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57502907.

Станом на дату судового розгляду, Постановою Касаційного Цивільного Суду від 09.09.2020 року у справі № 336/7754/18 за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, рішення Шеваченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2019, яким було визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, залишено в силі.

Даним судовим рішенням було встановлено факт направлення на адресу ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень 03 липня 2014 року, а не 09.03.2019, як зазначено позивачем за цим позовом, що підтверджено банком реєстром рекомендованих відправлень та копією реєстру № 267 рекомендованих поштових відправлень і фіскальними чеками поштового відділення від 07 липня 2014 року.

Отже,право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання, а, відтак, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

На підставі аналізу зазначений норм і досліджених доказів початком перебігу строку позовної давності слід вважати 04.08.2014, відповідно кінцева дата перебігу цього строку є 03.08.2017.

Позивач звернувся з позовом до суду 15.03.2019 у відповідності до штампу на конверті поштового відправлення, тобто поза межами цього строку.

Пред`явлення позову до суду – це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків – до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Верховний Суд у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18),зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Позивач, заперечуючи проти пропуску строку позовної давності, посилається на його переривання вчиненням у 2018 році Відповідачем 1 дій, що свідчать про визнання нею боргу, а саме вчинення платежів, що підтверджується наданою позивачем сформованою банком випискою по особистому рахунку.

Оцінюючи надані позивачем докази на їх належність і допустимість, суд виходить з такого.

З виписки вбачається, що 18.06.2018, 11.08.2018, 11.09.2018 зазначено надходження платежів від імені ОСОБА_3 у відповідних сумах1928, 79 грн., 625,56 грн., 617, 58 грн., які зараховані на рахунок отримувача коштів НОМЕР_1 , що є відмінним від відкритих ОСОБА_3 рахунків на погашення кредитної заборгованості для погашення кредиту за кредитним договором № SME000947222334060805001 та для погашення процентів за цим кредитним договором22389060805001.

За таких обставин надані виписки не приймаються судом, як належні і допустимі докази, первісних платіжних документівплатіжних доручень за цими платежами, які б містили підпис Відповідача 1 з зазначенням призначень платежів, позивачем суду не надавалось.

Крім того, у відповідності до наданої виписки платіж від 18.06.2018 на суму 1928, 79 грн.(документ № 13532209) містить зазначення, що платником є ОСОБА_3 , містить зазначення про призначення цього платежапродаж валюти згідно рішення Третейського суду, і візнається судом неналежним доказом.

Таким чином, належний і допустимих доказів переривання строку позовної давності позивачем суду надано не було.

Судом також не враховується, як підстава переривання строку позовної давності, вчинення виконавчого напису нотаріуса, виходячи з такого.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора(іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, провадження № 61-15142сво18.

Таким чином суд доходить висновку, що наявне у позивача право на звернення до суду щодо захисту своїх прав шляхом на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, він не реалізував протягом строку позовної давності, наслідком чого є відмова в позові в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Застосування строку позовної давності в цілях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність та остаточність.

Оскільки вимоги про виселення є похідними від вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, у їх задоволенні також слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СуддяІ.Б.Жупанова