Виселили особу з житлового приміщення, для подальшої приватизаціі квартири!

1Справа № 335/5086/22 2/335/2450/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 рокум.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого суддіАпаллонової Ю.В., за участю секретаряКоваль Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Позивач звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно ордеру №1450 від 10.08.1995 року, виданого Виконавчим комітетом міською Радою народних депутатів м. Запоріжжя від 10.08.2022 р. ОСОБА_4 видано на сім`ю з 3 чоловік право зайняття житлового приміщення площею 27,75 кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . 15.03.2016 р. міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» та ОСОБА_4 уклали договір найму ;№16170119 житла в будинках державного і комунального житлового фонду. Згідно з п.1.1 Договору, Наймадавець надає Наймачу у безстрокове користування житло: у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4 (наймач); ОСОБА_1 (дружина наймача, що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 ); ОСОБА_5 (син наймача, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 (колишня дружина ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 )

З моменту вселення, сім`я ОСОБА_6 проживала у вказаній квартирі. Вказана житлова квартира не була приватизована. 05.02.2019 р. було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 . Після розлучення, ОСОБА_3 не проживала за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Водночас ОСОБА_5 переїхав жити за кордон. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 .

Єдиними спадкоємцями за законом після смерті наймача залишились його син та дружина.

Як вже було зазначено раніше, ОСОБА_3 , яка зареєстрована у вищевказаній квартирі зі своїм колишнім чоловіком та свекрухою, після розлучення 05.02.2019 р., зібравши свої особисті речі, виїхали з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час місце її проживання та будь-які засоби зв`язку невідомі. Факт не проживання відповідача в квартирі за адресою АДРЕСА_1 ., підтверджується Актом, складеним та підписаним сусідами 31.07.2022 р.Позивач повністю утримує вказану вище квартиру, сплачує комунальні послуги.

Відповідач більше 3 (трьох) років не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., витрати на утримання вказаної квартири не несе та втратила інтерес до вказаного житла.

Факт реєстрації відповідача у вищезазначеній квартирі завдають збитки позивачу, оскільки нарахування платежів за певні комунальні послуги здійснюються з розрахунку кількості зареєстрованих осіб.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 30.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

У встановлений строк відзив від відповідача не надходив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позові вказав, що просить розглядати справу у відсутність представника, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач усудове засіданняповторно нез`явився,причини неявкине повідомив,про часі місцесудового засіданняповідомлявся увстановленому ЦПКУкраїни порядку, у зв`язку з чим, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ордеру №1450 від 10.08.1995 року, виданого Виконавчим комітетом міською Радою народних депутатів м. Запоріжжя від 10.08.2022 р. ОСОБА_4 видано на сім`ю з 3 чоловік право зайняття житлового приміщення площею 27,75 кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

15.03.2016 р. міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» та ОСОБА_4 уклали договір найму №16170119 житла в будинках державного і комунального житлового фонду. Згідно з п.1.1 Договору, Наймадавець надає Наймачу у безстрокове користування житло: у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4 (наймач); ОСОБА_1 (дружина наймача, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 ); ОСОБА_5 (син наймача, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 (колишня дружина ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 )

З моменту вселення, сім`я ОСОБА_6 проживала у вказаній квартирі. Вказана житлова квартира не була приватизована.

05.02.2019 р. було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 . Єдиними спадкоємцями за законом після смерті наймача залишились його син та дружина.

Як зазначено позивачем, чого і не спростовано відповідачем, після розлучення, ОСОБА_3 не проживала за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Водночас ОСОБА_5 переїхав жити за кордон. ОСОБА_3 , яка зареєстрована у вищевказаній квартирі зі своїм колишнім чоловіком та свекрухою, після розлучення 05.02.2019 р., зібравши свої особисті речі, виїхали з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час місце її проживання та будь-які засоби зв`язку невідомі.

Факт не проживання ОСОБА_3 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 ., підтверджується Актом, складеним та підписаним сусідами 31.07.2022 р.

Відповідач більше 3 років не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., витрати на утримання вказаної квартири не несе та втратила інтерес до вказаного житла.

Факт реєстрації відповідача у вищезазначеній квартирі завдають збитки позивачу, оскільки нарахування платежів за певні комунальні послуги здійснюються з розрахунку кількості зареєстрованих осіб.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігаються жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору – судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців лише у випадках, спеціально передбачених діючим житловим законодавством України. Перелік цих випадків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову та визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки в судовому засіданні встановлений і підтверджений факт того, що вона без поважних причин не проживає в спірній квартирі понад 6 місяців, втратила до цього житла будь-який інтерес.

Таким чином, всі зазначені дії відповідача свідчать про те, що вона не ставиться до вказаного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, у зв`язку із чим вона може бути визнана такою, що втратила право користування ним. При цьому суд враховує, що відповідач в судове засідання не з`явився, не скористався своїми правами сторони в процесі і не надав суду жодного з доказів, що спростовують доводи позивача, а відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що є всі передбачені ст.71 ЖК України підстави для визнання ОСОБА_3 такою , що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 31.10.2022 року, та датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СуддяЮ.В. Апаллонова