Через суд встановлено факт смерті особи на окупованій територіі

Справа № 333/4676/22

Пр. № 2-о/333/287/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2022 рокум. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Наумової І.Й., за участю секретаря судового засідання Кунець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представникаадвоката Працевитого Геннадія Олександровича, заінтересована особа: Комунарський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, –

ВСТАНОВИВ:

Заявниця в особі представника адвоката Працевитого Г.О. звернулася до суду із даною заявою, в якій посилається на наступне. 31.08.2022 р. її батькогромадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер на тимчасово окупованій території – в м. Бердянськ Запорізької області, від гострої серцевої недостатності. Отримати свідоцтво по смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, в наслідок того, що факт смерті її батька відбувся на тимчасово окупованій території України і документи, що підтверджують цей факт, видані установами, що розташовані на тимчасово окупованій території, тому вони не є підставою для проведення державної реєстрації смерті у порядку передбаченому законодавством України, в зв`язку з чим заявниця просить встановити факт смерті її батька в м. Бердянськ Запорізької області 31.08.2022 р. для подальшої реєстрації цього факту в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

В судове засідання заявниця та їх представник не з`явилися, останній заявив клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні заяви наполягають у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи – Комунарського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.317ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого або їхніми представниками до будь-якого місцевого суду, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

У відповідності зі ст.9Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно зі ст.17ч.1Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказомМіністерстваЮстиціїУкраїни18 жовтня2010 р.№52/5(з відповідними змінами та доповненнями) підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Судом встановлено наступні обставини та правовідносини.

Заявниця є донькою громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Куйбишево Куйбишевського району Запорізької області, що підтверджується паспортом громадянина України останнього, копією свідоцтва про народження заявниці та копією свідоцтва про одруження заявниці.

З 24.02.2022 р. і по теперішній час на території України діє воєнний стан.

Згідно копіїдокументу -лікарського свідоцтвапро смертьтадовідки пропричину смертівід 01.09.2022р.,ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,помер ІНФОРМАЦІЯ_2 вм.Бердянськ Запорізькоїобласті,причина смертігострасерцева недостатність,атеросклеротичний коронакардеосклероз.Станом надень смертіОСОБА_2 ,м.Бердянськ Запорізькоїобласті єтимчасово окупованоютериторією.Вищевказані документи,які підтверджуютьфакт смертіОСОБА_2 ,видані на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, вони не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Оцінюючи вказані документи, які видані установами, що розташовані на тимчасово окупованій території, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави – члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки») в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування) тощо.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 в судовому порядку необхідне заявниці для подальшої реєстрації смерті її батька в органі державної реєстрації актів цивільного стану та оформлення спадщини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені заявницею вимоги відповідають діючому законодавству України, обґрунтовані відповідними доказами, в зв`язку з чим підлягають задоволенню

Керуючись ст. ст. 259, 317, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представникаадвоката Працевитого Геннадія Олександровича, заінтересована особа: Комунарський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, – задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ Запорізької області, Україна, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Куйбишево Куйбишевського району Запорізької області, останнє місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Причина його смерті – гостра серцева недостатність, атеросклеротичний коронакардеосклероз.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:І.Й. Наумова