🔹 У четвер, 14 вересня, Конституційний Суд України повідомив, що визнав неконституційним припис Закону щодо винагороди прокурорів.
🔹 Про це повідомив офіційний сайт КСУ.
🔹 Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) на пленарному засіданні 13 вересня ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар’яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ (далі – Закон № 113–ІХ).
🔹 Суб’єкти права на конституційну скаргу порушили перед Судом питання щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113–ІХ, відповідно до якого винагороду прокурорів мав установлювати Кабінет Міністрів України своєю постановою, тоді як перед тим це питання регулював Закон.
🔹 Суд констатував, що нове місце прокуратури в системі органів державної влади та стандарти незалежності прокурорів, яких Україна має додержувати як член Ради Європи, вимагають від держави забезпечити захист гарантій незалежності прокурорів рівносильно, як це зроблено для суддів.
🔹 Суд указав, що врегулювання законом, а не підзаконним актом, питання винагороди прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури. Інакше це становитиме недодержання принципу поділу влади.
🔹 Суд зазначив, що Верховна Рада України запровадила неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одній з яких винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697–VII; другій – винагороду визначено підзаконним нормативним актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України.
🔹 Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною. Прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя.
🔹 Визначені статтею 131-1 Конституції України функції та юридичний статус прокуратури, а також установлений Законом № 1697–VII статус прокурора та обсяг гарантій його незалежності становлять єдину систему гарантій незалежності прокуратури як інституції загалом, так і окремого прокурора зокрема.
🔹 Отже, Верховна Рада України ще раніше створила підстави для впевненості прокурорів у тому, що їхній статус (і відповідно його невіддільні елементи), як і статус суддів, захищено нормативними актами вищого, ніж підзаконного, рівня).
🔹 Суд звернув увагу на те, що одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання – винагороду прокурора – не відповідає вимозі юридичної визначеності як складникові правовладдя.
🔹 З наведеного в рішенні Суду обґрунтування випливає, що оспорений припис Закону № 113–IX не відповідає Конституції України в частині: – статті 6 (через несумісність із принципом поділу влади); – статті 8 (через створення юридичної невизначеності, що є недодержанням принципу верховенства права/правовладдя); – статті 24 (через дискримінаційний підхід до питання винагороди прокурорів); – статті 41 (через порушення права особи на власність).
🔹 Якщо ви були прокурором, але розмір вашої винагороди обмежувався постановою КМУ – можете звернутися до нашого бюро для перерахунку винагороди в судовому порядку.
#адвокат #юрист #юрконсалт #ua #запоріжжя #рек #ukraine #Конституційний_Суд #неконституційний_припис #Закон #винагорода_прокурорів #КСУ #судове_порядок #право #конституційна_скарга #державна_влада #Рада_Європи