Зменшили суму заборгованості перед Приватбанком з 71000 гривень до 24500! Стягнули на користь клієнта 5000 грн за послуги адвоката!

Справа № 182/1006/23

2/195/190/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

13.06.2023 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНКПРИВАТБАНК, в інтересах якого дії представникКіріченко Віталій Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що громадянинка ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 21.03.2013 року. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Банком зобов`язання по договору були виконані у повному обсязі, відповідач у порушення ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 15.01.2023 року має заборгованість в сумі 71029 грн. 21 коп., яка складається з наступного: 58088 грн. 39 коп. – заборгованість за кредитом; 12940 грн. 82 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

При цьому, представник в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.1.1.7.12 договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Оскільки відповідач на даний час продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів, АТ КБПриватБанкзвернулося до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року відкрито провадження по справі, з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

18.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача. Відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги , а саме в частині фактично не повернутих коштів в розмірі 24 590,77 грн., крім цього просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

02.06.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої позивач вважає необгрунтованими заперечення відповідача та просять заявлені позовні вимоги задоволоьнити повністю.

13.06.2023 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою та додатками надав суду заяву у якій просив розглянути справу за його присутності, вказав, що позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи, а також заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За загальним правилом статей15,16 Цивільного кодексу України(даліЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідност. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.1 ст.95 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Частиною 1, 3ст.89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Як вбачається з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Як встановлено судом, громадянинка ОСОБА_2 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 21.03.2013 року. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

У подальшому кредитний ліміт збільшувався до 55000 грн. 00 коп., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що до прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банком зобов`язання по договору були виконані у повному обсязі.

Відповідач у порушення вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України свої зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав та станом на 15.01.2023 року має заборгованість в сумі71029.21 грн., яка складається з наступного:

58088 грн. 39 коп. – заборгованість за кредитом; 12940 грн. 82 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0.00 грн.- заборгованість за комісією; 0.00 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

При цьому, представник в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до п.п. 2.1.1.12.11 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.03.2013 року ОСОБА_2 подала ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», анкету-заяву без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку .

При цьому в заяві вказано, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився зУмовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення шляхом роздрукування з офіційного сайту банку .

До матеріалів справи банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку

Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_2 вбачається, що остання користуваласяя кредитними коштами шляхом отримання готівки у банкоматі та відділенні банку, розраховувалась ними за товари та послуги, а також здійснював повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням. Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами суд вважає належними та допустимими.

Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_2 користувався кредитними коштами протягом тривалого часу, договір ним виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору.

Відповідно до положень статей 12,18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним, зміни або розірвання його ним не заявлялись.

Загальна сума заборгованості , яку банк просить стягнути з водповідача. становить 71 029.21 грн.

При цьому в розрахунках сума заборгованості розрахована з використанням відсоткової ставки. пені та штрафів. згоди на які відповідач не давала, оскільки нею отримувалася карта виключно для власного використання, а тому слід надати оцінку виключно розміру фактично знятих та фактично повернутих коштів.

Відповідно до відзиву відповідача. з метою дійсного встановлення суми заборгованості нею було здійснено контрозрахунок за кредитом на підставі виписки по рахунку позичальника.

Всього позичальником було знято коштів за період з 09.04.2013 до 20.07.2022 року в розмірі 758 581.80 грн., а повернуто – 733 991.03 грн, таким чином залишок (боргу ) позичальника по кредиту становить 24 590,77 грн.

Суд звертає увагу, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В анкеті-заяві від 21.03.2013 року, яку підписав відповідач, наданій банком до суду, розмір процентної ставки не зазначено.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені,штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.03.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс, розміщених на сайті, як невід`ємні частини спірного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять особистого підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви позичальника.

Без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, відповідають нормам закону. Доводи апеляційної скарги цього також не спростовують.

Крім того витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані позивачем Умови не містять підпису позивальника ОСОБА_2 .

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні з ОСОБА_2 договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 21.03.2013 року, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Отже виходячи з наведених вище підставі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту, фактично не повернутих коштів станом на 15.01.2023 року в сумі 24 590,77 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог банку судові витрати понесені позивачем відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам у загальній сумі 1174,51 грн.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.133 ЦПК України: «Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.»

Згідно ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частиною гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий суд, оскільки безособи яка має досвід та навички професійного юриста, було б неможливо для позивача отримати позитивне рішення у справі.

Отже,вивчивши наявніу матеріалахсправи доказипонесення витрат,пов`язанихз правничоюдопомогою адвоката,аналізуючи розмірзаявлених витратна оплатупослуг адвокатана предметспівмірності ізскладністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг),часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг),обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт,ціною позовута значеннямсправи длясторони,суд доходитьвисновку продоцільність стягненняз позивачана користьвідповідача витратна правовудопомогу урозмірі 5000грн.

Керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимогиАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21.03.2013 року (тілом кредиту) станом на 15.01.2023 року в сумі 24 590 ( двадцять чотири

тисячі пятсот девяносто ) гривень 77 копійок.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1174 (одну тисячу сто сімдесят чотири ) грн. 51 коп.

Стягнути Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 9пять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: М. В. Омеко