Приватбанку відмовлено в апеляційній скарзі. На користь позичальника-клієнта стягнуто понад 23 000 грн!

Номер справи: 332/785/22

Посилання на судове рішення в реєстрі:107505833

🔹Адвокатське бюро “ЮРКОНСАЛТ” знову здобуло перемогу у судовій справі проти ПриватБанку! 🏆

🔹Суд відхилив апеляційну скаргу банку, що означає, що позичальник-клієнт справедливо може не повертати борг банку. 💪

🔹Сума, яка не буде стягнута з ПриватБанку на користь нашого клієнта, перевищує 23 000 грн! 💸

📄У тексті рішення суду ми можемо знайти інформацію про те, що позивач, підписавши договір з ПриватБанком, отримав кредит на суму 5000 грн. Проте жодним договором також не передбачалося право банку знімати кошти з платіжної картки позичальника. ⚖️

🔐Суд визнав таку дію банку незаконною і призначив повернення забезпечених коштів позичальнику.

🗣️Такі рішення – норма для нас, адвокатського бюро “ЮРКОНСАЛТ”. Наш досвід доводить, що ми завжди досягаємо справедливого вирішення і радимо нашим клієнтам звертатися до нас для захисту своїх прав. 💼

#АдвокатськеБюро #ЮРКОНСАЛТ #юриспруденція #захистправ #позичальник #судоварішення #правозахист

Переглянути повний текст рішення суду:

Дата документу 25.11.2022 Справа № 332/785/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 332/785/22

Провадження №22-ц/807/2043/22

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2022 року, в складі судді Яцуна О.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року ОСОБА_1 в особі представникаадвоката Працевитого Г.О. звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.08.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, на підставі якого позивач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Будь-яких інших договорів, в тому числі договорів карткового рахунку з наданням банку права на зняття коштів позичальника в рахунок погашення боргу перед банком позивач не укладала.

23.10.2017 у справі № 332/2001/17 винесено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі.

24.09.2021 рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя, після перегляду заочного рішення від 23.10.2017, по цивільній справі № 332/2001/17 було відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 .

В період з 01.04.2019 по 13.02.2020 із заробітної плати ОСОБА_1 були безпідставно зняті грошові кошти в сумі 17700,00 грн в рахунок погашення кредиту за виконавчим провадженням № 56047941 від 08.04.2019 та за виконавчим листом №332/2001/17, виданим 09.01.2018 Заводським районним судом м. Запоріжжя. Вказані кошти перераховані на рахунок Заводського ВДВС у м. Запоріжжі.

13.02.2020 ОСОБА_1 була звільнена з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь».

У січні 2021 року на нове місце роботи позивача надійшов лист від приватного виконавця Шалукової З.А. з інформацією про виконавче провадження №63663961 від 15.01.2021 та виконавчим листом № 332/2001/17 від 09.01.2018 на суму заборгованості 76873,17 грн на користь АТ КБ «ПриватБанк».

В період з 01.01.2021 по 30.06.2021 із заробітної плати ОСОБА_1 були безпідставно зняті грошові кошти у розмірі 3981,00 грн, що перераховані згідно виконавчого провадження № 63663961 на рахунок приватного виконавця Шавлукової З.А.

Отже, за період з 01.04.2019 по 13.02.2020 з доходів ОСОБА_1 відбулись відрахування на користь АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 17700,00 грн, а за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 в сумі 3981,00 грн. Загальна сума відрахувань складає 21681,00 грн.

Позивач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, вважає, що оскільки рішення, за яким відбувались стягнення з неї на користь банку, скасоване, то стягнення банком увесь цей час здійснювалось безпідставно, а тому вказана сума коштів підлягає поверненню.

Ураховуючи викладене, просить суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно зняті грошові кошти у розмірі 3981, 00 грн., які перераховані згідно виконавчого провадження № 63663961 на рахунок приватного виконавця Шавлукової З.А.; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно зняті грошові кошти у розмірі 17700, 00 грн., які були перераховані на рахунок Заводського ВДВС у м. Запоріжжі на підставі виконавчого листа №332/2001/17, виданого 09.01.2018 Заводським районним судом м. Запоріжжя; стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правову допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в загальному розмірі18694,65 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1витрати, понесені на правову допомогу в розмірі5500,00 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі855,75 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне. Суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, не перевірив обставини щодо правомірності правочину, на виконання якого позивач сплатив кошти, зокрема, чи встановлена його недійсність законом, чи він визнаний недійсним судом, чи є він неукладеним.

Судом проігноровано, що між позивачем та відповідачем існують кредитні правовідносини, а грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження, були перераховані банком на погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин ст.. 1212 ЦК України. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

Крім того, просить суд зменшити витрати на правову допомогу, у зв`язку з тим, що матеріали справи не є об`ємними і справа не відноситься до справ значної складності, звертаючи увагу на те, що вказане клопотання проігноровано судом першої інстанції.

Від представника позивача ОСОБА_1адвоката Працевитого Г.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому просить апеляційну скаргу відхилити.

У відзиві зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив правомірність правочину, на виконання якого позивач сплатив грошові кошти, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки не стосуються предмета даної справи. Позивач не звертався із вимогами про визнання кредитного договору недійсним, а оскаржуваним рішенням суду грошові кошти були повернуті у зв`язку із скасуванням судового рішення, на підставі якого в рамках виконавчого провадження списувались грошові кошти із заробітної плати ОСОБА_1 .

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що сплачені позивачем грошові кошти були спрямовані на погашення кредитної заборгованості, оскільки відповідне списання із заробітної плати відбулось в рамках примусового виконання рішення суду, яке було скасовано, а позивач не надавала згоду на списання будь-яких коштів.

Звертає увагу на те, що клопотання про зменшення судових витрат подається до суду першої інстанції, а не на стадії апеляційного оскарження рішення суду. Крім того, вказане клопотання вже розглянуте судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно доч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин.

Згідно ізч.13ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відрахування з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» здійснювались в рамках виконавчих проваджень № 56047941 від 08.04.2019 та № 63663961 від 15.01.2021 на підставі виконавчого листа № 332/2001/17, виданого 09.01.2018 Заводським районним судом м. Запоріжжя. Оскільки судове рішення, на виконання якого 09.01.2018 було видано виконавчий лист №332/2001/17, скасоване, то і відрахування коштів за ним є незаконним та безпідставним. Судом враховано, що із виписки, наданої банком, вбачається перерахування безпосередньо на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» коштів в загальній сумі 18694,65 грн.

Щодо розміру судових витрат, понесених на правову допомогу, суд виходив із того, що вказані витрати є співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, що відповідає критерію реальності цих витрат та розумності їх розміру.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від23.10.2017 у справі №332/2001/17, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.08.2010 в розмірі 77246,37 грн та судовий збір в розмірі 1600,00 грн (а.с. 62-64).

Вищевказане заочне рішення суду скасоване ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2021 та призначено справу до розгляду (а.с. 65-67).

24.09.2021 рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя в справі №332/2001/17 відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 (а.с. 15-16).

Із довідки ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» № 013-91 від 11.03.2020, виданої ОСОБА_1 вбачається, що з її заробітної плати за виконавчим провадженням № 56047941 від 08.04.2019 та за виконавчим листом № 332/2001/17, виданим 09.01.2018 Заводським районним судом м. Запоріжжя, за період з 01.04.2019 по 13.02.2020, стягнуто борг на користь АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 17700,00 грн (а.с. 17).

Із довідки ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» № 2006430 від 30.11.2021, виданої ОСОБА_1 вбачається, що з її заробітної плати за виконавчим провадженням №63663961 від 15.01.2021 та за виконавчим листом № 332/2001/17 від 09.01.2018, за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 відраховано на користь АТ КБ «ПриватБанк» борг в сумі 3981,00 грн (а.с. 18).

Так, предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів з посиланням на те, що відповідач заволодів належними йому коштами безпідставно, всупереч встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83ЦК України.

Умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутність правової підстави – це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частин першої та другої статті205, частини першої статті207, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положеннястатті 1212 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що правова природа набуття АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в цій справі випливає із примусового виконання боржником ОСОБА_1 в рамках виконавчих проваджень № 56047941 від 08.04.2019 та № 63663961 від 15.01.2021 заочного рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від23.10.2017 у справі №332/2001/17, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.08.2010 в розмірі 77246,37 грн.

Оскільки ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2021 вищеназване заочне рішення суду скасовано, а рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2021 в справі №332/2001/17 відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримані АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в межах виконання виконавчого листа № 332/2001/17, підлягають поверненню позивачу відповідно достатті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Отже, судове рішення, яким скасовано заочне рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист№ 332/2001/17,є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала.

Як зазначалось, на підставі виконавчого листа № 332/2001/17 із заробітної плати ОСОБА_1 утримано в межах виконавчого провадження № 56047941 від 08.04.2019 грошові кошти в розмірі 17700,00 грн. та перераховані на рахунок Заводського ВДВС м. Запоріжжя, а в межах виконавчого провадження № 63663961 від 15.01.2021 грошові кошти в розмірі 3981,00 грн. утримані та перераховані на рахунок приватного виконавця Шавлукової З.А., що підтверджується відповідними довідками (а.с. 17-18).

Із виписки, наданої банком, вбачається перерахування безпосередньо на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» коштів в загальній сумі 18694,65 грн. (а.с. 35-40).

Крім того, в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» в межах виконавчих проваджень отримав грошові кошти у розмірі 18694,65 грн. (а.с. 30), а позивач у відповіді на відзив погодився із вказаною позицією відповідача та зазначив про відсутність необхідності надання додаткових розрахунків (а.с. 55).

Ураховуючи викладене, оскільки безпосередньо АТ КБ «ПриватБанк» в межах примусового виконання заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2017 у справі №332/2001/17 було отримано грошові кошти у розмірі 18694,65 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті банком грошові кошти саме в цьому розмірі.

Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що кредитний договір, є дійсним, не спростовує факт скасування заочного рішення суду, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача, що є підставою для повернення таких коштів.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сплачені позивачем грошові кошти в рамках виконавчого провадження, були перераховані на погашення заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Отримані банком від ОСОБА_1 в межах виконавчих проваджень грошові кошти мають чітко визначене призначенняна виконання заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2017 у справі №332/2001/17.

Проте, вказане рішення суду скасовано, а рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2021 в справі №332/2001/17 відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості.

У АТ КБ «ПриватБанк» відсутні правові підстави для зарахування вищезазначених коштів в рахунок погашення іншої, не стягнутої за вказаним рішенням суду заборгованості. Питання щодо стягнення іншої існуючої, на думку банку, заборгованості може бути вирішено лише шляхом подання нового позову АТ КБ «ПриватБанк» про її стягнення, а не шляхом зарахування вказаних коштів в розмірі 18694,65 грн.

Твердження апеляційної скарги щодо договірного характеру списання вищевказаних коштів є безпідставними.

Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Інших належних, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі міститься клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки в суді першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» приймало участь у справі та заявляло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с. 29-30), яке було розглянуто судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не може повторно розглядати відповідне клопотання, а лише перевіряє законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.

Статтею133 ЦПК Українидо судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Так, з матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 в цій справі представляв адвокат Працевитий Г.О. на підставі Договору про надання правової допомоги від 08 лютого 2021 року (а.с. 11-12).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу долучено наступні докази: ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії АР № 1035258 адвокатом Працевитим Г.О. клієнту ОСОБА_1 (а.с. 10), копію договору про надання правничої (правової) допомоги, укладений 08.02.2021 між адвокатом Працевитим Г.О. та Мірошніченко П.О. (а.с. 11), копію додаткового договору від 02.02.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.02.2021 (а.с. 12), копію рахунку № 451 від 02.02.2022 на суму 4000,00 грн (а.с.13), копію акта № 451 від 02.02.2022 на суму 4000,00 грн (а.с. 13), копію рахунку № 452 від 01.08.2022 на суму 1500,00 грн, копію акта № 452 від 01.08.2022 на суму 1500,00 грн (а.с. 59).

Загальний розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу становить 5500, 00 грн.

Отже, позивач звернувся до суду з відповідною заявою у визначений законом строк та у визначеному порядку, надавши передбачені ЦПК України докази на підтвердження понесення нею витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга не містить доводів, в чому саме витрати професійну правничу допомогу є неспівмірними або є завищеним, або які витрати не можна визнати належним чином обґрунтованими.

Для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

З оглядуна наданіпозивачем доказипонесення витратна професійнуправничу допомогу,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованоговисновку проте,що заявленіпозивачем достягнення витративідповідають критеріюрозумності тареальності,єспівмірнимискладності справита виконанимадвокатом робіт,часу, є такими, що фактично понесені стороною, а відтак підлягають відшкодуванню відповідачем із урахуванням задоволення позову в розмірі5500, 00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанціїбез змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Заводськогорайонного судум.Запоріжжя від30серпня 2022рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2022 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *