Саме по собі військове звання не може вважатися ознакою військової службової особи – Верховний Суд

📜 Військовослужбовець набуває статусу військової службової особи тільки після призначення на відповідну посаду, яка покладає на нього обов’язки командира (начальника) або інші обов’язки, передбачені приміткою 1 до ст. 425 КК, або внаслідок отримання спеціального доручення від командування. Саме по собі військове звання не є ознакою цього статусу. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2024 року по справі №216/1675/22.

⚖️ Обставини справи наступні: молодший сержант, на території ротно-опорного пункту, під час воєнного стану вдарив підлеглого рядового багнетом, що призвело до його смерті. Місцевий суд визнав винним і засудив особу за ч. 1 ст. 119 КК і ч. 5 ст. 426-1 КК. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду через недостатнє обґрунтування сукупності злочинів з різними формами вини і направив справу на новий розгляд.

📋 У результаті апеляційний суд закрив провадження за відсутністю складу злочину за ч. 5 ст. 426-1 КК, залишивши вирок лише за ч. 1 ст. 119 КК. Касаційний кримінальний суд зазначив, що суб’єктом злочину за ст. 426-1 КК може бути лише військова службова особа, якою є військові начальники та особи, які обіймають посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням.

🔍 Верховний Суд не погодився з попередніми висновками, що засуджений є військовою службовою особою, оскільки не представлено доказів, що він був командиром для потерпілого. Суди попередніх інстанцій встановили, що засуджений займав посаду стрільця і не був призначений на командирську посаду.

📑 Згідно з законодавством, командир (начальник) можуть мати дисциплінарну владу лише у відповідності до своїх посад, визначених статутами ЗСУ. Відповідно до примітки 1 до ст. 425 КК, військове звання не наділяє автоматично статусом військової службової особи.

👨‍⚖️ Як результат, Касаційний кримінальний суд вважає, що засуджений на час вчинення діяння не був військовою службовою особою та не міг бути суб’єктом злочину за ст. 426-1 КК.

#військовезвання #ВерховнийСуд #ККУ #військовіправила #законодавство #адвокат #юридичніконсультації #Юрконсалт #правосуддя #військоваюриспруденція #адвокат #юрист #юрконсалт #ua #запоріжжя #рек #ukraine

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *