Скасовано постанову приватного виконавця Дорошкевич про відкриття виконавчого провадження! Виконавче провадження закрито!

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 серпня 2020 року Справа № 280/3710/20м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні окрему категорію термінових адміністративних м. Запоріжжя справ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до – Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінфорс”

про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2020 ВП № 61634075,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі по тексту – відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінфорс” (далі – третя особа), в якому позивач просить суд:

– визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 вп №61634075, що була прийнята відносно позивача при виконанні виконавчого напису №3997 від 14.03.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з позивача на користь третьої особи суми заборгованості за кредитним договором від 03.07.2017 №68783-А в розмірі 12496,80 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 № 61634075 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ стосовно боржника, яким є фізична особа, тільки за місцем проживання, перебування цього боржника, у межах відповідного виконавчого округу. Отже, позивачем вказано, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом. Позивачем також зазначено, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані позивачем до суду у порядку ч. 7 ст. 139 КАС України.

Ухвалою суду від 03.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.06.2020 продовжено строк усунення недоліків.

10.07.2020 представником позивача через канцелярію суду (вх. №31729) подано уточнену позовну заяву із додатками.

У зв`язку із перебуванням судді Сацького Р.В. у щорічній відпустці з 01.07.2020 по 11.08.2020, що підтверджено довідкою від 12.08.2020 №02-35/20/61, розгляд даної заяви здійснено у перший робочий день.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи призначено на 20.08.2020 о 09 год. 10 хв. та витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадженням № 61634075.

18.08.2020 від відповідача через канцелярію суду (вх. №37761) поданий відзив на позов з матеріалами виконавчого провадження. У відзиві зазначено, що у виконавчому написі №3997 від 14.03.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вказано місце проживання боржника – АДРЕСА_2 . Адреса, яка зазначена у паспорті боржника не є підтвердженням того, що позивач проживала на день відкриття виконавчого провадження саме у Запорізькій області, у зв`язку з цим, керуючись ст. ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем була прийняття оскаржувана постанова. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа станом на дату розгляду справи пояснень не надала.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

03.07.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН» був укладений Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №6783-А. 14.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вчинено виконавчий напис №3997 про звернення стягнення з позивача (боржника) за кредитним договором 68783-А від 03.07.2017, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №40071779-1 від 26.04.2018 є ТОВ «Фінфорс» (стягувач), заборгованість за Кредитним договором 68783-А від 03.07.2017.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №61634075 з виконання виконавчого напису №3997 виданого 14.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук В.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 12496,80 грн.

Боржником у виконавчому провадженні № 61634075 визначено ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи свідчать, що в рамках здійснення виконавчого провадження № 61634075 відповідачем на підставі ст.56 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про арешт коштів боржника від 25.03.2020, постанову про арешт майна боржника від 25.03.2020. Також, в порядку статтей 40, 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження» були прийняті поставнови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.03.2020 та постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 25.03.2020.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, правова позиція позивача ґрунтується на тому, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірної у даній справі постанови, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем реєстрації (проживання) боржника.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (у подальшому – Закон №1404).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями п.3 ч.1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Згідно із ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 року №1403 (далі – Закон №1403).

Згідно із положеннями ст.1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі – рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках – на приватних виконавців.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно із приписами ст.25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VІІІ і Закон № 1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження.

Також суд зазначає, що п.1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі – Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Як передбачено п.4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п.10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до положень ч.ч. 2 та 4 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З аналізу положень Закону України Про виконавче провадження вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку – виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 квітня 2020 року по справі № 804/6996/17 та від 30 квітня 2020 року по справі №580/3311/19.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів ч.5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Положення наведених вище норм свідчать про те, що саме на виконавця покладено обов`язок встановити, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Як зазначено позивачем, вона не має нерухомого майна, яке знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

З наявних в матеріалах справи доказів та наданих до суду пояснень вбачається, що відповідач, мотивуючи власну правову позицію та правомірність прийнятих ним рішень, послався на обставини того, що відповідно до заяви про примусове виконання рішення стягувачем вказано адресу проживання боржника як: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.3 ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно із ч.7 ст.26 Закону №1404-VІІІ у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

З наявної в матеріалах справи копії заяви про примусове виконання рішення вбачається, що стягувачем дійсно зазначено дві адреси боржника, а саме місце реєстрації: АДРЕСА_1 та місце проживання: АДРЕСА_2 .

Вказані відомості стосовно боржника також зазначені і у поданому до примусового виконання виконавчому написі № 3997 від 14.03.2020 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В.

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що зазначена адреса проживання боржника є дійсною, як не містять доказів наявності у позивача майна у виконавчому окрузі м. Київ.

Крім того, відповідачем до суду надано копії договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 03.07.2017 № 68783-А, в якому адреса позивача відповідає адресі реєстрації останньої, а саме – АДРЕСА_1 .

Доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та стягувачем не надано.

В той же час, матеріали виконавчого провадження ВП № 61634075 не містять в собі доказів того, що зазначена адреса місця проживання позивача була встановлена відповідачем.

Суд зазначає, що за даними Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Вищевикладене є підставою для висновку, що на момент відкриття спірного виконавчого провадження ВП № 61634075 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 не володіла повною та достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною у виконавчому написі адресою у м. Києві та не вжила жодних заходів щодо перевірки цієї інформації, оскільки у неї були наявні всі підстави для цього виходячи з документів виконавчого провадження.

Надані стягувачем документи не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису, що свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не пересвідчилась про достовірність інформації про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з які б свідчили про те, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м. Києві.

За відсутності документальних доказів фактичного місця проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 61634075 за вказаною адресою у м. Києві, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття спірного виконавчого провадження.

Суд також не приймає посилання відповідача, як на підставу для відкриття виконавчого провадження ВП № 61634075 в межах виконавчого округу м. Києва, зазначення стягувачем у своїй заяві місця проживання боржника у м. Києві, оскільки частина 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” не містить норми про те, що право вибору місця виконання рішення приватним виконавцем належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 № 1382-IV (далі – Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).

Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.

Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника ( АДРЕСА_2 ) та адреса реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивачки у м. Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов`язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.

Вказана у виконавчому написі № 3997 від 14.03.2020 та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, оскільки у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для штучної зміни виконавчого округу.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, зазначена стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця перебування боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Також, суд зазначає, що приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” та частиною другою статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування.

Таким чином, враховуючи обставини відсутності в матеріалах справи доказів того, що місцем реєстрації/проживання позивача, який є боржником у виконавчому провадженні № 61634075, є місто Київ або з місцезнаходженням майна позивача є м. Київ, тобто виконавчий округ, на території якого здійснює діяльність відповідач, то суд приходить до висновку, що виконавчий документ у виконавчому провадженні № № 61634075 прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, або ж місцем знаходження майна такої особи.

При цьому, суд зазначає, що доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Вказані обставини свідчать про прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 61634075 від 25 березня 2020 року за відсутності на те законних підстав, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписамиг частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №20626 від 15.05.2020.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 40 – А, оф. 81 – А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінфорс” (юридична адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, оф. 9, код ЄДРПЛОУ 41717584) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2020р. ВП № 61634075 – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ( АДРЕСА_6 ) про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 вп №61634075, що була прийнята відносно ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) при виконанні виконавчого напису №3997 від 14.03.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з позивача на користь третьої особи суми заборгованості за кредитним договором від 03.07.2017 №68783-А в розмірі 12496,80 грн.

Стягнути за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ( АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) витрати по судовому збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог статтей 270, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 21.08.2020.

Суддя Р.В. Сацький