Виконавчий напис банку ПУМБ скасовано! На користь клієнта стягнуто майже 10 000 грн. витрат!

Справа №336/21/23

Провадження №2/336/865/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Бублій Є.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

встановив:

Представник позивачкиадвокат Працевитий Г.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №42626 від 26.11.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариства «ПУМБ» суми заборгованості за кредитним договором №2001305147101 від 06.05.2019 сумі 62 627,13 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням ст.ст. 80,87,89 Закону України «Про нотаріат», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки його було вчинено на копії кредитного договору, при його вчиненні нотаріусом не було перевірено безспірність нарахованої заборгованості та не перевірено наявності доказів укладання кредитного договору; направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень; нотаріус не повідомив Боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису.

Ухвалою суду від 27.01.2023 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем відзив на позов не поданий.

01.03.2023 на адресу суду від представника АТ «ПУМБ» – Киричук Г.М. надійшла заява про визнання позовних вимог та клопотання про зменшення витрат по сплаті судового збору до 50 відсотків.

Треті особи пояснення щодо позову не подали.

Відповідачу та третім особам копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками направлялись поштою за місцем знаходження останніх. Відповідачем вказані документи отримані особисто уповноваженими особами. Згідно з ст.128 та ст.272 ЦПК України, учасники справи є повідомленими про розгляд справи належним чином.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки підчас розглядусправи відповідачвизнав позову повномуобсязі ітаке визнанняне суперечитьзакону йне порушуєправа,свободи чиінтереси іншихосіб,суд дійшоввисновку прозадоволення позовута визнатитаким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис№42626від 26.11.2021,вчинений приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу БригідоюВолодимиром Олександровичемпро стягненнязаборгованості зОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства «ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК»суми заборгованості за кредитним договором №2001305147101 від 06.05.2019 сумі 62627,13 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

У позові представник позивачки просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Під час відкриття провадження по справі, позивачка не була звільнена від сплати судового збору.

Крім того, позивачкою при зверненні з вказаним позовом до суду (позов подано шляхом направлення поштової кореспонденції 27.11.2022) було сплачено судовий збір у сумі 992,40 гривні, що підтверджується квитанцією № ID:8094-5510-1090-1189 від 12.12.2022, долученою до позову.

У зв`язку з вказаним, позивачці повинно бути повернуто з державного бюджету судовий збір у сумі 496,20 гривень,

Крім того, на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 50 відсотків сплаченої суми судового збору за подання позову – 496,20 гривень.

Але, позивачкою не заявлена вимога про стягнення з відповідача на її користь судових витрат по сплаті судового збору, а тому він розподілу не підлягає.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в сумі 9262,00 гривні, суд приходить до наступних висновків.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 08.02.2022 між позивачкою та адвокатським бюро «БРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі – Договір). Предметом договору є зобов`язання адвоката надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Також, 08.02.2022 між адвокатським бюро та позивачкою було укладено Додатковий договір до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2022, в якому обумовлено було вартість послуг адвоката за написання позову у сумі 3000 гривень.

Відповідно до п.3.1 Додаткового договору, гонорар адвоката за ведення справи у суді становить 10% від суми зазначеної у виконавчому написі нотаріуса (сума боргу 62627,13 грн.*10%).

Відповідно до Рахунку на оплату №1440 від 08.02.2022 за адвокатські послуги та Акту №1440 від 08.02.2022 до Договору про НПД від 08.02.2022, вартість послуг, які адвокатське бюро надало позивачці становить 12 262,00 гривні, з яких: написання позовної заяви3000,00 гривень, гонорар за ведення справи у суді 9262,00 гривень.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, адвокатом було заявлено стягнення з відповідача на користь позивачки судові витрати на правову допомогу в розмірі 9262,00 гривні.

Професійна правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась адвокатом Працевитим Г.О., що підтверджено ордером на надання правничої (правової) допомоги від 27.12.2022.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову письмовими доказами.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

Додатковою постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20 (адміністративне провадження № К/9901/19007/21) зазначається, що з огляду на те, що відповідач не обґрунтував необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач (заявник) навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що розмір судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій) у сумі 10 тис. грн. є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників.

Отже, представником позивача надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу подано не було.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.

Правова позиція Верховного суду у справі № 234/466/20 у постанові від 25 листопада 2021 року також підтверджує можливість стягнення з винної сторони гонорару успіху.

На підставі викладеного, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та співмірності стягнення витрат на правничу допомогу, не доведення відповідачем належними і допустимими доказами не співмірності та/або необґрунтованості таких витрат, суд дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у сумі заявленій у позовних вимогах, а саме 9262,00 гривні, що відповідає розрахунку, зазначеному у Додатковому договорі від 08.02.2022.

Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №42626 від 26.11.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» суми заборгованості за кредитним договором №2001305147101 від 06.05.2019 сумі 62627 (шістдесят дві тисячі шістсот двадцять сім) гривень 13 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9262 (дев`ять тисяч двісті шістдесят дві) гривні.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце поживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Акціонерного товариства«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙМІЖНАРОДНИЙ БАНК»,місцезнаходження: вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: вул. пр. Григоренка, буд.15, прим.3, м. Київ, 02068;

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя:Н.С. Звєздова