Захищено права відповідача – дошкільного закладу у справі щодо відсторонення працівника який відмовився вакцинуватися від КОВІД!

1Справа № 335/13171/21 2/335/1030/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Чернухи В.Е., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Габуєва Г.Ю., представника відповідачаадвоката Працевитого Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області про скасування наказу про відсторонення від роботи,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області про скасування наказу про відсторонення від роботи.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач працює на посаді брата медичного старшого у Дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області.

У зв`язку із виданням Міністерством охорони здоров`я України наказу «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.11.2021 № 2393 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, позивач, 01.11.2021 отримав повідомлення № 01-03/204 «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-2019», в якому відповідач просив до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-2019 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. У випадку якщо до цієї дати не буде надано одного із зазначених документів, 08.11.2021 позивача буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ.

Наступного дня позивачем було подано заяву на ім`я директора відповідача, в якій зазначено про відмову у наданні будь-якої інформації про його щеплення від короновірусної інфекції COVID-19, з посиланням на необов`язковість надавати такі відомості відповідно до ст. 39.1. Закону України «Про охорону здоров`я» та на ст. 286 ЦК України, інформація про яку є медичною таємницею.

У зв`язку із ненаданням документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-2019 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, позивача було відсторонено від роботи.

19.11.2021 позивач поштою отримав копію наказу Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області від 08.11.2021 № 168-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », яким позивача відсторонено від роботи з 09.11.2021; на час відсторонення оплату праці вирішено здійснювати з урахуванням ч. 1 ст. 9 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», строк відсторонення встановлено до усунення причин, що його зумовили.

В обґрунтування відсторонення відповідач зазначив ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, постанову КМУ від 20.10.2021 № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236», пункт 41-6.

Позивач вважає, що відсторонення від роботи відбулося із грубим порушенням ст. ст. 43, 64, 21, 24 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу та є законом прямої дії. На думку позивача, у даному випадку слід застосовувати правило пріоритету законодавчого акту, оскільки наказ МОЗ та постанова КМУ є підзаконними актами та не відповідають Конституції України.

Крім того, відповідачем були грубо порушені вимоги абз 2 ст. 32 КЗпП України, де зазначено, що про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, ст. 46 КЗпП України, в якій визначені виключні підстави для відсторонення працівників від роботи у зв`язку із чим наказ відповідача повинен бути скасований, як такий, що суперечить діючого законодавству України.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» чітко визначений суб`єкт (посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби) за поданням якого працівники, що відмовляються від щеплення можуть не допускатися до роботи, що свідчить про неправомірність видання відповідачем наказу про відсторонення позивача від роботи.

При цьому,рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти короновірусної хвороби COVID-2019 за епідемічними показаннями головним державним санітарним лікарем не приймалось, а тому відсутність вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-2019 спричиненої короновірусом SARS-COV-2, як підстава для відсторонення від роботи суперечить чинному законодавству.

Крім того, вакцини проти COVID-2019, що наразі застосовуються в Україні, ще не пройшли клінічні випробування, тобто вони усі є експериментальними препаратами, віддалену дію та вплив яких на організм людини у майбутньому не досліджено. І результати, які містять в сукупності науково обґрунтовані докази, у тому числі дані адекватних та добре контрольованих досліджень, які дають змогу вважати, що вакцини або інші імунобіологічні препарати можуть бути ефективними для профілактики короновірусної хвороби (COVID-2019), досі не отримані.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу позивача позбавили прав на працю, засобів до існування, йому не враховується страховий стаж, не відраховуються обов`язкові платежі, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ від 08.11.2021 № 168-к/тр, виданий Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », а також стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Ухвалою судді від 15.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

21.01.2022 до суду надійшов відзив ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

В обґрунтування відзиву зазначено, що з 18.05.2021 р. позивач дійсно працює на посаді брата медичного старшого у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) комбінованого типу №145 «Дружна сімейка» Запорізької міської Ради Запорізької області.

12.10.2021 проведено загальні збори трудового колективу, на якому всіх працівників закладу було ознайомлено з наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Працівників було попереджено про те, що вони у відповідності до законодавства можуть бути відсторонені від роботи в разі відсутності щеплення.

12.10.2021 директором закладу було видано наказ №184-р про обов`язкову вакцинацію працівників освіти. Зазначено про необхідність у строк до 08.11.2021 надати сертифікат про пройдений курс вакцинації або довідку про протипоказання.

01.11.2021 на адресу закладу надійшов лист Департаменту освіти та науки Запорізької обласної державної адміністрації про персональну відповідальність керівника щодо обов`язкових профілактичних щеплень працівників закладів освіти.

01.11.2021 відбулися загальні збори колективу на яких повторно було попереджено працівників закладу про необхідність до 08.11.2021 надати документи про вакцинацію або про протипоказання.

01.11.2021 було складено акт про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від 01.11.2021 №204.

02.11.2021 ОСОБА_1 написав на адресу директора закладу повідомлення, в якому зазначив про відмову надати будь-яку інформацію про те, чи щеплений він від коронавірусної інфекції COVID-2019.

08.11.2021 складено акт про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-2019, або про наявність протипоказань.

08.11.2021 наказом №168-к/тр ОСОБА_1 був відсторонений від роботи як працівник дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №145 «Дружна сімейка» Запорізької міської Ради Запорізької області, як такий, що не вакцинувався проти COVID-2019 та не надав підтвердження, що має протипоказання до проведення щеплення.

При прийнятті такого рішення керівництво дошкільного навчального закладу керувалось виключно вимогами чинного законодавства України. Зокрема, Конституцією України, Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2», наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 N 2153 «Про затвердження переліку організацій, представники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-2019».

ОСОБА_1 відмовився від отримання копії наказу про відсторонення, про що було складено акт від 08.11.2021.

Позивачу завчасно було роз`яснено, що працівники які не пройшли щеплення, наражають на небезпеку інфікуватися на коронавірусну хворобу себе, а також інфікувати дітей, викладачів та інших працівників, що може призвести до негативних наслідків в разі важкого перетікання хвороби. Крім того, завчасно було надано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-2019, в якому пропонувалось надати підтверджуючі документи про наявність щеплення або підтверджуючий документ про протипоказання щодо щеплення.

Відповідач вважає, що відсторонення від роботи позивача – працівника закладу дошкільної освіти через його відмову або ухилення від проходження вакцинації від коронавірусної хвороби COVID-2019 на термін до усунення причин такого відсторонення та ненаданням відповідних медичних довідок щодо наявності відповідних протипоказань є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства про працю та Конституції України.

07.02.2022 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, а 18.03.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача, в яких сторони наполягали на своїх позиціях, позивач просив позов задовольнити, представник відповідачавідмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач та його представникадвокат Габуєв Г.Ю. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачаадвокат Працевитий Г.О. у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 49 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Позивач ОСОБА_1 з 18.05.2021 перебуває у трудових відносинах із Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області, де працює на посаді брата медичного старшого.

01.11.2021 року директором ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області складено повідомлення ОСОБА_1 № 01-03/204 «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-2019», згідно якого, на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», запропоновано до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.

У вказаному повідомленні було зазначено, що у разі не надання до 05.11.2021 одного із зазначених документів, 08.11.2021 позивача відсторонять від роботи без збереження заробітної плати, на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

На повідомлення відповідача від 01.11.2021, 02.11.2021 позивач надав заяву в якій повідомив про відмову надати будь-яку інформацію про те чи щеплений він від короновірусної інфекції COVID-19. Свою позицію, при цьому, ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 у переліку обов`язкових профілактичних щеплень відсутнє. Крім того, дані про усі профілактичні щеплення, згідно ст. 39.1 Закону України «Про охорону здоров`я», ст. 286 ЦК України є медичною таємницею.

Наказом № 168-к/тр від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ОСОБА_1 , брата медичного старшого, відсторонено від роботи з 09.11.2021, до усунення причин, що його зумовили, на час відсторонення вирішено оплату праці здійснювати з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Позивач вважає вказаний наказ керівництва відповідача таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить його скасувати у судовому порядку.

Разом із тим, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуваний позивачем наказ ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області, на думку суду, є законним і підстав для його скасування суд не вбачає.

Згідно зі ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Так, п.п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За приписами ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі – Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 № 83.

Згідно з вказаним наказом щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731).

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинації для працівників з наведеного вище переліку із наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості, особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивачем ОСОБА_1 не надавано доказів на підтвердження наявності в нього такого стану здоров`я, що є перешкодою для здійснення вакцинації однією з вакцин проти COVID-19.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій ухвалено забезпечити:

– контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

– відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

– взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо було передбачено чинним на той час законодавством, та діяв відповідно до вимог п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 в оновленій редакції.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників від роботи може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому, у разі відсутності відповідної вакцинації, діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників від роботи без виплати заробітної плати.

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява N 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява N 47621/13) наголосив на такому: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], N N 28859/11і 28473/12, § 167, 15.112016 року, з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд навів такі доводи (п. 285): «… Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання, національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією. Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, який відмовився від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306): «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові від 17 квітня 2019 року, ухваленій у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

На думку суду, Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовився від обов`язкового щеплення та не надав будь-яких ні керівництву відповідача, ні суду, доказів того, що він має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що виконуючий обов`язки керівника Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області, на якого було покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, до усунення причин, що його зумовили.

При цьому, у спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір з ним не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідно ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту» є діти дошкільного віку, вихованці, учні; педагогічні працівники; помічники вихователів та няні; медичні працівники; батьки або особи, які їх замінюють; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; асистенти дітей з особливими освітніми потребами; фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Тимчасова втрата заробітної плати це прямий наслідок свідомого рішення позивача обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформація про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає, а відтак відсутні підстави вважати, що вимога надати інформацію, про яку зазначено у повідомленні керівника відповідача від 01.11.2021, не порушує медичну таємницю, на чому наполягав позивач у своєму позові та у судовому засіданні.Крім того, про те, що інформація про проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю, свідчить і те, що така інформація не містять ні діагнозу, ні факту звернення за медичною допомогою, ні методи лікування.

Доводи позивача про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Доводи позивача про те, що відсторонення від роботи відбулося із грубим порушенням ст. ст. 43, 64, 21, 24 Конституції України, а наказ МОЗ та постанова КМУ є підзаконними актами та не відповідають Конституції України є необґрунтованими, оскільки як вже зазначено судом, вказані нормативно-правові акти пройшли державну реєстрацію, якій передує, у тому числі, проведення правової експертизи на відповідність їх Конституції та іншому законодавству України

Посилання позивача на те, що відповідачем були грубо порушені вимоги абз. 2 ст. 32 КЗпП України, де зазначено, що про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, є неспроможними, оскільки введення на підставі законодавства обов`язку профілактичного щеплення проти COVID-19, за своєю суттю, не є зміною істотних умов праці.

Твердження позивача про те, що ст. 46 КЗпП України визначені виключні підстави для відсторонення працівників від роботи, а такої підстави для відсторонення від роботи, як відмова від проведення щеплення проти COVID-19 не передбачено, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки визначений ст. 46 КЗпП України перелік підстав для відсторонення від роботи працівників не є вичерпним, вказаною статтею передбачено, що відсторонення працівника від роботи можливе в інших випадках, передбачених законодавством.

На підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства суд доходить до висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для скасування наказу від 08.11.2021 №168-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » відсутні.

Керуючись ст.ст.2,4,5,81,89,141,229,263-265ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області про скасування наказу про відсторонення від роботи відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 травня 2022 року.

Повне рішення складене 31 травня 2022 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу № 145 «Дружна сімейка» Запорізької міської ради Запорізької області, Код ЄДРПОУ 26532042, адреса: 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 16-а.

Суддя К.В. Гашук