Номер справи: 331/5047/21
Посилання на судове рішення в реєстрі:101651803
✅Адвокатське бюро “ЮРКОНСАЛТ” змогло успішно захистити інтереси свого клієнта в спорі зі страховою компанією на суму 61 000 грн.
✅Страхова компанія звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, пов’язаної зі шкодою, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте, захистники вдало застосували строки позовної давності і суд вирішив відмовити у задоволенні позову страхової компанії.
✅Страхова компанія підтвердила, що вже виплатила частину витрат на ремонт збитого автомобіля, однак ще залишилося 61 000 грн. невідшкодованих збитків. Таким чином, страхова компанія прагнула повернути свої кошти через позов до водія, відповідального за ДТП.
✅Проте, суд встановив, що позовна давність вже минула, оскільки позов було подано після закінчення періоду, визначеного законом для подання вимоги до суду. Таким чином, суд вирішив відмовити у задоволенні позову страхової компанії.
✅Це рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Однак, якщо апеляційна скарга не буде подана, рішення суду набере законної сили.
✅Якщо вам потрібна допомога адвоката, звертайтеся до адвокатського бюро “ЮРКОНСАЛТ”. Ми з радістю надамо вам необхідну юридичну підтримку.
#юридичнапідтримка #адвокат #спори
#адвокат #юрист #юрконсалт #консультація #підписка #ukraine #рек
Переглянути повний текст рішення суду:
Справа № 331/5047/21
Провадження № 2/331/2650/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого – судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря – Рухлової М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –
ВСТАНОВИВ:
Представник ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2017 р. між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Інтер-Запоріжжя» було укладено договір страхування наземного транспорту № 1285/17-Т/ЗП1, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Renault Sandero», д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 30.07.2018 року в м. Запоріжжя по вул. Ігоря Сікорського, по вул. Спартака Маковського, сталася ДТП за участю автомобіля «Renault Sandero», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ЗАЗ-110206», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ЗАЗ-110206», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортному засобу марки «Renault Sandero» були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завдано матеріального збитку, розмір якого відповідно до Звіту № 3153 від 06.08.2018 року складає 201 139,51 грн. Проте, відповідно до Рахунку-фактури № 1142 від 29.08.2018 р. та Рахунку-фактури № 1172 від 08.11.2018 р., вартість відновлюваного ремонту ТЗ «Renault Sandero», д/н НОМЕР_1 складає 161 694,53 грн. Відповідно до умов договору страхування позивач сплатив страхове відшкодування на підставі Рахунків-фактури в розмірі 160 144,53 грн. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗАЗ-110206», д/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ2079221, виданого ТДВ «СК «Мотор-Гарант». ТДВ «СК «Мотор-Гарант» в добровільному порядку відшкодувала позивачу збитки на суму 99 000,00 грн. в межах ліміту за полісом № АМ2079221 за врахуванням франшизи 1000,00 грн. Невідшкодованою частиною збитку залишається сума 61 144,53 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 61 144,53 грн. та судові витрати.
Ухвалою Жовтневого районного суду від 14.09.2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також в позові просила поновити строки позовної давності.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 30.07.2018 р. о 11:20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110206 д.н. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Спартака Маковського на неврегульованому перехресті з вул. Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР «Дати дорогу», не надав переваги в русі автомобілю «Renault Sandero», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п. 16.11 ПДР. В результаті ДТП автомобілі пошкоджено, травмованих немає.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2018 року (справа № 336/4374/18), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 28.10.2018 року.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тому, суд вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних винних дій ОСОБА_1
01.08.2017 року між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТОВ «Інтер-Запоріжжя» було укладено договір обов`язкового страхування наземного транспорту № 1285/17-Т/ЗП116, згідно якого ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику будь-яке пошкодження або знищення автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Відповідно до звіту № 3153 від 06.08.2018 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, ремонтних калькуляцій, вартість збитків, заподіяних в наслідок ДТП власнику автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 201 139,51 грн.
Відповідно до Рахунку-фактури № 1142 від 29.08.2018 р. та Рахунку-фактури № 1172 від 08.11.2018 р., вартість відновлюваного ремонту ТЗ «Renault Sandero», д/н НОМЕР_1 складає 161 694,53 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, заяви про настання події від 30.07.2018 року, платіжного доручення № 9731192 від 14.09.2018 року, платіжного доручення № 9739112 від 14.11.2018 року, страхового акту № 006.01026918-1 від 01.08.2017 р., страхового акту № 006.01026918-2 від 01.08.2017 р., ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило ТОВ «Інтер-Запоріжжя» 160 144,53 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ-110206», д/н НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «СК «Мотор-Гарант». ТДВ «СК «Мотор-Гарант» здійснило перерахування на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в розмірі 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5100 від 11.09.2019 р.
Невідшкодованою залишилась частина збитку у розмірі 61 144,53 грн.
Стаття 993 ЦК Українипередбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Як вказано у п. 1 ст. 9 Закону страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 61 144,53 грн.,
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідачем відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України цей факт не спростовано.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, за таких підстав.
Так, ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, – МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ – до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)).
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
Тому під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування».
Суброгація (від лат. “subrogare” – заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає – відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.
Водночас регресом (з лат. “regressus” – зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.
Крім того, варто враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням – день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні) (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16).
У той час як згідно положення статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов`язання – кредитор (аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
Тому у разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов – з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).
Отже, при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі – з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц).
Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 30.07.2018 року, тому строк позовної давності закінчився 30.07.2021 року, а з позовом ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» звернулося лише у вересні 2021 року.
Позивач зазначає, що пропущений ним трирічний строк звернення до суду через карантинні заходи є поважними причинами пропуску строку позовної давності.
У відповідності до п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Позивачем не наведено підстав, які б свідчили про те, що введені обмеження у зв`язку з карантином перешкоджали зверненню представника страхової компанії до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того, позивач є юридичною особою і має у своєму штаті достатню кількість працівників для виконання відповідних процесуальних дій, а також процесуальним кодексом визначені можливості надсилання позову/процесуальних документів в електронному вигляді або поштою, а тому рішення про визнання причин (зазначених позивачем) поважними, без належних на те підстав, призведе до порушення принципу юридичної визначеності. Інших причин пропуску строку позовної давності позивач не зазначав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з підстав пропуску строку позовної давності, враховуючи, що судом не встановлено поважних причин пропущення позовної давності протягом усього часу відведеного законом на подання відповідного позову спрямованого на захист порушеного права.
Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, –
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.М. Світлицька