Булінг у школі та новий законопроєкт про захист дитини

Булінг у школі — це серйозне випробування для дитини, яке може залишити глибокі психологічні травми на все життя. Батьки часто опиняються у ситуації, коли адміністрація закладу намагається замовчати проблему, а правоохоронці зволікають із реагуванням через бюрократичні перешкоди.

Новий законопроєкт пропонує суттєво посилити механізми захисту: зокрема, планується збільшити строк притягнення до відповідальності за цькування до 1 року. Це дасть батькам реальний шанс відстояти права дитини, навіть якщо школа свідомо затягує процес розслідування.

Що таке булінг у школі та як його довести

Булінг у школі — це не просто тимчасове непорозуміння чи дитячі пустощі, а систематичне насильство, яке руйнує особистість дитини. Відповідно до

п. 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту»: «булінг (цькування) - діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві... внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого»

Головне, що мають розуміти батьки: закон захищає дитину не лише від фізичних побоїв, а й від психологічного тиску, ігнорування та кібербулінгу. Будь-які дії, які змушують дитину відчувати страх, тривогу чи соціальну ізоляцію, підпадають під визначення цькування. Проте, щоб запустити юридичний механізм покарання винних, цей факт необхідно правильно зафіксувати.

Доведення факту цькування вимагає від батьків активних дій. Судова практика показує, що без належної доказової бази притягнути винних до відповідальності вкрай важливо. Тому кожен випадок тиску має фіксуватися документально, а не залишатися на рівні усних розмов у кабінеті директора.

Ключові форми цькування в дитячому середовищі

Цькування може набувати різних форм, від явного фізичного насильства до прихованого психологічного тиску. Останнім часом набув поширення кібербулінг у школі — знущання через соціальні мережі та месенджери.

У практиці юристів часто трапляються випадки, коли група однокласників створює закриту спільноту в Telegram, де щодня публікує образливі колажі із зображенням дитини та закликає до її бойкоту. Класні керівники іноді відмовляються втручатися, вважаючи це приватним інтернет-простором. Проте це є класичним проявом кібербулінгу, який безпосередньо впливає на навчальний процес і має розслідуватися адміністрацією школи.

Окрім цього, поширеними є економічний булінг (вимагання грошей, умисне псування особистих речей, підручників чи рюкзака) та психологічний тиск, який може виходити навіть з боку педагогів.

Як збирати докази цькування для поліції

Для успішного розгляду справи в суді батькам необхідно зібрати переконливі докази. Головна помилка — сподіватися, що поліція самостійно знайде всі підтвердження.

• Ведіть щоденник подій. Записуйте конкретні дати, час, імена кривдників, свідків та детальний опис кожного інциденту. Це допоможе довести систематичність дій.
• Фіксуйте цифрові сліди. Робіть скріншоти образливих повідомлень у месенджерах, зберігайте фото- та відеоматеріали знущань.
• Звертайтеся до фахівців. Висновок практичного психолога закладу чи приватного терапевта про пригнічений психологічний стан дитини є одним із найсильніших доказів у суді.

У разі нанесення дитині тілесних ушкоджень негайно звертайтеся до травмпункту для фіксації побоїв та викликайте поліцію безпосередньо на місце події — очікування шкільної комісії у цьому випадку є небезпечною втратою часу.

Різниця між булінгом та конфліктом як розрізнити

Не кожна суперечка чи бійка між учнями є булінгом, і батькам вкрай важливо розуміти цю різницю. Згідно з

п. 5 Розділу I Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти: «До булінгу (цькування) в закладах освіти не належать ситуації, які є одноразовими конфліктами (інцидентами)... що виникають на ґрунті розбіжностей у поглядах, інтересах, прагненнях сторін, і не мають ознак систематичності, умислу на заподіяння шкоди чи нерівності сил»

Конфлікт — це природний процес взаємодії, де сторони є рівними за своєю силою чи авторитетом, а сама суперечка виникає ситуативно. Натомість цькування завжди характеризується умисним бажанням завдати шкоди, тривалим контекстом та суттєвим дисбалансом сил, коли жертва є слабшою і не може самостійно захиститися.

Правильна кваліфікація дій допомагає уникнути помилок при зверненні до правоохоронних органів. Якщо вимагати покарання за булінг там, де відбувся звичайний міжособистісний конфлікт, справу буде закрито в суді через відсутність складу правопорушення.

Чому разовий інцидент не є цькуванням

Розглянемо типову ситуацію: двоє учнів побилися на шкільному подвір’ї через суперечку під час футбольної гри. Батьки одного з них вимагають негайного складання протоколу про цькування. Проте юристи наголошують: разова бійка через ігровий момент є конфліктом, а не булінгом, оскільки відсутня ознака систематичності.

Такий інцидент має вирішуватися на рівні шкільного медіатора за участю психолога та батьків, без залучення ювенальної поліції. Якщо ж після цієї бійки група учнів починає щодня бойкотувати та принижувати одного з учасників гри — ситуація переростає у систематичне цькування.

Психологічні та поведінкові маркери жертви

Батькам варто уважно стежити за поведінкою дитини, оскільки діти часто соромляться або бояться розповісти про проблеми у школі. На наявність систематичного тиску можуть вказувати такі ознаки:

• Зміна поведінки. Раптова замкнутість, тривожність, спалахи агресії або напади люті вдома.
• Уникнення спілкування. Дитина відмовляється йти до школи під будь-якими приводами, скаржиться на погане самопочуття (головний біль, нудоту) без видимих медичних причин.
• Фізичні маркери. Поява синців, подряпин, пошкодження особистих речей або систематична втрата кишенькових грошей.

Особливо вразливими є діти з особливими освітніми потребами. Цькування дитини з інвалідністю через її стан здоров’я є грубим порушенням прав, яке потребує негайного втручання фахівців інклюзивно-ресурсного центру та ювенальної превенції.

Обов’язки директора школи після отримання заяви про булінг

Адміністрація закладу освіти не має права ігнорувати звернення батьків або пропонувати «вирішити питання миром» без офіційної фіксації. Відповідно до

ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту»: «Керівник закладу освіти розглядає заяви про випадки булінгу... скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу... повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей»

Головна помилка батьків — обмежитися усною розмовою з директором чи класним керівником. Поки немає письмової заяви, зареєстрованої у журналі вхідної кореспонденції школи, офіційні строки реагування не починають свій відлік. Завжди подавайте заяву у двох примірниках із вимогою поставити штамп про реєстрацію на вашому екземплярі.

Після офіційної реєстрації заяви керівник закладу зобов’язаний діяти за чітким алгоритмом. Будь-яке зволікання є прямим порушенням закону і тягне за собою персональну відповідальність для директора.

Жорсткі строки реагування адміністрації

Законодавство встановлює дуже стислі строки для реагування на випадки цькування в освітньому середовищі:

• Протягом 24 годин (однієї доби) директор зобов’язаний письмово повідомити про випадок територіальний орган Національної поліції та службу у справах дітей.
• Протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви керівник школи має скликати засідання спеціальної комісії з розгляду випадку булінгу.

Якщо директор уникає дій та намагається замовчати проблему (наприклад, через те, що батько кривдника є спонсором школи), батькам слід самостійно подати заяву до поліції та поскаржитися на бездіяльність керівника до Департаменту освіти.

Процедура роботи шкільної комісії та права батьків

Комісія створюється наказом директора і має завершити розслідування протягом 10 робочих днів. До її складу обов’язково входять педагоги, практичний психолог, соціальний педагог, представники поліції та служби у справах дітей.

Батьки постраждалої дитини та батьки кривдника мають безумовне законне право брати участь у засіданні комісії, надавати свої докази та ознайомлюватися з протоколом. Якщо адміністрація відмовляється заслухати ваші пояснення чи не надає копію протоколу — це є грубим порушенням ваших прав, яке варто оскаржувати через Службу освітнього омбудсмена.

Судова практика у справах про шкільне цькування

Розгляд справ про цькування у судах має свої специфічні особливості, про які батькам потрібно знати заздалегідь. Суди оцінюють надані докази з точки зору системності дій та наявності реальної шкоди для психічного чи фізичного здоров’я дитини.

Важливо розуміни, що шкільна комісія не має права визначати вину чи призначати покарання — це виключна компетенція суду. Завдання комісії полягає лише у зборі первинної інформації та направленні матеріалів до правоохоронних органів.

У багатьох випадках суди закривають справи через процедурні помилки поліції при складанні протоколів або через недостатність доказів. Кваліфікована правова допомога на етапі збору доказів та представництва в суді допомагає уникнути цих ризиків.

Позиція Верховного Суду щодо доказування булінгу

У своїй постанові від 28.02.2024 у справі № 458/394/22 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив важливу правову позицію:

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №458/394/22 від 28.02.2024 зазначив: «Самі по собі заяви батьків без доведення конкретними доказами викладених у них обставин щодо дій з боку працівника стосовно учнів... не свідчать про аморальність проступку»

Самі по собі заяви батьків без доведення конкретних фактів насильства не є доказом булінгу. Це означає, що для притягнення кривдника до відповідальності недостатньо просто написати скаргу — потрібно надати суду чіткі підтвердження систематичності дій та завданої шкоди (висновки психолога, свідчення очевидців, щоденник подій).

Як захистити свої права у судовому процесі

Якщо шкільна комісія формально підійшла до розгляду вашої заяви та вирішила, що факт цькування «не підтвердився», це не є кінцем боротьби. Батьки мають право звернутися безпосередньо до ювенальної поліції, яка провела власне розслідування та передасть матеріали до суду.

У нашій практиці ми часто стикаємося з тим, що правильний юридичний супровід дозволяє досягти справедливого рішення. Наприклад, успішне закриття справи про адміністративне правопорушення у суді у зв’язку з відсутністю складу правопорушення демонструє, наскільки важливою є кожна деталь у матеріалах справи. Наші адвокати допомагають батькам не лише у справах про адміністративні проступки, а й у вирішенні інших сімейних питань, таких як стягнення аліментів на дитину після 18 років.

Законопроєкт про протидію цькуванню нові строки та зміни

Новий законопроєкт №14127 покликаний усунути одну з найбільших проблем у справах про цькування — короткі строки притягнення до відповідальності. Наразі, згідно з нормами КУпАП, строк накладення адміністративного стягнення становить лише 3 місяці з дня вчинення правопорушення.

Через це багато справ закриваються судами просто тому, що поліція занадто довго складала протокол, або школа затягувала внутрішнє розслідування. Законопроєкт пропонує збільшити цей строк до 1 року, що значно спростить притягнення винних до відповідальності.

Окрім збільшення строків, законопроєкт передбачає розширення кола суб’єктів, які підлягають захисту від цькування, та посилення відповідальності батьків за дії малолітніх булерів. Детальніше про діючі штрафи та правові наслідки читайте у нашій статті про відповідальність за булінг.