Виплата дивідендів акціонерним товариством: порядок та обмеження

Виплата дивідендів акціонерним товариством — це суворо регламентована корпоративна процедура розподілу чистого прибутку між власниками акцій. Для бізнесу важливо розуміти, що цей процес не зводиться до простого банківського переказу коштів, а вимагає дотримання фінансових критеріїв, строків та спеціального алгоритму дій.

Найчастіша проблема виникає тоді, коли загальні збори приймають рішення про виплату, але компанія не проходить тест на платоспроможність або порушує порядок взаємодії з Центральним депозитарієм. У таких випадках керівництво ризикує заблокувати виплати та отримати судові позови від міноритарних акціонерів.

Джерела фінансування та різниця між типами акцій

Джерелом для виплати дивідендів за простими акціями є виключно чистий прибуток звітного року або нерозподілений прибуток минулих періодів. Для привілейованих акцій діє інше правило: якщо чистого прибутку недостатньо або рік завершено зі збитком, виплата здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Закон встановлює жорстку прив’язку до типу цінних паперів. За акціями одного типу та класу завжди нараховується однаковий розмір дивідендів. При цьому товариство зобов’язане проводити розрахунки виключно у грошовій формі — майнові виплати в акціонерних товариствах заборонені.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №826/12930/16 від 21.04.2021 зазначив: «Виплата за простими акціями можлива лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів. Натомість для привілейованих акцій Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає обов'язкової залежності виплати від рішення загальних зборів».

Тобто власники привілейованих акцій мають гарантований дохід, розмір якого фіксується у статуті, і їхні вимоги задовольняються першочергово.

Процедура та строки прийняття рішення про виплату

Строк виплати дивідендів акціонерам не може перевищувати 6 місяців з дня прийняття відповідного рішення загальними зборами. Товариство має право встановити менший строк у своєму рішенні, але перевищувати піврічний ліміт прямо заборонено законом.

Процедура починається із затвердження фінансових результатів. Після цього наглядова рада визначає дату складення переліку осіб, які мають право на отримання коштів. Ця дата не може бути призначена раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття рішення. Для приватних акціонерних товариств (ПрАТ) вибір способу розрахунків обов’язково фіксується у протоколі зборів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №131595723 (позиція 14020) від 05.11.2025 зазначив: «Дохід у вигляді дивідендів виникає у власника корпоративних прав на дату їх нарахування, що відповідає моменту прийняття рішення загальними зборами про розподіл прибутку».

Це означає, що право вимоги виникає одразу після голосування, а не в момент фактичного надходження грошей на рахунок. Якщо ж акціонер помер до моменту виплати, відбувається спадкування нарахованих дивідендів за акціями, що є окремою юридичною процедурою.

Законодавчі обмеження: коли виплачувати дивіденди заборонено

Закон прямо забороняє виплачувати дивіденди, якщо власний капітал акціонерного товариства є меншим за суму його статутного та резервного капіталів. Це так званий тест на платоспроможність, який захищає кредиторів компанії від виведення активів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства": «Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями, якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку».

На практиці часто зустрічається ситуація, коли компанія отримала прибуток за поточний рік, але має непокриті збитки минулих років. У такому разі виплата дивідендів за простими акціями блокується. Спочатку необхідно провести процедуру покриття збитків або зменшення статутного капіталу для вирівнювання фінансових показників.

Також діє правило черговості: розрахунки за простими акціями неможливі до моменту повної виплати всіх заборгованостей за привілейованими цінними паперами.

Як працює виплата дивідендів через депозитарну систему

Виплата дивідендів через депозитарну систему України відбувається шляхом перерахування коштів від акціонерного товариства на спеціальний рахунок Центрального депозитарію в НБУ. Далі депозитарій розподіляє ці кошти між депозитарними установами, які вже безпосередньо зараховують їх на банківські рахунки конкретних акціонерів.

Для запуску цього механізму товариство укладає з Центральним депозитарієм додаткову угоду та подає розпорядження на складання реєстру. Це дозволяє отримати точний список отримувачів станом на визначену дату. Якщо товариство вирішило платити частинами протягом півроку, закон вимагає, щоб кожна транш-виплата здійснювалася одночасно всім акціонерам пропорційно до їхніх часток.

Іноді кошти повертаються як неможливі до виплати. Зазвичай це стається, коли акціонер змінив банківські реквізити, але не оновив анкету у своїй депозитарній установі. У такому разі власнику акцій потрібно актуалізувати дані, після чого ініціюється повторний переказ.

Відповідальність товариства за затримку виплат

Якщо акціонерне товариство затримує виплату дивідендів понад встановлений 6-місячний строк, воно несе фінансову відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних. Зобов’язання з виплати дивідендів є грошовим, тому на нього поширюються загальні норми Цивільного кодексу.

Коли компанія посилається на дефіцит обігових коштів, це не звільняє її від обов’язку. Правильним кроком для керівництва є офіційне повідомлення акціонерів про затримку із пропозицією графіка погашення заборгованості. Це допомагає уникнути масових судових позовів та додаткових витрат на судовий збір.

Якщо ж компромісу не досягнуто, спір розглядається в господарському суді за місцезнаходженням компанії. Перед поданням позову адвокат з господарського права обов’язково аналізує рішення загальних зборів, адже суд не може підміняти собою вищий орган управління і примусово розподіляти прибуток, якщо такого рішення не було.