Скасовано щомісячну комісію за кредитом Альфа-Банку! Платежі за кредитом зменшені вдвічі!

№336/8472/21

пр.№2/336/1192/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокум. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі головуючої судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Запорожжя з позовом в якому просить суд визнати недійсним кредитний договір від 22.09.2017 року № 630738171 в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію (розрахунково-касове обслуговування) за кредитом, зобов`язати АТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань без врахування розрахунково-касового обслуговування за кредитом, також визнати недійсним Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок кредитних зобов`язань згідно Договору добровільного страхування ризиків позичальника №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, без врахування страхових внесків. Окрім того, відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову посилається на те, що 22.09.2017 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 630738171. За умовами цього договору позивачу надавався кредитний ліміт у сумі 61000 грн. 00 коп. у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Зазначає, що примірник договору на руки не отримувала та певний час не користувалась кредитними коштами. У вересні 2018 року нею було частково використано кредитні кошти та виявлено, що з неї утримуються за рахунок кредитних коштів суми оплати за РКО кредитної картки. Вважає, що встановлення плати за розрахунково-касове обслуговування картки здійснено незаконно, оскільки ці умови договору є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.

Також, між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Альфа Страхування» був укладений Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, за яким повіреним та Вигодонабувачем є АТ «Альфа-Банк».

Зазначає, що позивачу не надано жодного шансу на припинення Договору добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, який продовжує свою дію і у разі внесення страхового платежу і на випадок виникнення заборгованості за кредитним договором №630738171 від 22.09.2017 року, без будь-якого вибору, нав`язана споживачу послуга з страхування продовжує діяти, що значно обмежує права ОСОБА_1 як споживача кредитних послуг. Позивач вважає за необхідне визнати недійсним зазначений Договір добровільного страхування.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику сторін.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі від 18.10.2021 та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою за юридичною адресою останнього, на підтвердження отримання документів до суду повернулось поштове повідомлення про отримання 21.12.2021 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, однак подав письмові пояснення, в яких зазначив, що не визнає будь-якої заборгованості.

На виконання ухвали про витребування доказів від 09.06.2022 від відповідача надійшли витребувані матеріали.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, суд на їх підставі встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно дост. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відводу від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055),статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті536,638,1056-1 ЦК).

Виходячи з положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності); 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку – відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються:1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;13) порядок дострокового повернення кредиту;14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Відповідно до п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Судом встановлено, що 22.09.2017 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Акцепт пропозиції на укладання Угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії.

Відповідно до Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаної позивачем 22.09.2017 встановлено, що сторони домовились про укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії на умовах, зокрема, тип кредиту – «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії», ліміт кредитної лінії – «200000,00 грн.», процентна ставка, % річних – «26 %», тип ставки фіксована».

Дослідивши копію анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» від 22.09.2017, копію оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2017 №630738171, копію паспорту споживчого кредиту від 22.09.2017, які підписані ОСОБА_1 , які є невід`ємними частинами Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», суд доходить висновку, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, сплатою відсотків за користування кредитними коштами, що не оспорюється сторонами. Водночас, суд доходить висновку про безпідставність нарахування АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_1 плати за розрахунково-касове обслуговування у сумі 46371,69 грн., оскільки остання не передбачена договором про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» від 22.09.2017.

Згідно з листом від 02.09.2021 №76738-23.1-б/б за період з 22.09.2017р. по 28.08.2021р. з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 було списано за розрахунково-касове обслуговування – 46371,69 грн.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання недійсною умови кредитного договору про щомісячну плату за розрахунково-касове обслуговування кредиту безпідставною, оскільки остання не передбачена договором, водночас, відповідач безпідставно списав з рахунку позивача плату за розрахунково-касове обслуговування, а тому враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, вказана плата підлягає поверненню позивачу шляхом зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Стосовно вимог позивача про застосування наслідків нікчемності правочину в частині визнання недійсності договору добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток, суд доходить такого висновку.

Стаття 20 Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (ч. 1 ст. 20).

До договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит (п. 3 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування»).

Споживач має право укласти договір про надання додаткових чи супутніх послуг з обраною ним третьою особою, включеною до переліку тих, які відповідають вимогам кредитодавця (за наявності такого переліку), крім випадків, коли відповідну послугу може надати лише кредитодавець. Перелік третіх осіб, які відповідають вимогам кредитодавця, розміщується на офіційному веб-сайті кредитодавця або на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, що здійснюють споживче кредитування, (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування»).

Судом встановлено, що 22.09.2017 між позивачем та ПрАТ «СК «Альфа Страхування», від імені якої діяв відповідач, було укладено договір від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111.

Доказів порушень Закону України «Про страхування» при укладенні вказаного договору добровільного страхування життя суду не надано.

Підписавши вказаний договір, позивач підтвердив, що укладення з його боку було добровільним і здійснювалось за його бажанням, а також своїм підписом підтвердив, що ознайомлений із правилами страхування, розуміє їх зміст, цілком погоджується з ними.

Позивачем не надано суду доказів, що підпис на договорі виконані не ним, а іншою особою, що йому нав`язано послугу страхування життя та обмежено його у виборі страхової компанії.

Таким чином, договір добровільного страхування вчинений у формі, встановленій законом, укладений у письмовій формі, як передбачено правовими нормами ст. 981 ЦК України, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 998 ЦК України договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку; об`єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов укладеного договору страхування, позивачем не надано суду обґрунтування з посиланням на докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, які б вказували на недійсність кредитного договору через страхування, а тому, позов в цій частині з цих підстав не підлягає задоволенню.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено часткова, а відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, тому судові витрати у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст.11, 509, 526, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 274-275, 279, 353, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково недійсним кредитний договір №630738171 від 22.09.2017 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , а саме в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію (розрахунково-касове обслуговування) за кредитом.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Альфа-Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 згідно кредитного договору №630738171 від 22.09.2017 року, без врахування щомісячної комісії (розрахунково-касового обслуговування) за кредитом.

В іншій частині позовних вимогвідмовити.

Стягнути із акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в сумі 908грн.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України,зазначаються наступні відомості:

Відповідач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», 03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.А.Галущенко