Скасували виконавчий напис нотаріуса Остапенка про стягнення 8000 гривень на користь ФК Еліт Фінанс

Справа № 545/3392/23

Провадження № 2/545/3096/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2023 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Потетій А.Г.,

при секретарі- Явдоченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 11.06.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 142063 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заборгованість за кредитним договором № 603504126 від 27.07.2018 року в розмірі 8201,00 гривень.

На підставі виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксаною Юріївною 15.02.2023 року відкрито виконавче провадження № 68652386, потім 21.02.2022 року приватним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки позивача та звернуто стягнення на заробітну плату.

Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, через що був змушений звернутись до суду із відповідним позовом, оскільки при вчиненні виконавчого напису було порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, сума заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією є по суті оспорюваною сумою та такою, що не визнана позивачем як безумовна, що є обов`язковим для вчинення виконавчого напису нотаріусом, вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями не вбачається за можливе.

У судове засідання позивач та його представникадвокат Працевитий Г.О. не з`явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримали та прохали задовольнити.

Від представника відповідача ТОВ ««Еліт Фінанс», на адресу суду надійшла заява про визнання позову у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, також надав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки вважає їх не спів мірними до заявлених. Також прохав повернути 50 % суми сплаченому судового збору позивачем останньому відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – Приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М.у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – Приватний виконавецьПолтавської областіГуріна Т.В.у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріли справи, вважає що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 11.06.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 142063 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заборгованість за кредитним договором № 603504126 від 27.07.2018 року в розмірі 8201,00 гривень.

15.02.2022р. приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяною Вікторівною було відкрито виконавче провадження №68652386 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

31.08.2023р. на адресу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни, представником позивача, адвокатом Працевитим Г.О. був направлений адвокатський запит щодо надання інформації про суму коштів, стягнутих під час виконання виконавчого провадження №68652386.

01.09.2023р. приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Тетяною Вікторівною було надано відповідь на адвокатський запит відповідно до якого, в межах виконання виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса, з ОСОБА_1 було стягнуто та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “ЕЛІТ ФІНАНС” грошову суму в розмірі 8 201,00 грн.

Відповідно дост.1212ЦК України,особа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно(ч.1).Положення цієїглави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2) Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернуті потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти свой майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слід враховувати, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирні володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, як зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності ні майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном ті яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Так врішенні Європейськогосуду зправ людинивід 20жовтня 2011р.”Рисовськийпроти України”наголошено наважливості принципуналежного урядування.Він передбачаєщо уразі,коли йдетьсяпро питаннязагального інтересу,зокрема,якщо справавпливає,ш такіосновоположні правалюдини,як майновіправа,державні органиповинні діятивчасно тав належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип належного урядування, як правило, не повинен непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (п. 70). В даному випадку на держави органи покладається обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

В постанові від 06.10.2021 № 623/363/20 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд зазначається:Оскільки у розглядуваній справі виконавчий напис, вчинений 19 вересня 2019 рок) приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.,зареєстрований в реєстрі за N 5071, за яким стягнуто 8 559,45 грн. визнано таким, ще не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових кошти вважається такою, що відпала.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідно де приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримай грошові кошти.

Подібні висновкивикладені упостановах ВерховногоСуду від08вересня 2021року ісправі N201/6498/20,від 08вересня 2021року усправі N206/2212/18,від 28січня 2020рокуусправі N 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі N 910/1531/18.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “ЕЛЛ ФІНАНС” повинно повернути на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в порядку ст. 1212 ЦК України в сумі 8 201,00 грн.

На підставі виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксаною Юріївною 15.02.2023 року відкрито виконавче провадження № 68652386, потім 21.02.2022 року приватним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки позивача та звернуто стягнення на заробітну плату.

Статтею 4 ЦПК України встановлено право кожної особи на звернення до суду для захисту своїх порушених, не визнаних чи оспорюваних прав свобод, чи законних інтересів.

Статтею 19 ЦПК України, встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено право споживача на судовий захист прав, передбачених законодавством.

Зокрема преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» визначено цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1 цього Закону визначено сферу його дії, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено норми законодавства що регулює правовідносини між споживачем та надавачем послуг,зокрема законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Таким чином Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом, яким визначено врегулювання правовідносин за порушення норм Закону, та механізм захисту прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 вересня 1993року «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Згідно Розділу 2 глави 16 п.3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р. передбачено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В порушення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за № 1172, оскаржуваний нотаріальний напис було вчинено не на нотаріально посвідченому договорі та без засвідчення стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їх погашення з відміткою стягувана про непогашений заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Відповідно до п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 р. № 296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що стягувачем нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

З наявних документів в матеріалах справи, встановлено, що 27.07.2018 р. між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” укладено кредитний договір №603504126, за умовами якого позичальнику було надано кредит.

Правонаступником усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідали “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” на підставі договору факторингу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником усіх та обов`язків якого, на підставі договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу №23/12/20 від 23.12.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», правонаступником якого на підставі договору факторингу №24122020-ФК від 24.12.2020 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», правонаступником якого, на підставі договору факторингу №250521- ФК від 25.05.2021 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “ЕЛІТ ФІНАНС”, до якого і подається вказаний позов.

З сайту “Автоматизована система виконавчого провадження” позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо Позивача, в зв`язку з виконанням виконавчого провадження №68652386.

02.08.2023 р. між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро “ЮРКОНСАЛТ” Геннадія Працевитого” було укладено договір про надання правової допомоги.

Адвокатом було направлено адвокатські запити до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено.

Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Докази направлення ТОВ «Еліт Фінанс» вимоги про повернення суми боргу на адресу ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованою про намір стягувача стягувати вказану суму коштів, та можливості або оспорити вимоги ТОВ «Еліт Фінанс», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання його позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

В даному випадку, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «Еліт Фінанс» та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис нотаріуса № 142063 від 11.06.2021 року було здійснено із порушенням норм чинного законодавства, а тому він є таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення витрат на правовому допомогу суд виходить з наступного.

Між адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого» та позивачем у справі – ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.08.2023 року та додатковий договір до договору про надання правової допомоги, а також копії рахунків на суму 7000,00 грн. та 820,10 грн., копії актів про надані послуги від 02.08.2023 року. Згідно наданих копій актів було надано послуги такі як: консультація адвоката, підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису, подання позову від імені адвоката, зупинення виконавчого провадження, контроль справи у суді, участь адвоката в судових засіданнях, стягнення витрат на правову допомогу, закінчення виконавчого провадження, стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача). За даний вид наданих послуг виставлено 7000,00 грн. Згідно другого акту гонорар становить 820,10 грн.

Відповідно до вищевказаного розрахунку, не всі роботи по наданню правничої допомоги, які зазначені в ньому, підтверджені матеріалами справи, а є й такі документи, що до суду взагалі не було подано, зокрема: зупинення виконавчого провадження, участь адвоката в судових засіданнях, закінчення виконавчого провадження. Також двічі було зазначено один і той же вид послуг, як: стягнення витрат на правову допомогу, стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача).

Детального розрахунку витрат професійної правничої допомоги надано не було.

Крім того, на підтвердження вимог, до заяви долучена лише ксерокопія двох рахунків від 02.08.2023 року на суму 7000,00 грн. за надані послуги та на суму 820,10 грн. сплату гонорару адвоката, що не являється доказом про фактичну сплату витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц., визначено, що суд стягує витрати на правничу допомогу за умови : їх опису в договорі з адвокатом, детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг; своєчасного подання доказів, не доведення їх не співмірності стороною яка прагнула зменшення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц., визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу : розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсязі наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг ); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та ( або ) зазначеним справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу в зв`язку з відсутністю доказів щодо оплати позивачем за надані адвокатом послуги.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, а позивачем відповідно до квитанції ID: 6018-2924-1846-8743 від 04.09.2023 року при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тому суд вважає за можливе повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн. з державного бюджету.

Оскільки позивачу буде компенсовано 50 відсотків сплаченого ним судового збору за рахунок держави, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача слід стягнути на його користь понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст.3,15,16ЦК України,Законом України«Про нотаріат»,постановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999року №1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» таПорядком вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22лютого 2012року №296/5,який набравчинності 07березня 2012року,ст.ст.12,81,130,131,141,223,229,247,263,354ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий написвід 11.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 142063, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 8201,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 030035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 8201,00 грн.

В стягненні витрат на правову допомогувідмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 030035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 536 грн. 80 коп.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції ID: 6018-2924-1846-8743 від 04.09.2023 року, оригінал якої зберігається в матеріалах справи.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя:А. Г. Потетій