Суміжні права та особливості їхнього захисту

Суміжні права є важливою складовою сфери інтелектуальної власності, яка захищає інтереси виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення. Багато хто плутає їх із класичним авторським правом, проте суміжні права мають власну специфіку виникнення та захисту, яку необхідно розуміти для уникнення судових спорів.

Незнання цих нюансів часто призводить до незаконного використання чужих записів чи виступів, що тягне за собою значні фінансові штрафи та навіть кримінальну відповідальність. Розуміння правових засад охорони результатів творчої діяльності є критично важливим для кожного сучасного медіабізнесу чи творця.

Що таке суміжні права та як вони виникають

Суміжні права виникають автоматично внаслідок самого факту здійснення виконання, вироблення фонограми чи відеограми, або першої трансляції передачі організації мовлення. Для отримання правової охорони закон не вимагає проходження жодних державних реєстрацій чи виконання інших формальностей.

Юридично це означає, що як тільки виконавець записав свою пісню на студії, у нього та у виробника цього запису одразу з’являється пакет прав. Щоб сповістити третіх осіб про свої права, правовласники можуть використовувати спеціальний знак охорони — латинську літеру «P» у колі, поруч із якою зазначають ім’я власника та рік першої публікації. Хоча відсутність цього знака не позбавляє вас охорони, його наявність значно полегшує процес доказування у суді.

Важливо розуміти, що виконавці, виробники та організації мовлення здійснюють свої права за умови, що вони поважають права авторів самих творів. Тобто не можна записати кавер-версію пісні без дозволу її автора, адже це буде прямим порушенням первинного авторського права.

Хто є суб’єктами та які існують об’єкти суміжних прав

Законодавство чітко розмежовує, на що саме поширюються суміжні права та хто може бути їхніми законними володільцями. Первинними суб’єктами є безпосередні виконавці, продюсери, які профінансували створення запису, та телерадіоорганізації.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права», закон визначає таке коло суб’єктів:

• Виконавці. Актори, співаки, музиканти, диригенти та інші особи, які виконують твори.
• Виробники фонограм і відеограм. Фізичні чи юридичні особи, які взяли на себе ініціативу та відповідальність за перший аудіо- чи відеозапис.
• Організації мовлення. Телерадіокомпанії, які створюють та транслюють власні програми.

Для швидкого вирішення можливих спорів діє презумпція виробника. За відсутності доказів інакшого, виробником фонограми або відеограми вважається та особа, ім’я чи найменування якої зазначено на самому носії або його упаковці. Якщо виник спір про виробника у цифровому магазині, варто підготувати договори зі студією, вихідні файли та платіжні документи для підтвердження своїх витрат.

Якщо вам потрібна детальна консультація щодо належності прав, ви можете звернутися до офіційних джерер, таких як Державна служба інтелектуальної власності України, яка координує питання реєстрації та захисту.

Основні об’єкти суміжних прав

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об’єктами охорони є виконання творів (акторська гра, спів, декламація), фонограми (виключно звукові записи), відеограми (відеозаписи зі звуком чи без нього) та програми організацій мовлення (передачі, які транслюються в ефір або по кабелю).

Які права мають виконавці та виробники записів

Суб’єкти суміжних прав володіють двома великими категоріями прав: особистими немайновими та майновими. Особисті немайнові права мають безстроковий характер і не можуть бути передані іншим особам, тоді як майнові права можна продавати, дарувати чи передавати в користування.

Виконавці мають право вимагати визнання свого авторства (зазначення імені або псевдоніма під час виступів і на записах), а також протидіяти будь-кому спотворенню свого виконання, яке може зашкодити їхній професійній репутації. Виробники записів мають право зазначати свою назву на примірниках і вимагати її згадування при публічному використанні.

Що стосується майнових прав, то вони включають право дозволяти або забороняти використання об’єкта іншими особами. Це стосується відтворення записів, їх розповсюдження, імпорту, публічного сповіщення та інтерактивного доступу в інтернеті. Передача цих прав третім особам оформлюється через спеціальний договір.

У нашій практиці ми часто допомагаємо клієнтам правильно структурувати такі правовідносини. Наприклад, справу про захист прав інтелектуальної власності ми вже виграли, де ключовим аспектом було саме підтвердження законності передачі майнових прав на об’єкти творчої діяльності.

Загалом, право інтелектуальної власності в Україні передбачає чіткі механізми комерціалізації суміжних прав, зокрема через виплату справедливої винагороди за використання виконань та фонограм.

Коли дозволено вільне використання об’єктів суміжних прав

Закон встановлює винятки, коли використання об’єктів суміжних прав допускається без згоди правовласників та без виплати їм винагороди. Ці обмеження запроваджені для забезпечення балансу між приватними інтересами творців та суспільними потребами в інформації, освіті та правосудді.

Без дозволу та безоплатно можна використовувати виконання, записи чи передачі у таких випадках:

• Судове провадження. Використання об’єктів як доказів або під час офіційного адміністративного чи судового процесу.
• Офіційні церемонії. Публічне виконання під час державних або релігійних заходів у межах, що відповідають характеру події.
• Навчальний процес. Використання коротких уривків або цитат як ілюстративного матеріалу в освітніх закладах.
• Технологічні процеси. Тимчасове автоматичне копіювання, яке є невід’ємною частиною передачі даних у мережі.
• Особисті цілі. Відтворення фонограм чи відеограм для власного некомерційного використання (з виплатою компенсації через системи колективного управління).

У всіх інших випадках, які не підпадають під ці винятки, використання об’єктів без ліцензії вважається незаконним і тягне за собою юридичні наслідки.

Як діє захист суміжних прав та строки їх охорони

Захист суміжних прав здійснюється через цивільно-правові позови, звернення до правоохоронних органів, а також через спеціальні досудові процедури, розроблені для інтернет-середовища. Залежно від характеру порушення, правовласник може вимагати припинення незаконних дій, стягнення збитків або виплати грошової компенсації.

Для захисту прав у мережі Інтернет діє спеціальний порядок. Якщо виконавець виявив завантаження свого концертного виконання чи треку без дозволу, першим практичним кроком є направлення заяви про припинення порушення власнику сайту або хостинг-провайдеру. Якщо реакції немає, це є підставою для звернення до суду.

При судовому вирішенні спорів важливе значення має судова практика. Наприклад, Верховний Суд у справі № 910/16803/19 від 08.06.2021 зазначив, що суб’єкти суміжних прав мають повне право вимагати визнання та поновлення своїх прав, а також звертатися до суду для захисту інтересів через організації колективного управління.

Варто пам’ятати, що за умисне порушення суміжних прав передбачена не лише цивільна, а й кримінальна відповідальність за ст. 176 КК України. Більш детально порівняти ці механізми ви можете, дослідивши відповідальність за порушення авторських прав, яка має схожу правову природу та процедуру доказування.

Строки охорони суміжних майнових прав

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права», майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм діють протягом 50 років. Цей строк обчислюється з 1 січня року, наступного за роком першого запису або оприлюднення. Після закінчення 50 років об’єкти переходять у суспільне надбання та можуть вільно використовуватися будь-ким без виплати роялті.

Прочитати на: мовою