Відшкодування шкоди завданої недоліками товарів та послуг

Якісне відшкодування шкоди завданої недоліками товарів або послуг є дієвим способом захистити свої права, коли неякісна продукція спричинила пожежу, затоплення чи травми. Багато хто вважає, що компенсувати збитки можна лише за наявності чека та договору безпосередньо з виробником, проте закон захищає кожного потерпілого.

Коли несправна побутова техніка знищує майно або неякісно надана послуга призводить до руйнування будинку, виникає деліктна відповідальність. Це означає, що винуватець зобов’язаний відшкодувати всі супутні збитки в повному обсязі, навіть якщо потерпілий особисто не купував цей товар.

Підстави для відшкодування шкоди від дефектної продукції

Підстави для відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів або послуг, виникають тоді, коли дефектна продукція завдає шкоди життю, здоров’ю чи майну людини. Закон покладає на виробника обов’язок компенсувати такі збитки у повному обсязі, незалежно від того, чи купував потерпілий товар безпосередньо у нього.

Законодавство України гарантує споживачам високий рівень безпеки та захисту майнових інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів»: «Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш високу міру відповідальності.»

Це означає, що будь-який матеріальний збиток або шкода здоров’ю мають бути повністю компенсовані винуватцем, без будь-яких обмежень, якщо інше не встановлено законом.

Що вважається дефектом у продукції за законом

Для того щоб визначити, чи підлягає шкода відшкодуванню, необхідно чітко розуміти, що саме закон вважає дефектом. Продукція не може вважатися безпечною лише тому, що вона відповідає формальним технічним стандартам, якщо при цьому вона створює непередбачений ризик для користувача.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»: «Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин...»

Тобто дефект — це не просто поломка, а невідповідність очікуваному рівню безпеки під час звичайного використання товару. Наприклад, якщо у нової пральної машини лопнув зливний клапан, що призвело до затоплення квартири, це є класичним дефектом продукції.

Чим деліктна відповідальність відрізняється від договірної

Важливо розрізняти договірні зобов’язання та деліктну (позадоговірну) відповідальність. Якщо ви купили неякісний товар, який просто не працює, ви дієте в межах договору купівлі-продажу і можете вимагати лише його заміни чи повернення грошей. Проте, якщо цей товар вибухнув і знищив інше майно, настає деліктна відповідальність.

Ця принципова різниця між ст. 678 та ст. 1209 ЦК України полягає в тому, що за договором купівлі-продажу ви повертаєте вартість самого товару, а за позадоговірними правилами — стягуєте всі супутні збитки, завдані вашому майну чи здоров’ю. Крім того, деліктна відповідальність захищає не лише покупця, а й будь-яку особу, яка постраждала від дефектного товару.

Це є основою сучасного захисту прав споживачів в Україні, оскільки дозволяє відновити майновий стан потерпілого без прив’язки до формальних договорів.

Хто має право на компенсацію та до кого звертатися

Право на відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів або послуг, належить кожному потерпілому, незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виробником чи продавцем. Вимоги про компенсацію збитків можна пред’явити безпосередньо до виготовлювача, імпортера або постачальника дефектної продукції.

Коло осіб які мають право на відшкодування

Закон максимально розширює коло осіб, які можуть вимагати компенсації. Постраждати від дефектного товару може будь-хто: сусід, якого затопило через несправну техніку, пасажир автомобіля, у якого відмовив бракований ремінь ГРМ, або навіть перехожий. Усі вони мають абсолютно однакове право на повне відшкодування збитків.

У практиці юристів нашого бюро був випадок, коли у квартирі клієнта під час прання лопнув зливний клапан нової пральної машини. Це призвело до затоплення його житла та квартири сусіда знизу. Виробник техніки відмовився платити сусіду, оскільки той не купував пральну машину. Проте наші адвокати допомогли сусіду скласти позов на основі статті 1209 ЦК України. Суд повністю задовольнив вимоги, оскільки право на відшкодування деліктної шкоди належить будь-кому потерпілому.

Хто зобов’язаний компенсувати завдані збитки

За загальним правилом, відповідальність за дефектний товар несе його безпосередній виробник. Однак закон передбачає важливі правила для випадків, коли виробника важко встановити або він знаходиться за кордоном:

• Виробник рухомого майна. Відповідає за дефекти у виготовлених ним деталях, обладнанні чи готових приладах.
• Офіційний імпортер. Якщо товар виготовлено за межами України, позов про відшкодування пред’являється до імпортера, який ввіз продукцію.
• Постачальник або продавець. Якщо виробника неможливо встановити, кожен продавець несе відповідальність як виробник, якщо протягом 30 днів не повідомить потерпілому дані виробника чи особи, яка поставила йому цей товар.

Згідно з ч. 1 ст. 1209 Цивільного кодексу України: «Виробник товару, який є рухомим майном, у тому числі частиною іншого рухомого чи нерухомого майна... зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок дефекту в такій продукції (товарі).»

Ця норма чітко покладає фінансовий тягар на того, хто випустив небезпечний продукт на ринок, захищаючи кінцевого споживача від тривалих пошуків винуватців.

Прикладом цього є справа, коли компанія придбала обігрівачі для офісу, і один з них загорівся через дефект плати, знищивши техніку. Оскільки виробником була іноземна фірма, позов було пред’явлено до імпортера, який і компенсував усі збитки юридичній особі.

Що та як повинен довести потерпілий у суді

Щоб довести завдання шкоди від недоліків товарів чи послуг у суді, потерпілий повинен підтвердити три ключові факти: наявність реальних збитків, наявність дефекту в продукції та прямий причинно-наслідковий зв’язок між ними. Збір доказової бази є найважливішим етапом судового процесу.

Три обов’язкові елементи доказування

Процес доказування у справах про дефектну продукцію має чітко визначену структуру. Потерпілому не потрібно доводити вину виробника — відповідальність є безвинною. Проте три елементи мають бути підтверджені належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»: «Потерпілий має довести: 1) наявність шкоди; 2) наявність дефекту в продукції; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.»

Якщо хоча б один із цих елементів не буде доведений, суд відмовить у задоволенні позову. Тому кожен крок має бути зафіксований документально.

Чому важливо зберегти речові докази та провести експертизу

Збереження речових доказів є вирішальним фактором у таких спорах. Якщо несправний прилад згорів або лопнув, у жодному разі не викидайте його рештки. Без збереження самого об’єкта дефекту судово-технічна експертиза не зможе встановити причину інциденту.

Для підтвердження браку судом призначається комплексна експертиза (товарознавча, пожежно-технічна чи інженерна). Наприклад, у справі про розрив ременя ГРМ лише судова експертиза змогла виявити прихований заводський брак структури гуми, що дозволило стягнути кошти на ремонт двигуна з магазину та виробника.

Коли виробник або виконавець звільняється від відповідальності

Виробник або виконавець робіт звільняється від відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дефект виник внаслідок непереборної сили, порушення споживачем правил експлуатації або якщо він взагалі не вводив продукцію в обіг. Тягар доказування цих обставин повністю лежить на суб’єкті господарювання.

Закон оберігає бізнес від безпідставних звинувачень, але встановлює жорсткі рамки. Виробник має сам довести вину покупця у формі порушення правил експлуатації. При цьому такі правила використання мають бути чітко прописані у супровідній документації, наданій покупцю в момент придбання товару українською мовою.

Якщо інструкція була надана лише іноземною мовою, і це призвело до помилки у використанні, відповідальність все одно несе виробник чи імпортер, оскільки надання інформації іноземною мовою прирівнюється до ненадання необхідної інформації.

У разі виявлення небезпечної продукції ви можете подати електронне звернення громадян до Держпродспоживслужби для ініціювання державної перевірки.

Існує також правило про неможливість посилання на рівень наукових знань. Виробник чи виконавець не має права захищатися в суді аргументом, що на момент випуску товару чи надання послуги чинні стандарти або рівень технологій не дозволяли виявити дефект. Закон покладає цей ризик виключно на бізнес.

Строки позовної давності та відшкодування збитків

Строк позовної давності для вимог про відшкодування шкоди від недоліків товарів чи послуг становить три роки з дня, коли потерпілий дізнався або мав дізнатися про наявність шкоди, дефекту та особу виробника. При цьому право на відшкодування зберігається протягом усього встановленого строку служби продукції.

Якщо строк служби чи придатності товару не встановлено виробником на порушення вимог закону, або якщо споживача не було попереджено про необхідні дії після його закінчення, право на компенсацію зберігається протягом десяти років з дня виготовлення товару або прийняття роботи чи послуги.

У сфері послуг це правило працює аналогічно. Якщо неякісний монтаж електропроводки призвів до короткого замикання та пожежі через тиждень після завершення робіт, виконавець зобов’язаний відшкодувати збитки. Це суттєво відрізняється від звичайних спорів про невиконання договору про надання послуг, де вимоги зазвичай обмежуються поверненням оплати або безкоштовним усуненням недоліків.

Також детальні кроки для різних категорій спорів містить Державний портал послуг Дія — Гід з державних послуг, де можна знайти офіційні роз’яснення щодо захисту прав споживачів.

У практиці нашого бюро був кейс, коли клієнт встановив ГБО на СТО, і через місяць автомобіль згорів через розгерметизацію паливної системи. Верховний Суд підтвердив, що виконавець робіт несе відповідальність за шкоду від недоліків послуг незалежно від своєї вини, оскільки ці відносини мають позадоговірний деліктний характер.