Заміна кредитора у зобов’язанні та відступлення права

Заміна кредитора у зобов’язанні дозволяє передати право вимоги боргу іншій особі без припинення дії первинного договору. Цей процес є одним із найпоширеніших способів зміни сторін у договірних відносинах, що забезпечує гнучкість бізнесу та фінансових розрахунків. Головний наслідок такої операції полягає в тому, що боржник залишається зобов’язаним виконати ті самі умови, але вже на користь нового власника права.

Розуміння того, як правильно оформити цей перехід та які існують підстави заміни кредитора, допомагає уникнути тривалих судових спорів про недійсність договору та захищає від ризику подвійної оплати боргу.

Що таке відступлення права вимоги та як воно працює

Відступлення права вимоги, відоме у цивільному праві як цесія, — це заміна кредитора у зобов’язанні шляхом передачі його права іншій особі за договором. Первісний кредитор повністю виходить із правовідносин, а новий кредитор набуває права вимагати від боржника виконання обов’язків.

Згідно з усталеною практикою, цесія не вважається окремим видом договору. Це правочин, який може бути частиною купівлі-продажу, дарування або міни. Наприклад, ви можете продати або подарувати свій борг іншій компанії, і до цієї операції застосовуватимуться як загальні правила про заміну кредитора, так і норми про відповідний тип угоди.

Якщо ви плануєте врегулювати заборгованість, одним із варіантів є можливість викупити свій борг у банку. Це дозволяє закрити зобов’язання на вигідних умовах через третю особу.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №2-682/11 від 05.03.2018 зазначив: «Відступлення права вимоги (цесія) не є окремим видом договору, а є правочином, який опосередковує перехід права від одного кредитора до іншого.»

Правова природа цесії

Цесія є універсальним цивільно-правовим інструментом. Вона не припиняє старе зобов’язання і не створює нового, а лише змінює його активного учасника — кредитора.

Суб’єкти договору відступлення

У договорі цесії беруть участь дві основні сторони: цедент (первісний кредитор) та цесіонарій (новий кредитор). Боржник не є стороною договору, але його права захищені законом.

Інші підстави заміни кредитора в цивільному праві

Окрім добровільного відступлення за договором, існують інші законодавчі підстави заміни кредитора у зобов’язанні, які відбуваються незалежно від волі сторін або внаслідок виконання обов’язку іншими особами. Цивільний кодекс України чітко визначає перелік таких випадків, що забезпечує безперервність правовідносин.

Стаття 512 ЦКУ вказує, що заміна кредитора може відбутися внаслідок правонаступництва. Для фізичних осіб це спадкування, коли права переходять до спадкоємців, а для юридичних осіб — реорганізація (злиття, приєднання або поділ), де права переходять за передавальним актом або розподільчим балансом.

Також заміна кредитора відбувається, коли обов’язок боржника виконує поручитель або заставодавець. Після сплати боргу вони автоматично стають новими кредиторами і набувають права вимагати повернення коштів від боржника.

Окремим випадком є виконання обов’язку третьою особою відповідно до статті 528 ЦКУ. Якщо третя особа сплачує борг замість боржника, до неї переходять права кредитора в цьому зобов’язанні.

Правонаступництво як спосіб заміни

Правонаступництво є самостійною підставою, за якої до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов’язків попереднього суб’єкта, зокрема внаслідок спадкування чи ліквідації юридичної особи.

Виконання зобов’язання поручителем

Виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем завжди тягне за собою автоматичний перехід до них усіх прав кредитора у відповідному зобов’язанні.

Істотні умови та форма договору про переуступку прав

Договір відступлення права вимоги вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, серед яких предмет договору, обсяг вимог та ціна. Головне законодавче правило полягає в тому, що форма правочину щодо заміни кредитора має повністю відповідати формі первісного договору.

Якщо основний договір був посвідчений нотаріально, то й договір відступлення обов’язково має бути нотаріальним. Якщо ж первісна угода підлягала державній реєстрації, заміну кредитора також необхідно зареєструвати у відповідному державному реєстрі.

Порушення вимог до форми договору тягне за собою його нікчемність. У практиці часто виникають ситуації, коли сторони укладають цесію у простій письмовій формі, ігноруючи нотаріальне посвідчення первинного договору позики, що веде до визнання договору недійсним у суді.

Вимоги до форми правочину за законом

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України: «Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання…»

Наслідки недотримання форми договору

Недотримання обов’язкової письмової або нотаріальної форми договору робить уступку вимоги недійсною, що позбавляє нового кредитора можливості законно стягнути борг.

Коли заміна кредитора у зобов’язанні категорично заборонена

Законодавством встановлено випадки, коли заміна кредитора у зобов’язанні є неможливою через характер самих правовідносин або через пряму заборону в законі чи договорі. Зокрема, стаття 515 ЦКУ забороняє заміну кредитора у зобов’язаннях, які нерозривно пов’язані з особою кредитора.

До таких особистих зобов’язань належать вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також стягнення аліментів. Передати право на отримання таких виплат іншій особі неможливо за жодних умов.

Окрім цього, сторони мають право самостійно прописати в договорі заборону заміни кредитора без згоди боржника. Якщо така умова є, а кредитор її порушив, суд визнає відступлення недійсним.

У судовій практиці був випадок, коли партнери по бізнесу уклали договір позики з прямою забороною відступлення без згоди боржника. Кредитор передав право вимоги іншій особі без повідомлення. Суд визнав договір відступлення недійсним, оскільки умови договору мають пріоритет.

Також під час дії воєнного стану діють спеціальні обмеження. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №743/1596/15-ц від 05.01.2024 роз’яснив, що заборонено замінювати стягувача у виконавчому провадженні на осіб, пов’язаних із державою-агресором (рф), навіть якщо це юридичні особи, зареєстровані в Україні, але з бенефіціарами з рф.

Зобов’язання пов’язані з особою кредитора

Згідно зі ст. 515 ЦКУ, заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди здоров’ю.

Договірна заборона заміни кредитора

Сторони договору є повністю вільними у включенні в його зміст умови про повну заборону заміни кредитора, що робить будь-яку подальшу уступку нікчемною.

Чи потрібна згода боржника на переуступку боргу

За загальним правилом Цивільного кодексу України, згода боржника на заміну кредитора не потрібна, оскільки для нього особа кредитора зазвичай не має вирішального значення. Проте це правило діє лише тоді, коли інше не встановлено безпосередньо умовами договору або законом.

Якщо у первинному договорі прописано обов’язкове отримання письмової згоди боржника, то уступка без такої згоди буде незаконною. Якщо ж у договорі є лише обов’язок повідомити про заміну, то відсутність повідомлення не скасовує дійсність договору, але перекладає всі ризики на нового кредитора.

Загальне правило та винятки

Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, що значно спрощує обіг прав вимоги.

Коли згода стає обов’язковою

Згода боржника є обов’язковою, якщо це прямо передбачено умовами договору або коли особа кредитора має істотне значення для виконання.

Обсяг прав та важливість повідомлення боржника про заміну

Новий кредитор отримує права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Це означає, що разом із основним боргом переходять права на відсотки, пеню, штрафи та засоби забезпечення зобов’язання.

Найбільшим ризиком для нового кредитора є неповідомлення боржника у письмовій формі. Якщо боржник не отримав офіційного повідомлення про заміну, він має право сплатити борг старому кредитору. Такий платіж визнається належним виконанням, і новий кредитор втрачає право вимоги до боржника, будучи змушеним стягувати кошти зі старого кредитора як безпідставно набуті.

Письмове повідомлення має бути надіслане поштою з описом вкладення. Якщо виникне спір, це допоможе довести факт належного інформування та підкаже, як виграти суд з новим кредитором у разі недобросовісних дій.

При відступленні права вимоги також передаються персональні дані боржника. Згідно з міжнародними стандартами, зокрема ч. 1(a) ст. 6 Регламенту GDPR: «the data subject has given consent to the processing of his or her personal data for one or more specific purposes;», хоча в українському правовому полі передача даних боржника новому кредитору зазвичай здійснюється на підставі закону для виконання зобов’язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі №910/12002/20 від 21.05.2024 зазначила, що відступлення права вимоги за іпотечним договором має відбуватися одночасно або після відступлення права за основним договором, оскільки забезпечення не може існувати окремо від основного зобов’язання.

Перехід додаткових та забезпечувальних прав

До нового кредитора переходять додаткові права, які уособлюють окремі способи забезпечення зобов’язань, зокрема право на стягнення неустойки та заставне майно.

Наслідки неповідомлення боржника

Неповідомлення боржника у письмовій формі дає йому право виконати зобов’язання первісному кредитору і таким чином повністю припинити зобов’язання.

Заміна кредитора на стадії виконання судового рішення

Заміна кредитора у судовому рішенні та виконавчому провадженні можлива на будь-якій стадії процесу на підставі договору відступлення права вимоги, що є матеріальним правонаступництвом. Для цього новий кредитор повинен звернутися до суду, який виніс рішення, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Верховний Суд у Постанові від 11 липня 2018 року у справі №908/1490/17 роз’яснив важливий нюанс: заміна кредитора у зобов’язанні є інститутом цивільного права, тоді як відносини щодо виконання судового рішення регулюються процесуальним законодавством. Тому сам договір цесії не замінює стягувача автоматично — необхідна відповідна ухвала суду.

Велика Палата Верховного Суду у справі №803/1273/16 від 23.01.2019 підтвердила, що процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи виконання судового рішення, навіть якщо виконавче провадження ще не відкрито.

На практиці новий кредитор має надати суду беззаперечні докази переходу прав. Верховний Суд підкреслив, що заміна стягувача не може відбуватися лише на підставі копії договору — необхідно надати акти приймання-передачі документів та докази оплати, якщо договір є оплатним.

Процесуальне правонаступництво в суді

Процесуальне правонаступництво є результатом переходу матеріальних прав від однієї особи до іншої, що підтверджується судовим рішенням про заміну сторони.

Необхідні докази для заміни стягувача

Суд вимагає надання оригіналів або належним чином завірених копій договорів, актів приймання-передачі та платіжних документів, що підтверджують реальний перехід прав.

Чим відрізняється відступлення права вимоги від факторингу

Основна відмінність між цесією та факторингом полягає в суб’єктному складі, предметі та меті правочину. Факторинг — це професійна фінансова послуга, яка завжди є оплатною і може надаватися виключно банками або фінансовими установами з відповідною ліцензією.

Натомість відступлення права вимоги (цесія) є загальним цивільно-правовим механізмом, який може бути безоплатним (наприклад, дарування) і здійснюватися між будь-якими фізичними чи юридичними особами. Якщо борг відступається за його номінальною вартістю без нарахування додаткових комісій за фінансування, це є звичайна цесія, а не факторинг.

Велика Палата Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018 зазначила: «Договір факторингу характеризується специфічним суб’єктным складом, предметом (виключно грошова вимога), метою та обов’язковою оплатністю.»

Важливий нюанс стосується відступлення прав за кредитами фізичним особам. Верховний Суд у справі №761/29343/16-ц від 04.08.2021 дійшов висновку, що якщо фізична особа за договором відступлення не здійснює фінансових операцій, а лише набуває право вимагати виконання зобов’язання, таке відступлення є законним і не вважається факторингом.

Суб’єктний склад та вимоги до ліцензії

Факторинг вимагає обов’язкової наявності ліцензії на надання фінансових послуг, тоді як цесія доступна для будь-яких суб’єктів цивільного права.

Правова природа оплатності договору

Факторинг завжди передбачає отримання прибутку фактором, тоді як цесія може бути як оплатною, так і повністю безоплатною угодою.