Судова справа № 354/2240/24 стала справжнім випробуванням для нашої клієнтки Галини, яка опинилася в ситуації, коли формальні юридичні перепони ледь не позбавили її можливості захистити свою власність. Суперечка стосувалася поділу спільного майна з її колишнім чоловіком, Деревицьким, і тривала кілька років, пройшовши шлях від місцевого суду до Верховного Суду. Головним питанням стало те, чи може дружина подати власний позов про поділ майна, якщо чоловік уже ініціював аналогічний процес раніше.
Чому це спрацювало: Верховний Суд встановив, що позови подружжя про поділ майна не є тотожними, якщо вони пропонують різні способи розподілу — наприклад, один просить рівні частки, а інший — конкретні об’єкти власності з компенсацією.
Чоловік подав позов першим: як Галина опинилася в юридичній пастці
Конфлікт розпочався, коли Деревицький звернувся до суду з вимогою поділити нерухомість, нажиту під час шлюбу. Його позиція була простою: визнати за кожним по 1/2 частки у спільному майні. Галина ж мала інше бачення. Вона вважала за доцільне провести пооб’єктний поділ, щоб за кожним із них закріпилася конкретна нерухомість (будинки та земельна ділянка), а не віртуальні "половинки", які лише продовжують конфлікт і роблять неможливим нормальне користування житлом.
Коли Галина подала свій уточнений позов про поділ майна подружжя, суд першої інстанції вирішив, що ця справа є тотожною тій, яку вже розпочав чоловік. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд залишив позов Галини в частині нерухомості без розгляду. Це означало, що її аргументи та вимоги щодо пооб’єктного розподілу та грошової компенсації за авто взагалі не розглядалися б судом.
Для клієнтки це стало ударом. З переписки з менеджером Денисом ставало зрозуміло, що ситуація ускладнювалася поведінкою опонента: Деревицький постійно ухилявся від засідань, надаючи довідки про стаціонарне лікування, що затягувало процес. Більше того, Галина дізналася, що через "Дію" опонент намагався змінити тактику, щоб максимально затягнути справу і не допустити справедливого розподілу земельної ділянки площею майже 15 соток.
Різні вимоги — різні позови: стратегія захисту ЮРКОНСАЛТ
Адвокат Працевитий Г. О., представляючи інтереси Галини, не погодився з таким формальним підходом суду. Була подана апеляційна скарга, в якій ми наголошували на тому, що предмети позовів чоловіка та дружини принципово відрізняються. Якщо Деревицький просив лише змінити режим власності зі спільної сумісної на спільну часткову (по 1/2 кожному), то Галина вимагала припинення спільної власності шляхом виділення конкретних об’єктів кожному з учасників.
Зокрема, вимоги Галини включали:
- визнання за нею права власності на земельну ділянку площею майже 15 соток як особистої приватної власності;
- поділ житлових будинків таким чином, щоб кожен отримав окрему будівлю у повну власність;
- стягнення з чоловіка компенсації за транспортні засоби Renault та Citroen у розмірі майже 460 тисяч гривень;
- компенсацію за частину автомобіля Citroen Picasso у сумі понад 111 тисяч гривень.
Саме такий комплексний поділ спільного майна подружжя є найбільш ефективним, адже він повністю припиняє правові зв’язки між колишніми партнерами щодо майна та дозволяє кожному вільно розпоряджатися своєю частиною. Апеляційний суд погодився з нашими доводами, зазначивши, що штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, але у даному випадку позови не є тотожними, оскільки містять різні способи захисту прав.
Верховний Суд поставив крапку: чому тотожність не спрацювала
Деревицький, не погоджуючись із рішенням апеляції, подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Він наполягав на тому, що майно одне й те саме, сторони ті ж самі, а отже, позов Галини треба "закрити". Проте Верховний Суд підтримав позицію нашого бюро. Колегія суддів роз’яснила, що для залишення позову без розгляду необхідна повна тотожність трьох елементів: сторін, предмета і підстав позову.
Суд вищої інстанції підкреслив: оскільки Галина просить здійснити пооб’єктний поділ, а її чоловік — поділ у частках, предмети позовів є різними. Це принциповий момент для сімейного права: кожен із подружжя має право пропонувати свій варіант розподілу активів. У підсумку Верховний Суд ухвалив рішення (рішення суду у справі № 354/2240/24 у реєстрі), яким залишив у силі постанову апеляційного суду. Це означає, що позов Галини буде розглянутий по суті, і вона зможе боротися за справедливий розподіл будинків, землі та отримання грошових компенсацій.
Ця перемога була б неможливою без детальної підготовки та розуміння тонкощів процесуального права. Тепер Галина має впевненість, що її інтереси будуть враховані, а майно поділене не просто "на папері", а реально — так, щоб це було зручно для подальшого життя. Справа повертається до суду першої інстанції для розгляду по суті, де ми продовжимо дебати, про які згадував наш адвокат у переписці з клієнткою.
