Історія нашого клієнта почалася з отримання судової повістки по справі № 335/13960/24. Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з вимогою стягнути з Олексія заборгованість, яка за розрахунками банку сягнула значної суми. Предметом позову стала кредитна картка, якою чоловік користувався протягом кількох років, не підозрюючи, що банківські нарахування можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Де була помилка опонента: банк надав суду копію тарифів та умов без підпису клієнта, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду робить нарахування високих відсотків незаконним.
Зміст:
Банк вимагав повернути 74 тисячі замість 50 тисяч
Ситуація виглядала стандартно для багатьох українців: у 2022 році Олексій підписав анкету-заяву на отримання кредитної картки з лімітом 50 тисяч гривень. Протягом тривалого часу він користувався коштами, але через фінансові труднощі виникла прострочка. Коли «Таскомбанк» подав до суду, виявилося, що окрім самого тіла кредиту, банк вимагає стягнути понад 24 тисячі гривень відсотків.
Загальна сума позову склала понад 74 тисячі гривень. Для Олексія це стало несподіванкою, адже він розраховував на значно менші переплати. Проблема полягала в тому, що банк розраховував відсотки за ставкою 37% річних, посилаючись на внутрішні тарифи, розміщені на сайті. Головний ризик полягав у тому, що без належного юридичного захисту суд міг автоматично стягнути всю суму, включаючи кожну копійку нарахованих процентів, що призвело б до блокування всіх рахунків клієнта та арешту його майна виконавчою службою.
Як ми заблокували нарахування відсотків через відсутність підпису
Адвокати ЮРКОНСАЛТ розпочали захист з ретельного аналізу матеріалів справи. Ми звернули увагу на те, що в анкеті-заяві, яку підписував Олексій, не було вказано ні відсоткової ставки, ні пені, ні штрафів. Банк просто додав до позову роздруківки «Витягу з Тарифів» та «Публічної пропозиції» зі свого сайту.
Ми підготували відзив на позовну заяву, де наголосили: згідно зі ст. 1054 та ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі, а всі його істотні умови мають бути погоджені та підписані обома сторонами. Оскільки Олексій не ставив підпис під таблицею тарифів, він не погоджувався на 37% річних. Ми використали фундаментальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду (справа № 342/180/17), яка чітко вказує: витяги з сайту банку не є частиною договору, якщо вони не підписані клієнтом. У таких випадках адвокат по кредитах може домогтися скасування всіх нарахувань понад суму отриманих грошей.
Крім того, ми вимагали від банку надати оригінал заяви, щоб переконатися у достовірності підпису. Хоча суд не проводив експертизу, саме активна процесуальна позиція та постійні заперечення змусили банківських юристів захищатися, а не просто вимагати гроші. Важливо розуміти, що як виграти суд з Таскомбанком — це питання не лише емоцій, а чіткого знання того, які саме папірці банк «забув» підписати у клієнта.
Результат: 24 тисячі гривень відсотків повністю скасовано
Суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В. детально вивчив наші аргументи. У рішенні було чітко зазначено: оскільки «Таскомбанк» не надав доказів ознайомлення клієнта з тарифами під підпис, стягнення 24 тисяч гривень відсотків є безпідставним. Суд підтвердив, що банк не має права в односторонньому порядку нав’язувати умови, які не були прямо застережені в підписаному документі.
В результаті з Олексія було стягнуто лише тіло кредиту — 50 тисяч гривень, які він дійсно отримував і використовував. Вся сума нарахованих відсотків була повністю анульована. Також судом було пропорційно зменшено судовий збір, який мав сплатити клієнт. Схожу справу проти Таскомбанку ми вже виграли раніше — там теж вдалося зменшити заборгованість через незаконні нарахування, що ще раз доводить системність помилок банківських установ. Олексій тепер може спокійно виплачувати реальний борг без «космічних» накруток банку. Ви можете ознайомитися з повним текстом рішення суду у справі № 335/13960/24 у державному реєстрі.
