Екстрадиція військовозобов’язаних залишається однією з найбільш обговорюваних тем після гучних заяв про можливе повернення громадян з-за кордону. Для багатьох українців у країнах Європи важливо розуміти, де закінчується публічна риторика посадовців і де починається сувора міжнародна судова процедура.
У правовій площині видача особи іншій державі регулюється багатосторонніми конвенціями, міжнародними стандартами прав людини та обов’язковим рішенням іноземного суду. Помилкове ототожнення міграційної депортації з кримінальною видачею створює зайву паніку, хоча реальні правові фільтри роблять примусове повернення вкрай тривалим і винятковим процесом.
Коротко про правові умови екстрадиції
- Екстрадиція можлива виключно за злочини з покаранням від одного року ув’язнення.
- Адміністративна відповідальність за нелегальний виїзд не передбачає міжнародної видачі особи.
- Стаття 4 Європейської конвенції забороняє екстрадицію за суто військові правопорушення.
- Масової екстрадиції не існує — кожен запит розглядається іноземним судом суто персонально.
- Офіс Генерального прокурора є єдиним органом ініціювання запитів на стадії слідства.
Зміст:
Як міжнародне право регулює питання екстрадиції

Екстрадиція військовозобов’язаних є суворо регламентованою процедурою міжнародної правової допомоги, яка ніколи не відбувається автоматично чи за спрощеними політичними домовленостями. Видача особи іншій юрисдикції можлива виключно на підставі чинних міжнародних договорів, судового рішення запитуваної держави та наявності відкритого кримінального провадження за тяжкі злочини.
Головним правовим регулятором на європейському просторі виступає Європейська конвенція про видачу правопорушників. Вона встановлює фундаментальний принцип подвійної кримінальності, згідно з яким інкриміноване діяння зобов’язане визнаватися злочином і в Україні, і в країні перебування особи із санкцією у виді позбавлення волі строком не менше одного року. Окрім цього, стаття 4 цієї Конвенції прямо забороняє видачу правопорушників за суто військові діяння, що виключає примусове повернення за статтями про виконання загального військового обов’язку. Загальні стадії екстрадиційного процесу детально описує довідник системи правової допомоги.
Термін видачі має чітке законодавче визначення в національному праві.
Згідно з ч. 1 ст. 541 Кримінального процесуального кодексу України: «видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактична передача такої особи під юрисдикцію запитуючої держави»Таким чином, процедура є багатоетапною і вимагає беззаперечного доведення обґрунтованості підозри саме у вчиненні кримінального правопорушення.
Чи вважається нелегальний виїзд підставою для видачі

Сам факт несанкціонованого виїзду за межі України поза встановленими пунктами пропуску не є кримінальним злочином і не створює передумов для міжнародної екстрадиції. Згідно з національним законодавством, такі дії утворюють склад адміністративного проступку, за який міжнародне право забороняє застосовувати заходи видачі.
Зокрема, стаття 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає за перетинання державного рубежу поза пунктами пропуску штраф або короткостроковий арешт. Жодна європейська юрисдикція не розглядає адмінпротоколи як підставу для затримання чи примусового повернення людини в іншу країну.
У практиці юристів бюро нерідко зустрічаються справи, де претензії прикордонників є необґрунтованими, і прикладом слугує успішна справа про незаконне перетинання кордону, в якій провадження вдалося повністю закрити в суді. Якщо дії особи не супроводжувалися іншими кримінальними деліктами, юридичний ризик екстрадиції дорівнює нулю.
Коли правоохоронці відкривають кримінальні справи
Кримінальне переслідування розпочинається лише за наявності супутніх злочинів, таких як використання підроблених документів або пропозиція неправомірної вигоди службовим особам. У таких ситуаціях розслідування ведеться за відповідними статтями Кримінального кодексу України, проте навіть у цих справах тяжкість діяння рідко відповідає міжнародним екстрадиційним критеріям.
Позиція Інтерполу щодо міжнародного розшуку
Міжнародна організація кримінальної поліції суворо дотримується нейтралітету відповідно до статті 3 свого Статуту. Інтерпол послідовно відмовляє у публікації червоних оповіщень і блокує циркуляри, якщо кримінальне провадження безпосередньо випливає з воєнного стану, призову або виконання військового обов’язку.
Як оцінити реальний ризик міжнародної екстрадиції
- Перевірте наявність провадження. З’ясуйте через офіційні реєстри або запит адвоката, чи не внесено відомості про вас до ЄРДР за кримінальною статтею.
- Оцініть правову кваліфікацію. Переконайтеся, чи не є претензії органів суто адміністративним деліктом або військовим проступком, за які видача заборонена.
- Зафіксуйте міжнародний статус. Подання заяви про надання притулку або наявність статусу тимчасового захисту в ЄС блокують заходи примусової видачі.
- Сформуйте правову позицію. Своєчасне залучення кваліфікованого юриста дозволяє заздалегідь підготувати заперечення для суду та попередити незаконні заходи розшуку.
За якими правилами Україна ініціює екстрадиційний запит
Ініціювати офіційний міжнародний запит про видачу підозрюваного чи обвинуваченого мають право виключно центральні органи юстиції України, а не органи військового управління чи поліція. Процедура вимагає тривалого досудового розслідування та надання беззаперечних доказів вини особи іноземному суду.
На стадії слідства повноваження направляти запити належать центральному органу, яким є Офіс Генерального прокурора, а під час судового розгляду чи відбування покарання — Міністерству юстиції України. Слідчий та прокурор зобов’язані зафіксувати злочин у реєстрі, заочно вручити повідомлення про підозру та отримати ухвалу слідчого судді про тримання під вартою.
Міжнародні договори вимагають строго індивідуалізованого підходу до кожного запиту. Жодної групової, пакетної чи спискової екстрадиції не існує, тому твердження про одночасне повернення великих груп військовозобов’язаних не відповідають чинним нормам права.
Вимоги до змісту клопотання чітко закріплені в кримінальному процесуальному законі.
Згідно з ч. 1-2 ст. 575 Кримінального процесуального кодексу України: «Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок... Клопотання про видачу особи (екстрадицію) складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, опис обставин вчиненого кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та докази»Відсутність належним чином оформлених процесуальних документів призводить до негайного повернення запиту без розгляду іноземними компетентними органами.
Правова допомога бюро у справах про екстрадицію
- Правовий аналіз ризиків. Детально вивчаємо процесуальні документи та перевіряємо законність відкриття кримінальних проваджень в Україні.
- Підготовка заперечень проти видачі. Формуємо мотивовану позицію для закордонних судових інстанцій на основі норм міжнародного гуманітарного права.
- Захист у взаємодії з Інтерполом. Оскаржуємо безпідставне виставлення червоних карток та блокуємо циркуляри розшуку відповідно до статті 3 Статуту організації.
Чому європейські суди відмовляють у задоволенні запитів

Європейські судові інстанції системно відхиляють екстрадиційні клопотання через неможливість гарантувати безпеку життя та здоров’я особи на території воюючої держави. Навіть у провадженнях за загальнокримінальними статтями суди країн ЄС ставлять конвенційні гарантії захисту прав людини вище за зобов’язання міжнародної видачі.
Ключовим фактором для суддів слугує стаття 3 Європейської конвенції з прав людини, яка встановлює абсолютну заборону катувань і нелюдського поводження. Постійна загроза ракетних ударів по пенітенціарній системі та перевантаженість українських слідчих ізоляторів вважаються європейськими судами вагомою підставою для відмови у видачі особи.
Правова допомога часто потрібна нашим співгромадянам і в суміжних питаннях, наприклад, коли нашими адвокатами був успішно скасований арешт рахунку військової за кордоном, що дало змогу захистити законні фінансові права клієнта. Будь-який тиск чи спроба обмеження прав за межами України піддається ефективному оскарженню через суд.
Верховний Суд України також підтверджує першочерговість міжнародного захисту прав людини перед екстрадиційними процедурами.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі № 757/56198/21-к від 23.03.2023 зазначив: «Верховний Суд підтвердив: сам факт подання заяви про міжнародний захист блокує екстрадицію ще до винесення остаточного рішення.»Звернення за міжнародним захистом або дія статусу тимчасового захисту виступають надійним правовим бар’єром, який зупиняє виконання будь-яких запитів про екстрадицію.
Захистіть свої права від неправомірних міжнародних запитів
Будь-яка процедура міжнародної видачі вимагає ґрунтовного знання кримінального процесу та міжнародного права. Якщо ви зіткнулися з ризиком екстрадиційного запиту чи неправомірним відкриттям провадження, зверніться до фахівців юридичного бюро «ЮРКОНСАЛТ» для своєчасної побудови надійного захисту.
Питання про екстрадицію військовозобов'язаних
Чи можуть країни ЄС депортувати громадян лише за вимогою України?
Ні, це неможливо. Депортація регулюється суто внутрішнім міграційним законодавством кожної окремої держави за порушення правил перебування на її території, тоді як екстрадиція вимагає кримінального провадження та рішення суду. Політичні заклики влади не створюють правових підстав для висилки громадян.
Чи тягне несанкціонований перетин кордону кримінальну екстрадицію?
Ні, оскільки перетин кордону поза офіційними пунктами пропуску кваліфікується виключно за статтею 204-1 КУпАП як адміністративне правопорушення. За адміністративні делікти міжнародні конвенції не передбачають видачі правопорушників.
Чи видають осіб у разі розслідування щодо підроблених медичних документів?
Теоретично стаття 358 КК України є кримінальною, але на практиці видача вкрай малоймовірна. Санкція за використання підробленого документа часто обмежується штрафом і не досягає мінімального річного порогу покарання, а суди ЄС відмовляють у видачі через безпекові ризики воєнного стану.
Скільки часу триває судовий розгляд запиту про екстрадицію за кордоном?
За відсутності добровільної письмової згоди самої особи процес екстрадиційної перевірки в іноземних судових інстанціях займає від шести місяців до кількох років. Весь цей час людина користується послугами місцевих адвокатів та конвенційним захистом.