Компенсація за Постановою 168 після рішення ВП ВС

Компенсація за Постановою №168 після рішення ВП ВС у такому форматі позову стала значно ризикованішою. Велика Палата пояснила вузьке, але важливе питання: за затримку додаткової винагороди, пов’язаної з пораненням, не стягується компенсація втрати частини доходів за Законом №2050-III, якщо сама виплата має разовий характер.

Помилка тут типова: людина змішує дві різні вимоги — отримати саму винагороду і отримати інфляційне коригування через прострочення. У зразковій справі суд розглядав саме друге питання, тому для військовослужбовців і бухгалтерії вирішальним стало не слово «затримка», а правова природа самої виплати.

Що вирішила Велика Палата ВС

Велика Палата Верховного Суду у справі №280/8933/24 фактично відповіла так: компенсація за Постановою 168 у вигляді компенсації втрати частини доходів не стягується, якщо йдеться про додаткову винагороду, яку суд визнав разовою. Це і стало головним результатом зразкової справи від 7 травня 2026 року.

Тут важливо не сплутати предмет спору. Позивач просив не саму додаткову винагороду, а коригування затриманої виплати на індекс інфляції за Законом України №2050-III. Саме тому суд зосередився не на праві на винагороду, а на тому, чи підпадає вона під правила про компенсацію через прострочення.

Окремо Велика Палата відступила від підходу, за яким раніше аналогічну вимогу задовольнив Касаційний адміністративний суд. Для практики це означає одне: після зразкової справи суди орієнтуватимуться насамперед на висновок ВП ВС, а не на попередню більш сприятливу позицію.

Верховний Суд у справі №280/8933/24 від 11.04.2025 виходив з того, що додаткова винагорода входить до складу грошового забезпечення і може тягнути компенсацію за прострочення

Саме цей підхід Велика Палата згодом переглянула, тому зараз орієнтир уже інший.

Чому виплату визнали разовою

Додаткова винагорода за Постановою Кабінету Міністрів України №168 була визнана разовою не через спосіб переказу грошей, а через підставу її виникнення. ВП ВС прив’язала правову природу виплати до одного юридичного факту — поранення, контузії, травми або каліцтва, а не до кількості місяців, у які надходили кошти.

На практиці це виглядає так: військовий проходить лікування, частина видає кілька наказів, а гроші можуть надійти не одним платежем. Але для суду це все одно не серія самостійних щомісячних доходів, а частини одного доходу, який виник через одну подію.

Через це аргумент «мені платили кілька місяців поспіль, отже виплата системна» після рішення Великої Палати працює слабко. Суд дивиться глибше — не на календар, а на джерело права на гроші.

У самій нормі це підкріплено прямо.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року: «Додаткова грошова винагорода, передбачена цією постановою, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення»

Тому сама тривалість лікування або кілька нарахувань не змінюють висновок про разовий характер такої виплати.

Коли Закон 2050 не працює

Закон України №2050-III не працює для цієї винагороди тоді, коли дохід має разовий характер. Саме на цій межі Велика Палата побудувала свій висновок і відмовила в інфляційному коригуванні затриманої виплати.

У новині Верховного Суду окремо підкреслено, що спір стосувався не стягнення основної суми, а лише її корегування на індекс інфляції. Це вузька, але принципова деталь. Якщо предметом позову є компенсація втрати частини доходів, суд спершу перевіряє, чи взагалі цей вид доходу входить до сфери дії Закону №2050-III.

Для військовослужбовця це означає таке: навіть очевидна затримка виплати ще не гарантує права на додаткову компенсацію. Спершу треба відповісти на попереднє питання — який це дохід за своєю природою.

Офіційну позицію щодо грошового забезпечення та пов’язаних роз’яснень варто відстежувати також на сайті Міністерства оборони України, особливо коли йдеться про зміни у підходах до виплат.

Що саме просив позивач

Позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів і зобов’язати провести таке нарахування. Тобто мова йшла про додаткову суму за затримку, а не про повторне стягнення самої винагороди.

Чому це не змінило результат

Навіть точне формулювання позову не врятувало вимогу, бо правова кваліфікація виплати залишилась незмінною. Якщо виплата разова, сам перехід до вимоги про індексацію не перетворює її на системний дохід.

Що означає це для військових

Для військових це рішення означає просту річ: позов про компенсацію втрати частини доходів за затримку винагороди за Постановою №168 тепер має високий ризик відмови. Після зразкової справи головним бар’єром стане саме теза про разовий характер виплати.

Якщо затримка вже була, не варто автоматично будувати стратегію лише навколо Закону №2050-III. Спочатку потрібно зібрати накази про нарахування, медичні документи, виписки з рахунку і розділити дві лінії захисту: чи виплачена основна сума та чи є підстава вимагати щось понад неї.

Уявімо ситуацію: військовослужбовцю після поранення кількома наказами нарахували винагороду, а кошти надійшли частинами із затримкою. Після рішення ВП ВС вимога про інфляційне коригування такої затримки, швидше за все, буде відхилена, хоча питання самої основної виплати може залишатися спірним.

Тому зараз найважливіше — не назва позову, а точна діагностика вимоги ще до звернення до суду. Іноді правильний крок полягає не в тому, щоб просити більше, а в тому, щоб не подати завідомо слабку вимогу.

Що важливо для бухгалтера частини

Для бухгалтерії рішення корисне тим, що воно розмежовує основну виплату і компенсацію за прострочення. Якщо мова йде саме про додаткову винагороду, пов’язану з пораненням, кілька платежів або кілька наказів не повинні автоматично трактуватися як регулярний дохід.

Які документи мають вагу

Найбільшу вагу мають документи, що показують джерело права на виплату: медичні довідки, накази, дати настання події, банківські виписки. Саме вони допомагають суду відповісти, чи виникла виплата через один юридичний факт.