Встановлено факт смерті особи на окупованій території. Тепер клієнт може оформити спадщину в Україні!

Номер справи: 331/2959/23

Посилання на судове рішення в реєстрі:111746096

📢 Адвокатське бюро “ЮРКОНСАЛТ” повідомляє, що вони успішно виграли справу у суді, яка стосувалася встановлення факту смерті особи на окупованій території. 🏛️ Це рішення дозволяє клієнту оформити спадщину в Україні. 💼 #спадщина #Адвокати

🔸 У справі заявник звернувся до суду з проханням встановити факт смерті його рідної сестри, яка померла на окупованій території. 🔍 Державний орган відмовив заявнику у реєстрації смерті та порадив звернутися до суду. 🔐 Адвокатське бюро “ЮРКОНСАЛТ” представило інтереси заявника у суді. 💼 #поділ_спадку #реєстрація_смерті

🔸 Суд зазначив, що заява заявника підлягає задоволенню, оскільки встановлення факту смерті є необхідним для реєстрації смерті та подальшої реалізації його прав як спадкоємця померлої. 💪 Судом було підтверджено факт смерті особи на окупованій території шляхом засвідчення родинного зв’язку і надання відповідних медичних документів. 📜 #реєстрація_спадку #суд

🏢 Адвокатське бюро “ЮРКОНСАЛТ” закликає всіх, хто потребує юридичної допомоги, звертатися до них. 💼 Вони пропонують професійний підхід та кваліфіковану допомогу вирішенні різних правових питань. 📞 #юридична_допомога #Адвокати
#адвокат #юрист #юрконсалт #консультація #підписка #ukraine #рек

Переглянути повний текст рішення суду:

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2023

Справа № 331/2959/23

Провадження № 2-о/331/343/2023

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Фісун Н.В., за участю секретаря Грицаєнко І.О., розглянувши цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , подану через адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті, –

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду із заявою в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бердянськ Запорізької області померла рідна сестра заявника, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявниця не може, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України та органом РАЦС було в усному порядку відмовлено в цьому та рекомендовано звернутися до суду на підконтрольній території України для встановлення юридичного факту смерті.

Встановлення факту смерті сестри є необхідним для реєстрації смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 державними органами України та подальшої реалізації своїх прав як спадкоємця померлого.

Проситьвстановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Бердянськ, Запорізька область, причина смерті: гостра сердечна недостатність.

Заявник до суду не з`явилася, надала клопотання про розгляд заяви за її відсутності, на задоволенні заяви наполягає.

Представник заінтересованої особи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явився, про час та місце повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла рідна сестраОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.

Фактом підтвердження родинного зв`язку заявника із померлою є:

-свідоцтво про народження заявника (де в графі батько записаний ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 );

-свідоцтво про народження рідної сестри заявника – ОСОБА_2 (де в графі батько записаний ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 ).

Документом, що підтверджує факт смерті ОСОБА_2 , є лікарське свідоцтво про смерть №514 від 24.04.2023 р., свідоцтво на поховання від 25.04.2023 р.

Отже, отримати свідоцтво про смерть заявник не може, оскільки ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій рф території.

Указом Президента України В. Зеленського за №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану було продовжено і наразі згідно Указу Президента України В. Зеленськогоза №757/2022 від 07листопада 2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 року №2738-ІХ, строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб, а саме до 19.02.2023 року. Надалі продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Бердянський район Запорізької області входить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду на адресу голів апеляційних судів (вх. № 312/0/207-21 від 16.04.2021 року) встановлено, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій чи тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, – будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 9 Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі “Cyprus v. Turkey” (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що “зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96).”

Надані суду медичні документи, які видані незаконно створеними органами, хоч і не мають юридичної сили, проте дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.

Враховуючи, що заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті своєї сестри у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.,81,263-265,273,293,315-319 ЦПК України, Законом України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану через адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті-задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Бердянськ, Запорізька область, Україна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізької апеляційного суду.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення виготовлений 23 червня 2023 року.

Суддя Н.В.Фісун