Інститут приватних виконавців вимоги та початок роботи

Запроваджений у 2016 році інститут приватних виконавців став революційним кроком для української системи правосуддя. Створення цієї незалежної професії дозволило значно прискорити примусове виконання судових рішень, яке раніше повністю покладалося на державну виконавчу службу.

Для громадян та бізнесу поява приватних виконавців означає можливість швидше повернути борги чи виконати судове рішення. Проте вхід у цю професію супроводжується жорсткими вимогами, складними іспитами та обов’язковим страхуванням відповідальності, про які ми детально розповімо далі.

Як працює інститут приватних виконавців

Сучасний інститут приватних виконавців функціонує як змішана модель примусового виконання судових рішень поруч із державною виконавчою службою. Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності, якому держава делегувала повноваження щодо стягнення боргів та забезпечення виконання зобов’язань.

Ця система була запроваджена Законом України №1403-VIII. Вона суттєво змінила швидкість та ефективність стягнення, оскільки приватні фахівці безпосередньо зацікавлені у результаті своєї роботи. Проте їхня юрисдикція має чіткі законодавчі обмеження.

Приватні виконавці не мають права виконувати рішення, які стосуються вселення чи виселення людей з житла, відібрання дитини або будь-яких питань, де учасником провадження є держава чи державні органи. Також вони часто залучаються до стягнення боргів за виконавчими написами нотаріусів. Хоча ми не розглядаємо тут процедуру оскарження, зазначимо, що такі написи часто скасовуються в судовому порядку — наприклад, схожий кейс з кредитним боргом або справу проти МФО ми вже виграли, захистивши права клієнта.

Головні вимоги до кандидата на посаду

Законодавство встановлює чіткі вимоги до приватного виконавця, яким повинен відповідати кожен кандидат перед початком процедури допуску. Стати виконавцем може громадянин, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня, володіє державною мовою та має щонайменше два роки юридичного стажу.

Ці критерії є обов’язковими та перевіряються Кваліфікаційною комісією. Будь-яка невідповідність хоча б одному з пунктів робить отримання статусу неможливим. Окрім цього, закон містить низку жорстких обмежень щодо сумісництва та бездоганної репутації кандидата.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»: «Приватний виконавець повинен відповідати вимогам, установленим цим Законом, зокрема щодо освіти, стажу роботи та несумісності.»

Хто не може отримати статус приватного виконавця

Закон обмежує доступ до професії для осіб з судимістю, обмеженою дієздатністю або тих, хто вчинив корупційні порушення протягом останніх трьох років. Також статус не зможуть отримати колишні судді, прокурори чи держслужбовці, які були звільнені за дисциплінарні проступки.

Обмеження щодо сумісництва діяльності

Приватний виконавець не має права займатися підприємництвом або іншою оплачуваною роботою. Винятком є лише викладацька, наукова чи творча діяльність, спортивне арбітражне суддівство, а також робота арбітражним керуючим.

Кваліфікаційний іспит та допуск до професії

Для отримання статусу кандидати повинні скласти кваліфікаційний іспит приватних виконавців, який проводить спеціальна комісія при Міністерстві юстиції. Цей іспит організовується у формі автоматизованого анонімного тестування, що дозволяє об’єктивно оцінити знання та навички майбутнього фахівця.

Процедура починається з подання заяви та документів, що підтверджують відповідність усім законодавчим критеріям. У нашій практиці бували випадки, коли юристи отримували відмову в допуску до іспиту через банально неповний пакет документів або неналежне підтвердження юридичного стажу. Тому підготовку паперів слід здійснювати максимально ретельно.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»: «Особа, яка відповідає вимогам цього Закону, має право скласти кваліфікаційний іспит для отримання статусу приватного виконавця.»

Іспит складається з теоретичної та практичної частин. Якщо кандидат успішно долає тестування, Міністерство юстиції видає безстрокове посвідчення протягом 10 днів. У разі невдачі повторна спроба дозволяється не раніше ніж через шість місяців.

Страхування відповідальності та початок роботи виконавця

Фактичний початок роботи приватного виконавця можливий лише після страхування його цивільно-правової відповідальності та внесення відомостей до Єдиного реєстру. Отримання посвідчення не дає права одразу вчиняти виконавчі дії — для цього необхідно виконати низку організаційних вимог.

Обов’язкове страхування відповідальності приватного виконавця є ключовою гарантією для сторін провадження. Договір страхування має покривати можливу шкоду, заподіяну третім особам під час виконання професійних обов’язків. Мінімальний ліміт страхової суми має становити не менше 10% від загальної суми стягнень за рік, але в будь-якому разі не менше 1000 мінімальних заробітних плат.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»: «Приватний виконавець зобов’язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою відповідальність перед третіми особами.»

Важливість своєчасного оформлення полісу

Поширеною помилкою серед нових фахівців є спроба зареєструватися без чинного договору страхування або без підтвердження його оплати. Міністерство юстиції відмовить у внесенні даних до реєстру, доки виконавець не надасть повний пакет документів разом із платіжним дорученням про сплату страхової премії.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру

Лише після внесення інформації до Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавець офіційно набуває права розпочати роботу. Про початок діяльності він також письмово повідомляє Міністерство юстиції України, зазначаючи свій виконавчий округ та адресу офісу.

Винагорода приватного виконавця та банківські рахунки

Законодавство передбачає, що винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової частин, які сплачуються за вчинення виконавчих дій. Основна винагорода може бути встановлена у вигляді фіксованої суми (для немайнових рішень) або відсотка від суми стягнення (для майнових спорів).

Основна винагорода у відсотках стягується безпосередньо з боржника разом із сумою основного боргу. Для забезпечення прозорості фінансових операцій виконавець зобов’язаний відкрити в державному банку окремі рахунки. Ці рахунки мають чітке цільове призначення.

Зокрема, відкриваються окремі рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих коштів, для витрат виконавчого провадження, а також окремо для отримання власної винагороди. Будь-яке змішування цих коштів є серйозним дисциплінарним проступком і може призвести до зупинення діяльності. Якщо ви вважаєте, що виконавець порушує закон чи ваші фінансові права, ви можете оскаржити дії приватного виконавця у встановленому законом порядку.