Захищено інтереси відповідача-поручителя перед банком Аваль. Припинено поруку на 1,4 млн. грн!

Дата документу 05.07.2022

Справа № 334/3220/21

Провадження № 2/334/320/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого суддіФіліпової І. М.,

за участю секретаряТрегуб Т. В.,

представника позивачаПрядка Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

11.05.2021 року АТ «Райфайзен Банк Аваль» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року у сумі 50660 доларів США 80 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 1422697 грн 12 коп.

13.06.2006 року між Акціонерним поштовопенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райфайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0148/17-43/728-33, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 70560 доларів США строком на 240 місяців з 13.06.2006 року по 12.06.2026 року, зі сплатою відсотків у розмірі 11 відсотків річних.

Надання коштів проводилося шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, згідно вимог п. 3.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язувався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 13.06.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе обов`язок перед кредитором відповідати по зобов`язанням боржника, ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №0148/17-43/728-33 від 13.06.2006 року. , в повному обсязі цих зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у такому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

30.01.2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №014/17-43/728-33/1 до кредитного договору №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року, відповідно до якої кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту: строк кредиту збільшено на 55 календарних місяців, дата остаточного погашення кредиту – 12.01.2031 року, строк кредиту складає 295 місяців; позивальник підтвердив, що перед укладенням цієї додаткової угоди він повідомлений в письмовій формі про усі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

24.04.2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №014/17-43/728-33/81-0-00/7489 до кредитного договору №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року, якою передбачені зміни умов погашення кредиту: станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суму кредиту становить 59678,22 долара США. Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 3895,91 доларів США, у тому числі 605,68 доларів США заборгованість за погашення суми кредиту, 3290,23 доларів СШАзаборгованість з погашення процентів. На підставі додаткової угоди від 24.04.2014 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

Поручитель надала свою згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до додаткових угод.

Відповідач ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати свої зобов`язання, тому станом на 09.12.2020 року загальна заборгованість за кредитним договором складає 68053 долари США 88 центів, яка складається з заборгованості за кредитом63127 доларів США 96 центів, заборгованості за відсотками4925 доларів США 92 центи.

Проте позивач бажає захистити своє порушене право шляхом стягнення частини заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50660,80 доларів США.

25.10.2021 року представником відповідача ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 06.02.2015 року позивач вже звертався з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року, який ухвалою від 21.11.2020 року було залишено без розгляду. Відповідач заявляє про застосування позовної давності, та звертає увагу, що позовна давність переривається пред`явленням позову., тому відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав 06.02.2015 року, тому банк звернувся з позовом до суду з пропуском трирічного строку позовної давності. Також, відповідач заявляє про незаконність нарахування заборгованості за відсотками за кредитом, строк повернення якого минув.

22.11.2021 року надійшла до суду відповідь на відзив. Відповідачем ОСОБА_1 особисто укладені додаткові угоди з банком, в яких було збільшено строк позовної давності до 70 років. Вказані умови погоджені поручителем ОСОБА_2 , про що свідчить її особистий підпис на вказаних угодах. Крім того, позивач вказує, що строк дії кредитного договору закінчується 12.01.2031 року. Та лише 22.02.2021 року банком було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та повідомлено відповідача про прострочену заборгованість. Сума вказана у розрахунку складається з суми заборгованість та заборгованості з відсотків без урахування пені.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з обставин вказаних у позовній заяві. Також, представник позивача зауважив, що немає підстав для застосування позовної давності, оскільки додатковими угодами було збільшено строк позовної давності. Будьяких стягнень не проводилося. Лише у лютому 2021 року банком було направлено повідомлення про дострокове погашення кредиту.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відповідачем ОСОБА_1 відзив надано.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.06.2006 року між Акціонерним поштовопенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райфайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0148/17-43/728-33, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 70560 доларів США строком на 240 місяців з 13.06.2006 року по 12.06.2026 року, зі сплатою відсотків у розмірі 11 відсотків річних, кредит надано дл використання на споживчі цілі.

Надання коштів проводилося шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, згідно вимог п. 3.2 кредитного договору, що підтверджується копією виписки з рахунку (а. с. 24).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язувався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 13.06.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе обов`язок перед кредитором відповідати по зобов`язанням боржника, ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №0148/17-43/728-33 від 13.06.2006 року. , в повному обсязі цих зобов`язань.

14.04.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року. відповідно до якої тимчасово на період з 14.04.2009 року по 14.04.2010 року (надаліКредитні канікули)сторони домовилися про зменшення розміру щомісячного платежу позичальника за кредитним договором, визначеного Графіком погашення Кредиту та інших платежів за кредитним договором.

30.01.2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №014/17-43/728-33/1 до кредитного договору №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року, відповідно до якої кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту: строк кредиту збільшено на 55 календарних місяців, дата остаточного погашення кредиту – 12.01.2031 року, строк кредиту складає 295 місяців; тимчасово на період з 15.02.2012 року по 14.02.2013 року сторони домовилися зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в Графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди; сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

24.04.2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №014/17-43/728-33/81-0-00/7489 до кредитного договору №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року, якою передбачені зміни умов погашення кредиту: станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суму кредиту становить 59678,22 долара США. Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 3895,91 доларів США, у тому числі 605,68 доларів США заборгованість за погашення суми кредиту, 3290,23 доларів СШАзаборгованість з погашення процентів. На підставі додаткової угоди від 24.04.2014 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

Поручитель надала свою згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до додаткових угод від 14.04.2009 року, 30.01.2012 року, 24.04.2014 року, що підтверджується підписом відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати свої зобов`язання, згідно наданого банком розрахунку станом на 09.12.2020 року загальна заборгованість за кредитним договором складає 68053 долари США 88 центів, яка складається з заборгованості за кредитом63127 доларів США 96 центів, заборгованості за відсотками4925 доларів США 92 центи. Проте у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 50660, 80 доларів США, що є частиною заборгованості за тілом кредиту.

22.02.2021 року позивачем було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується копіями вказаних вимог, копією реєстру згрупованих відправлень від 23.02.2021 року.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 1 частини 2ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зістаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1статті 1049 ЦК Українивстановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правиламистатті 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог частини 1статті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1статті 1048 ЦК Українипередбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктами 1, 3 частини 1статті 611 ЦК Українивстановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом; розірвання договору; сплата неустойки.

За приписами частини 2статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Також, судом встановлено, що у лютому 2015 року ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2020 року позовну заяву було залишено без розгляду.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції Кодексу, чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука – це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В пункті 6додаткової угоди від 30.01.2012 року та у п. 6 додаткової угоди від 24.04.2014 року, сторони домовилися, що до всіх відносин, пов`язаних з укладанням та виконання кредитного договору, застосовується строк позовної давності 70 років. Тобто сторони погодили збільшення строку позовної давності до 70 років який є строком для захисту порушеного права, а не строком поруки.

Однак на відміну від строку позовної давності, строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя (Постанова КЦС ВС від 25.09.2019 у справі № 555/540/17 (№ в ЄДРСР 84725595).

Враховуючи, що позивачем 06.02.2015 року було пред`явлено позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, тобто пред`явлено вимогу про дострокове стягнення кредиту, то позивачем було пропущені, встановлені ст. 559 ЦК України, строки пред`явлення вимог до поручителя ОСОБА_2 .

За таких обставин, позовні вимоги до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно дост. 264 ЦК Україниперебіг давності переривається вчиненням особою дії. що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність,встановлена законом,може бутизбільшена задомовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховуючи, що п. 6додаткової угоди від 30.01.2012 року та у п. 6 додаткової угоди від 24.04.2014 року, сторони домовилися, що до всіх відносин, пов`язаних з укладанням та виконання кредитного договору, застосовується строк позовної давності 70 років.

Вказані угоди підписані безпосередньої відповідачем ОСОБА_1 , жодних заперечень щодо умов підписаних угод відповідачем не висловлювалося, тому не має підстав для застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності у три роки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково. виключно в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/17-43/728-33 від 13.06.2006 року у сумі 50660 доларів США 80 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 1422697 грн 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 21340 грн 46 коп.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проголошення повного тексту рішення 08.07.2022 року о 10 год. 30 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», юридична адреса: 01011, м. м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя:Філіпова І. М.