В апеляційному суді відстояли рішення суду, яким було скасовано шахрайські дії по картці Ощадбанку. Зобов’язали Ощадбанк повернути Клієнту 36500 та 7300 гривень

Дата документу 20.07.2022 Справа № 314/1568/19

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 314/1568/19 Головуючий у 1-й інстанції Мануйлова Н.Ю.

Провадження №22-ц/807/1529/22Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Бєлки В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” про захист прав споживача фінансових послуг, за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 рокуОСОБА_1звернувся досуду зпозовом доАТ «Державнийощадний банкУкраїни» про захист прав споживача фінансових послуг.

В позові зазначав, що між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» було підписано заяву-приєднання № 1352415 до Договору комплексного банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку до платіжної картки від 11.04.2018 АТ «Ощадбанк».

30 грудня 2018 року із зарплатної картки № НОМЕР_1 по рахунку №НОМЕР_2 було безпідставно списано 7300 гривень проти волі позивача, та з кредитної картки №НОМЕР_3 по рахунку № НОМЕР_4 безпідставно списано 36500 гривень також проти волі позивача.

Про вказаний факт позивачу стало відомо 03.01.2019 та він відразу звернувся до Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення шахрайським шляхом, по списанню грошових коштів з його карток, на підставі чого до ЄРДР було внесено відомості за № 12019080210000017, а також повідомив про вказані обставини банк з метою блокування карток.

04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до керуючого АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10007/0336 ОСОБА_2 із письмовою заявою, в які просив розібратися в цій ситуації, на що у лютому 2019 року отримав відповідь від АТ «Ощадбанк» № 107.336/204 від 23.01.2019 про те, що викрадені грошові кошти із рахунків позивача були списані на картку ПАТ «Акцент Банк».

04 лютого 2019 року позивач знову звернувся із письмовою заявою до керуючого АТ«Ощадбанк» ТВБВ № 10007/0336, у якій просив надати інформацію про стан його рахунків, по яких відбулися шахрайські дії, та призупинити нарахування відсотків по кредитному рахунку.

19 лютого 2019 року позивач знову звернувся до банку із заявою про повернення йому грошових коштів, що були списані 30.12.2018 без його волевиявлення.

05 березня 2019 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь № 107.336/239, де зазначено, що для призупинення нарахувань відсотків недостатньо обґрунтувань.

06 березня 2019 року позивач знову звернувся до керуючого АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10007/0336 про призупинення нарахування відсотків на час проведення кримінального розслідування.

20 березня 2019 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь № 107.336/251, де ОСОБА_1 повідомлено про неможливість повернення йому грошових коштів, та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.

02 квітня 2019 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь № 107.336/257, де було вказано, що відсутні підстави для призупинення нарахування відсотків та повернення йому грошових коштів, при цьому йому необхідно сплатити заборгованість за кредитом, який, позивач зазначає, він не отримував. Також зазначено, що рішення про відповідальність сторін та відшкодування збитків вирішується в судовому порядку.

Просив суд зобов`язати відповідача припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_4 за кредитною карткою № НОМЕР_5 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.12.2018 включно, зобов`язати відповідача припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_2 за зарплатною карткою № НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) у 30.12.2018 включно, а також зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_4 за кредитною карткою № НОМЕР_5 та картковому рахунку № НОМЕР_2 за зарплатною карткою № НОМЕР_1 , станом на 30.12.2019 на 23.32.00 год.

У вересні 2019 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філіїЗапорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.04.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено заяву про приєднання № 1352415 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Шляхом підписання заяви про приєднання до ДКБО фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), ОСОБА_3 беззастережно приєднався до ДКБО в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на Інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.

Відповідно до вказаною заяви банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок №НОМЕР_6 , на виконання умов договору банк надав ОСОБА_1 , платіжну картку MasterCardDebitWorld та пін-конверт до неї.

Відповідно до заяви про приєднання до договору, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 36500,00 грн.

Строк кредиту (користування ним) встановлюється на 60 місяців. Датою укладення кредитного договору є дата підписання заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) уповноваженим представником банку; датою надання кредиту (частини кредиту) є дата використання клієнтом кредиту (кредитних коштів) Кредитний договір діє до повного виконання клієнтом всіх грошових зобов`язань за кредитним договором.

Банк направив на адресу відповідача вимогу від 10.04.2019 № 107.20/2-585/31486/2019-07 про дострокове погашення заборгованості по кредиту.

Станом на 23.08.2019 розмір заборгованості відповідача перед банком становить 42499,44 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом34656,95 грн.; заборгованість за відсотками 5898,10 грн.; заборгованість по пені 769,75 грн.; комісію -1079,39 грн.;, розмір 3 % річних на суму простроченого кредиту59,54 грн.; розмір 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів35,72 грн.

Вказану заборгованість просило стягнути з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг, та позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філіїЗапорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об`єднано в одне провадження.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.Зобов`язано АТ «Ощадбанк» припинити нарахування за картковим рахунком №НОМЕР_4 за кредитною карткою № НОМЕР_5 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) з 30.12.2018 включно.

Зобов`язано АТ «Ощадбанк» припинити нарахування за картковим рахунком №НОМЕР_2 за зарплатною карткою № НОМЕР_7 процентів, пені та інших штрафних санкцій, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) з 30.12.2018 включно.

Зобов`язано АТ «Ощадбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку №НОМЕР_4 за кредитною карткою № НОМЕР_5 та картковому рахунку №НОМЕР_2 за зарплатною карткою № НОМЕР_1 станом на 30.12.2018 на 23:32 год.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» судовий збір у сумі 768,40грн. на користь держави.

У задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління АТ “Державний ощадний банк України” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду фактичних даних про те, що умови саме договору банківського рахунку між сторонами містять право на списання коштів без дозволу клієнта, та визнав, що списання коштів 30.12.2018 є безпідставним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Банком вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що 11.04.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено заяву про приєднання № 1352415 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання заяви про приєднання до ДКБО фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), ОСОБА_1 беззастережно приєднався до ДКБО в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на Інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua, та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.

Згідно вказаної заяви банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_6 , на виконання умов договору банк надав ОСОБА_1 платіжну картку MasterCardDebitWorld та пін-конверт до неї.

Відповідно до заяви про приєднання до договору, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 36500,00 грн.

03 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом того, що 30.12.2018 невідома особа шахрайським способом зняла грошові кошти ОСОБА_1 : 7300 грн. із заробітної картки АТ «Ощадбанк» та 36000грн.з кредитної картки АТ «Ощадбанк».

На підставі вказаної заяви 03.01.2019 були внесені відомості до ЄРДР за № 12019080210000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Згідно з відповіддю, яка була надана ОСОБА_1 від АТ «Ощадбанк» №107.336/204 від 23.01.2019, викрадені грошові кошти із рахунків позивача були списані на картку ПАТ «Акцент Банк».

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до керуючого АТ«Ощадбанк» ТВБВ № 10007/0336, у якій просив надати інформацію про стан його рахунків, по яких відбулися шахрайські дії, та призупинити нарахування відсотків по кредитному рахунку.

19 лютого 2019 року позивач повторно звернувся до банку із заявою про повернення йому грошових коштів, що були списані 30.12.2018 без його волевиявлення.

05 березня 2019 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь № 107.336/239, де зазначено, що для призупинення нарахувань відсотків недостатньо обґрунтувань.

06 березня 2019 року позивач знову звернувся до керуючого АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10007/0336 про призупинення нарахування відсотків на час проведення кримінального розслідування.

20 березня 2019 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь № 107.336/251, де ОСОБА_1 повідомлено про неможливість повернення йому грошових коштів, та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.

02 квітня 2019 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь № 107.336/257, де було вказано, що відсутні підстави для призупинення нарахування відсотків та повернення йому грошових коштів, при цьому йому необхідно сплатити заборгованість за кредитом, який, позивач зазначає, він не отримував. Також зазначено, що рішення про відповідальність сторін та відшкодування збитків вирішується в судовому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.

Так, положеннями статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За приписами ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи статей 7 та 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, визначено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Розділом VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року № 705 визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1055ЦК Українипередбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.

В силу приписів статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За приписами статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 14.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Обов`язок користувача після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором, встановлено п. 14.16 цьогоЗакону. Розподіл ризиків збитків та відповідальність у випадку неправомірного використання засобу платежу також встановлений вказаним пунктом Закону і полягає в тому, що до моменту повідомлення користувачем банку про факт неправомірного використання електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення операцій та відповідальності несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Положеннями п. 6 розділу VІ «Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» № 705 від 05.11.2014р. передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.Втратою електронного платіжного засобу у цьому пункті підзаконного нормативного акту вважається неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Таким чином, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, в свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особоюце запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку незаконного списання грошей з поточного рахунку клієнта, фінансова установа повинна нести відповідальність.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було встановлено, що позивач вчиняв розпорядження щодо списання/перерахунку коштів 30.12.2018 та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.

Таких обставин не було встановлено і в ході апеляційного перегляду.

На спростування зазначеного скаржником не надано належних та допустимих доказів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач одразу, які тільки дізнався про несанкціоновані транзакції, він повідомив відповідача про вчинені неналежні перекази та звернувся із заявою про припинення нарахування відсотків за кредитним рахунком, оскільки кошти з його рахунку за кредитною та заробітною карткою зникли в результаті шахрайських дій; за заявою ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, що передбачене ч. 1ст. 190 КК України, позивач негайно повідомив посадових осіб фінансової установи про вказані обставини.

Приписи п. 9. «Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» свідчать про неприпустимість притягнення користувача електронного засобу платежу до відповідальності за здійснення платіжних операцій всупереч його споживчому волевиявленню, за виключенням випадків доведеності умисних дій або недбалості споживача, які зумовили ці дії.

Передумови для списання грошових коштів з банківського рахунку закріплені в статті 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, за виключенням, коли грошові кошти можуть бути списані без розпорядження клієнта, а саме: на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та «Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», визначено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Аналізуючи зміст пунктів 1.7 та 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, судом першої інстанції зроблено вірно встановлено, що можливість списання грошових коштів з рахунка його володільця лише за його розпорядженням або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, тобто договором банківського рахунку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду фактичних даних про те, що умови саме договору банківського рахунку між сторонами містять право на списання коштів без дозволу клієнта, тому суд погоджується з тим, що списання коштів 30.12.2018 є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів колегією суддів відхиляються, оскільки матеріалами справи встановлено та підтверджено належними доказами порушення прав ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2022 року.

Головуючий

Судді: