Саморегулівні організації в архітектурі: реєстрація та статус СРО

Саморегулівні організації (СРО) в архітектурі — це професійні об’єднання, які отримують від держави делеговані повноваження, зокрема право проводити атестацію архітекторів та інженерів. Отримання такого статусу перетворює звичайну громадську організацію на впливового гравця будівельного ринку, який самостійно формує стандарти професії.

Проте закон висуває жорсткі вимоги до кандидатів. Найбільшою перепоною часто стає необхідність зібрати під своїм крилом не менше 25% усіх сертифікованих фахівців країни та правильно провести реєстрацію через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва. Помилка в статуті або нестача кількох учасників призводить до відмови профільного міністерства.

Що таке саморегулівна організація в архітектурі

Саморегулівна організація у сфері архітектурної діяльності — це неприбуткове об’єднання, яке встановлює власні професійні стандарти та контролює їх дотримання своїми членами. Фактично, держава передає такій організації частину своїх функцій з управління галуззю.

Згідно з ч. 1 ст. 16-1 Закону України "Про архітектурну діяльність": «Неприбуткові добровільні об’єднання фізичних та юридичних осіб, що провадять підприємницьку та професійну діяльність, можуть набувати статусу саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності».

Головна цінність СРО полягає у можливості проводити професійну атестацію виконавців робіт. Проте ці повноваження передаються не автоматично з моментом реєстрації, а шляхом видання окремого наказу профільного міністерства. Тобто спочатку організація доводить свою спроможність, а вже потім отримує право видавати сертифікати.

Велика Палата Верховного Суду у справі №127/21764/17 від 12.01.2021 зазначила: «Спори між членами громадської організації та самою організацією щодо визнання недійсними рішень загальних зборів підлягають розгляду в порядку господарського судочинства».

Внутрішні спори в СРО розглядаються як корпоративні. Це означає, що члени організації мають надійний механізм захисту своїх прав у суді, якщо керівництво СРО приймає незаконні рішення щодо їхнього членства або атестації.

Яким критеріям має відповідати об’єднання для статусу СРО

Щоб отримати статус СРО, звичайна громадська організація повинна довести свою репрезентативність на ринку. Головний критерій — наявність у складі не менше 25% від загальної кількості фахівців, які мають чинний кваліфікаційний сертифікат за відповідним напрямом.

Для розрахунку цієї квоти беруться до уваги лише ті архітектори чи інженери, чиї сертифікати є активними згідно з даними державного реєстру. На практиці трапляються випадки, коли організація подає заявку, маючи 300 членів, але загальна кількість фахівців в Україні становить 1500. У такому разі частка складає лише 20%, що гарантовано призводить до відмови у наданні статусу.

Додатково закон вимагає, щоб об’єднання мало досвід роботи за своїм напрямом не менше двох років. Також обов’язковою умовою є наявність відокремлених підрозділів у більшості областей України, що підтверджує всеукраїнський масштаб діяльності організації.

Як проходить реєстрація СРО через систему ЄДЕССБ

Реєстрація саморегулівної організації відбувається шляхом внесення відповідної інформації до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Це єдина платформа, яка забезпечує облік усіх суб’єктів містобудівної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 22-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності": «ЄДЕССБ - єдина державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує створення, обробку та надання інформації у сфері будівництва».

Процедура взаємодії з системою повністю цифровізована. Керівник об’єднання повинен мати чинний кваліфікований електронний підпис (КЕП), оформлений саме на юридичну особу. Без нього внести дані до кабінету неможливо, і процес реєстрації зупиняється на технічному етапі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №640/19047/21 від 04.12.2023 зазначив: «Спір щодо оскарження бездіяльності органу стосовно внесення до ЄДЕССБ відомостей є публічно-правовим».

Спори щодо внесення відомостей до ЄДЕССБ розглядаються адміністративними судами. Якщо профільне міністерство безпідставно затягує реєстрацію або відмовляє у внесенні даних, організація має право оскаржити такі дії як порушення владних повноважень.

Які документи потрібні для отримання статусу СРО

Пакет документів для реєстрації подається до профільного міністерства і має чітко підтверджувати відповідність усім законодавчим критеріям. Основний акцент робиться на внутрішніх правилах та стандартах діяльності, які організація планує впроваджувати.

Базова реєстрація громадського об’єднання — це лише перший крок. Для статусу СРО необхідно додатково подати:

• Заяву із зазначенням напряму діяльності та коду ЄДРПОУ.
• Перелік членів із зазначенням номерів їхніх кваліфікаційних сертифікатів.
• Внутрішні правила та стандарти професійної діяльності.
• Інформацію про наявність філій та офіційного вебсайту.

Статут організації повинен обов’язково містити механізм відшкодування збитків споживачам та процедуру вирішення внутрішніх спорів. Якщо ці положення відсутні або прописані формально, міністерство поверне документи на доопрацювання.

Коли організація може втратити статус СРО

Статус саморегулівної організації не надається назавжди. Міністерство, яке здійснює державний архітектурно-будівельний контроль та формує політику у сфері архітектури, постійно моніторить діяльність таких об’єднань. СРО зобов’язана щокварталу звітувати про кількість своїх членів.

Якщо під час перевірки виявиться, що кількість сертифікованих фахівців впала нижче обов’язкової позначки у 25%, організація має терміново залучити нових учасників. Інакше статус буде анульовано наказом міністерства, а відповідний запис в ЄДЕССБ — скасовано.

Також підставою для санкцій може стати систематичне порушення членами СРО професійної етики. Організація повинна самостійно контролювати своїх учасників. Якщо архітектор грубо порушує будівельні норми, СРО має ініціювати анулювання його сертифіката. Бездіяльність самої організації у таких випадках розцінюється як невиконання делегованих повноважень.