Відповідальність за мародерство під час воєнного стану

Юридична відповідальність за мародерство в Україні під час війни часто трактується суспільством неправильно, що створює плутанину між військовими злочинами та звичайними крадіжками. Справжнє мародерство є виключно військовим злочином, який вчиняється на полі бою, тоді як розкрадання майна в тилу кваліфікується зовсім за іншими статтями Кримінального кодексу.

З початком повномасштабного вторгнення законодавець суттєво посилив покарання за будь-які зазіхання на чуже майно. Тепер навіть дрібна крадіжка з залишеної квартири чи магазину в умовах воєнного стану тягне за собою суворе покарання, яке раніше загрожувало лише за тяжкі злочини.

Що таке мародерство за статтею 432 ККУ

Мародерство за статтею 432 ККУ — це виключно військовий злочин, який полягає у викраденні речей на полі бою у вбитих чи поранених. Тобто цей злочин має дві обов’язкові ознаки: особливе місце вчинення (поле бою) та специфічне джерело походження майна (тіла загиблих або поранені особи).

Згідно з ч. 1 ст. 432 Кримінального кодексу України: «Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), - карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.»

Суб’єктом цього злочину може бути лише військовослужбовець або військовополонений, що відносить його до категорії військових кримінальних правопорушень. Якщо ви прагнете детальніше розібратися у специфіці військових правопорушень, корисним буде матеріал про те, як працює кримінальна відповідальність військовослужбовців у сучасних умовах.

Предметом мародерства є особисті речі потерпілих (гроші, годинники, прикраси) або елементи їхнього обмундирування. Важливо розуміти, що зброя, боєприпаси та військова техніка ворога, які збираються для подальшого використання у бою, вважаються військовими трофеями. За умови їх передачі командуванню, таке збирання не є злочином.

Об’єкт злочину та особливості кваліфікації

Об’єктом мародерства є встановлений порядок несення військової служби під час бойових дій, а також повага до померлих і поранених. Заволодіння майном жертви може відбуватися як таємно, так і відкрито, зокрема із застосуванням насильства до поранених. При цьому армійська приналежність потерпілого (чи це український військовий, чи військовослужбовець ворожої армії) не має значення для кваліфікації злочину за статтею 432 ККУ.

Військові трофеї чи мародерство

Важливо розрізняти мародерство та збирання законних військових трофеїв. Якщо військовослужбовець вилучає залишені на полі бою боєприпаси, справну зброю чи техніку супротивника з метою передачі підрозділу, це не вважається мародерством. Такі дії спрямовані на посилення обороноздатності та є правомірними.

Чим мародерство відрізняється від крадіжки

Головна відмінність мародерства від крадіжки полягає в тому, що мародерство вчиняється військовими на полі бою, тоді як крадіжка є таємним викраденням майна будь-якою особою. Тобто мародерство — це військовий злочин, а крадіжка — загальнокримінальний злочин проти власності.

Згідно з ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України: «Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.»

У суспільстві та ЗМІ «мародерами» часто називають цивільних громадян, які грабують розбиті магазини або покинуті через обстріли квартири. З юридичної точки зору це груба помилка. Такі дії цивільних осіб кваліфікуються як крадіжка в умовах воєнного стану за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Розглянемо типову ситуацію з практики: цивільна особа проникає до зруйнованого обстрілами торгового центру або залишеного житлового будинку в прифронтовій зоні та забирає цінні речі. Попри суспільний осуд і побутове використання терміну «мародерство», правоохоронні органи та суд кваліфікуватимуть це як крадіжку з проникненням у житло чи інше приміщення в умовах воєнного стану.

Злочини проти власності в умовах воєнного стану

Злочини проти власності в умовах воєнного стану, такі як крадіжка, грабіж чи розбій, автоматично вважаються тяжчими правопорушеннями незалежно від вартості викраденого майна. У березні 2022 року набрав чинності Закон України № 2117-IX, який суттєво змінив правила кваліфікації майнових злочинів.

Згідно з Розділом I Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство": «1. У частині четвертій статей 185, 186, 187, 189, 191 слова "у великих розмірах" замінити словами "в умовах воєнного або надзвичайного стану".»

Законодавець пішов на такий крок, щоб захистити майно мільйонів українців, які змушені були евакуюватися та залишити свої домівки без нагляду. Будь-яке посягання на приватну або державну власність під час війни карається за максимальними стандартами кримінальної відповідальності.

Також ми успішно захищаємо права громадян у дрібних майнових спорах, наприклад, коли податкова намагається оштрафувати за продаж речей — у подібній справі ми захистили клієнтку від незаконного штрафу за продаж товарів в інтернеті.

Грабіж та розбій під час війни

Грабіж (відкрите викрадення майна) та розбій (напад з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством) в умовах воєнного стану караються надзвичайно суворо. Наприклад, якщо зловмисники у комендантську годину під загрозою зброї відбирають у волонтера автомобіль із гуманітарною допомогою, таке діяння кваліфікується за ч. 4 ст. 187 КК України (розбій в умовах воєнного стану) та карається тривалим ув’язненням.

Вимагання та привласнення майна

Аналогічні суворі правила діють для вимагання та привласнення чи розтрати майна шляхом зловживання службовим становищем. Якщо посадова особа або приватний підприємець привласнює гуманітарну допомогу чи бюджетні кошти під час війни, відповідальність настає за ч. 4 ст. 191 КК України, що виключає можливість м’якого покарання.

Воєнний стан як обтяжуюча обставина для злочинів

Воєнний стан діє як обтяжуюча обставина для всіх злочинів проти власності, що суттєво впливає на суворість покарання та виключає можливість м’якого вироку. Суди обов’язково враховують цей фактор при винесенні вироків, що практично унеможливлює отримання умовного строку для осіб, які вчинили майнові злочини в цей період.

Згідно з ч. 1, пункт 11 ст. 67 Кримінального кодексу України: «При призначенні покарання обставинами, які обтяжують його, визнаються: ... 11) вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;»

Іноді захист намагається апелювати до того, що злочин було вчинено у глибокому тилу, де не ведуться активні бойові дії, і тому воєнний стан не вплинув на характер правопорушення. Проте судова практика в Україні демонструє єдину та жорстку позицію з цього приводу.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що для кваліфікації злочину за посиленими частинами статей Кримінального кодексу достатньо самого факту чинності правового режиму воєнного стану на території України. Місце вчинення злочину (будь то прифронтова зона чи глибокий тил) не звільняє від підвищеної відповідальності.

Посилення відповідальності за майнові правопорушення

Посилення відповідальності за майнові правопорушення під час війни відбулося шляхом збільшення мінімальних строків ув’язнення за мародерство та прирівняння звичайних крадіжок до тяжких злочинів. Це було зроблено з метою превенції та недопущення хаосу в суспільстві під час війни.

Порівняно з довоєнним періодом, санкції за злочини проти власності зросли майже вдвічі. Нижче наведено порівняльну таблицю покарань за основними статтями Кримінального кодексу України в умовах воєнного стану:

Під час кримінального переслідування за подібними статтями нерідко виникають супутні проблеми, наприклад, блокування фінансових активів підозрюваних. У таких випадках важливо вчасно звернутися до фахівців — ми маємо успішний досвід у таких справах, зокрема нам вдавалося забезпечити зняття арешту з рахунку у кримінальному провадженні для захисту законних прав клієнтів.