Конфиденциальная информация: виды, защита и ответственность

Конфіденційна інформація — це відомості про фізичну або юридичну особу, доступ до яких обмежено власником, і які можуть поширюватися лише за його прямою згодою. На практиці це означає, що жодна стороння особа, компанія чи державний орган не має права збирати, зберігати або передавати ваші персональні дані чи комерційні секрети без законних на те підстав. Детальніше про розкриття банківської таємниці та захист фінансових даних читайте в окремій публікації.

Найчастіше проблеми виникають тоді, коли межа між публічним і приватним розмивається. Роботодавці публікують списки боржників на дверях під’їздів, колишні працівники забирають із собою клієнтські бази, а сусіди встановлюють камери відеоспостереження, спрямовані на чуже подвір’я. Усе це — пряме втручання у приватне життя, яке тягне за собою юридичну відповідальність, аж до кримінальної.

Что такое конфиденциальная информация и её виды

Конфіденційна інформація є одним із трьох видів інформації з обмеженим доступом, поряд із таємною (державна таємниця) та службовою. Головна її відмінність полягає в тому, що режим доступу до неї встановлює сама фізична чи юридична особа, а не держава чи закон.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію": «Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи...»

Важливо розуміти різницю між документом та інформацією в ньому. Обмежується доступ саме до відомостей, а не до папірця. Якщо в одному договорі є відкриті дані та закриті комерційні умови, зацікавлена особа має право отримати копію, де закрита частина буде просто заретушована.

Що не можна засекретити

Закон прямо забороняє приховувати певні категорії даних під виглядом конфіденційності. До них належать відомості про стан довкілля, якість харчових продуктів, аварії, стан здоров’я населення та факти порушення прав людини. Також не можна засекретити незаконні дії державних органів. Більше про те, яка інформація є відкритою та що заборонено приховувати, читайте в нашій окремій статті.

Персональные данные физического лица как объект защиты

Персональные данные физического лица — это любые сведения, по которым человека можно идентифицировать: от адреса и номера телефона до состояния здоровья, национальности и религиозных убеждений. По умолчанию такие данные являются конфиденциальными и не могут собираться или распространяться без согласия человека.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України: «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом...»

На практике часто встречаются бытовые нарушения. Например, когда ОСМД вывешивает списки должников с указанием их полных ФИО и номеров квартир. Это незаконно.

Велика Палата Верховного Суду у справі №367/1505/20 від 08.04.2024 зазначила: «Персональні дані фізичних осіб (зокрема співвласників ОСББ), отримані юридичною особою в процесі її діяльності, є конфіденційною інформацією... Такі дані не підлягають наданню для ознайомлення третім особам без згоди суб'єкта»

Персональные данные физических лиц, полученные организацией, являются конфиденциальной информацией и не подлежат разглашению без согласия.

Исключения для публичных лиц

Для должностных лиц и государственных служащих граница приватности значительно уже. Декларации об их доходах, имущество членов семей и должностные обязанности являются публичной информацией. Общественный интерес здесь превалирует над правом на тайну.

Как проверить свои данные в реестрах

Каждый человек имеет право знать, какая информация о нём хранится в государственных базах. Например, можно проверить свои данные в государственных реестрах через соответствующие запросы в МВД или Пограничную службу, чтобы убедиться в отсутствии необоснованных ограничений.

Коммерческая тайна: как защитить данные бизнеса

Комерційна таємниця юридичної особи — це інформація, яка має реальну економічну цінність, є невідомою для конкурентів і свідомо захищається підприємством від розголошення. До неї належать клієнтські бази, унікальні алгоритми, бізнес-плани та умови вигідних контрактів.

Згідно з ч. 1 ст. 505 Цивільного кодексу України: «Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною... має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності»

Головний нюанс для бізнесу: власник інформації сам визначає режим її конфіденційності. Якщо компанія не видала внутрішній наказ про комерційну таємницю та не підписала з працівниками договір про нерозголошення (NDA), юридично покарати колишнього менеджера за злив бази клієнтів буде майже неможливо.

Що не є комерційною таємницею

Держава забороняє бізнесу приховувати певні дані. Відповідно до Постанови Кабміну, не становлять комерційної таємниці установчі документи, податкова звітність, документи про платоспроможність, а також відомості про чисельність працівників та наявність вільних робочих місць.

Ответственность за разглашение: статья 182 УК Украины

За незаконный сбор, хранение, использование или распространение конфиденциальной информации наступает уголовная ответственность по статье 182 УК Украины. Нарушителю грозит штраф, исправительные работы или даже ограничение свободы на срок до трёх лет, а за повторное нарушение — до пяти лет лишения свободы.

Юридический нюанс заключается в том, что под «использованием» в уголовном праве понимается любое ознакомление с данными, даже без их дальнейшего распространения. Если лицо незаконно взломало чужой аккаунт или получило доступ к закрытой базе — преступление уже считается оконченным.

Помимо уголовного наказания, потерпевший имеет право на защиту чести, достоинства и деловой репутации в гражданском порядке. Это означает, что с виновного можно взыскать моральный вред и убытки, причинённые утечкой информации.