Шлюбний договір в Україні: як укласти та захистити майно

Кому потрібен шлюбний договір і які його переваги?

Головне призначення, яке має шлюбний договір, полягає у зміні законного режиму спільної сумісної власності подружжя на індивідуальний порядок володіння активами. За нормами сімейного права все майно, придбане чоловіком і дружиною під час зареєстрованого шлюбу, за замовчуванням вважається спільною власністю і підлягає поділу навпіл незалежно від реального фінансового внеску кожного з партнерів. Договірний режим дозволяє повністю усунути цю невизначеність і справедливо розмежувати майно ще до виникнення будь-яких сімейних криз.

Захист бізнесу, корпоративних прав та часток у компаніях

Для підприємців та власників комерційних компаній підписання контракту є базовим інструментом корпоративної безпеки. Без такого документа частка у статутному капіталі юридичної особи, дивіденди та обладнання можуть потрапити під претензії другого з подружжя у разі розлучення. Закріпивши в договорі роздільний правовий режим, партнер зберігає за собою одноосібне право володіння, управління та розпорядження підприємством без ризику блокування операційної діяльності бізнесу.

У правозастосовній практиці це підтверджується позицією суду вищої інстанції. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 760/18875/20 судді підкреслили, що шлюбний договір виступає обов’язковим регулятором часток і його дія презюмується законною згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України. Таким чином, майно подружжя ділиться виключно згідно з досягнутими домовленостями, якщо правочин не визнано недійсним у судовому порядку.

Розмежування особистих коштів при купівлі нерухомості та авто

Купівля житла або транспорту нерідко здійснюється за рахунок особистих заощаджень одного з партнерів чи за безпосередньої фінансової допомоги його батьків. Якщо право власності реєструється під час шлюбу без спеціального застереження, довести в суді виключне фінансування одного з партнерів вкрай складно. Шлюбний договір в Україні дозволяє прямо закріпити, що нерухоме чи рухоме майно належить саме тому з подружжя, на чиє ім’я воно придбане та зареєстроване у державному реєстрі.

Правомірність такого регулювання закріплена на найвищому судовому рівні. У постанові Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 755/5802/20 зазначено, що закріплення режиму особистої приватної власності на майно, оформлене на кожного з подружжя, повністю узгоджується із нормами законодавства і не може тлумачитися як порушення прав іншої сторони.

Захист майна від чужих боргів, кредитів та іпотечних претензій

Спільне подружнє життя несе не лише спільні доходи, але й суттєві кредитні ризики. Якщо один із подружжя виступає позичальником або фінансовим поручителем, державні чи приватні виконавці мають законне право накладати арешт на спільне сумісне майно родини. Шлюбний контракт дає змогу чітко розмежувати фінансові зобов’язання та встановити, що кожен із партнерів самостійно відповідає за своїми кредитами виключно власним майном.

Завдяки цьому другий із партнерів отримує надійний щит від претензій банків, мікрофінансових організацій та колекторських компаній. Кваліфікований сімейний адвокат: simejnyj advokat нашого бюро завжди рекомендує включати окреме детальне застереження щодо кредитних зобов’язань, аби захистити спільний добробут від непередбачуваних боргів.

Що можна і що заборонено включати в шлюбний договір?

Українське сімейне законодавство встановлює суворі рамки щодо предмета шлюбного контракту, зосереджуючи його виключно навколо матеріальних благ. Згідно з приписами, які містить стаття 93 Сімейного кодексу України, шлюбним договором регулюються лише майнові відносини між подружжям, визначаються їхні права та матеріальні обов’язки. Будь-які спроби прописати моральні норми чи особисті зобов’язання автоматично суперечать імперативним вимогам закону.

Дозволені умови: правовий режим майна та порядок витрат

У межах чинного законодавства сторони мають значну свободу договірного регулювання власних майнових відносин. Зокрема, подружжя має законне право встановити режим повної роздільної власності, закріпити часткову власність у визначених пропорціях або зберегти режим спільної сумісної власності лише для конкретних категорій майна. Це дозволяє гнучко налаштувати фінансову модель родини під реальні життєві потреби.

Окрім правового режиму активів, сторони можуть детально регламентувати інші важливі фінансові питання:

• порядок користування спільним або особистим житловим приміщенням під час шлюбу та після розлучення;
• алгоритм розподілу спільних побутових витрат, сплати комунальних послуг та оренди;
• умови, розмір та строки надання взаємного грошового утримання (аліментів) у разі непрацездатності одного з партнерів;
• участь кожного з батьків у фінансуванні додаткових витрат на освіту, оздоровлення та розвиток спільних дітей.

Суворі заборони закону: особисті взаємини та права дітей

Законодавець чітко визначив перелік питань, які за жодних обставин не можуть бути предметом шлюбного контракту. Контракт не може регулювати особисті немайнові стосунки партнерів, встановлювати графіки виконання домашніх обов’язків чи передбачати штрафні санкції за подружню невірність. Нотаріус зобов’язаний відмовити у посвідченні угоди, якщо в її тексті містяться положення про обмеження особистих прав і свобод будь-кого з подружжя.

Крім того, стаття 93 Сімейного кодексу України категорично забороняє включати до тексту умови, що зменшують законодавчо гарантований обсяг прав дитини або ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Також закон не дозволяє використовувати шлюбний контракт як інструмент прихованого відчуження вже набутої нерухомості від одного партнера іншому, оскільки такі дії вимагають укладення окремого договору дарування або поділу майна.

Покрокова інструкція: як оформити та нотаріально посвідчити шлюбний договір

Процедура, за якою здійснюється укладення шлюбного контракту, регламентована імперативними нормами сімейного та цивільного законодавства. Згідно зі статтею 94 Сімейного кодексу України, договір укладається виключно у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї письмової та нотаріальної форми робить правочин нікчемним, позбавляючи його будь-якої юридичної сили з моменту підписання.

Хто та коли має право укласти шлюбний договір?

Коло осіб, які мають законні повноваження на укладення контракту, чітко обмежене положеннями статті 92 Сімейного кодексу України. До них належать громадяни, які вже зареєстрували офіційний шлюб, або наречені, які офіційно подали заяву про реєстрацію шлюбу до органу ДРАЦС. Пари, які проживають у фактичних сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, не мають права підписувати такий документ до подання заяви на весілля.

Важливо враховувати й момент набрання чинності правочином. Якщо контракт підписано нареченими до весілля, він набуває юридичної сили безпосередньо в день офіційної реєстрації шлюбу в ДРАЦС. Якщо ж сторонами виступають особи, які вже є законним подружжям, документ набирає чинності одразу в день його нотаріального посвідчення.

Чекліст документів для візиту до нотаріуса

Для успішного посвідчення контракту сторонам необхідно завчасно підготувати пакет оригіналів особистих та реєстраційних документів. Знайти акредитованого спеціаліста можна через Єдиний реєстр нотаріусів України, обравши державного або приватного фахівця за місцем свого проживання чи перебування. Відсутність хоча б одного з обов’язкових паперів унеможливить проведення нотаріальної дії.

Для посвідчення контракту нотаріусу обов’язково надаються наступні оригінали:

• паспорти громадян України обох сторін або ID-картки разом із довідками чи витягами про реєстрацію місця проживання;
• реєстраційні номери облікових карток платників податків (РНОКПП/ІПН) чоловіка та дружини (або наречених);
• оригінал свідоцтва про шлюб або офіційна довідка органу ДРАЦС про прийняття заяви щодо реєстрації шлюбу;
• письмова нотаріально посвідчена згода батьків чи піклувальників (якщо стороною угоди виступає неповнолітня особа);
• правовстановлюючі документи на вже існуюче цінне майно, якщо сторони визначають його специфічний режим користування.

Особиста присутність сторін: чи діє довіреність?

Поширена помилка громадян полягає в намаганні підписати договір за довіреністю через перебування одного з партнерів за кордоном або на військовій службі. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.09.2019 у справі № 757/10715/17, шлюбний контракт не може укладатися представником за довіреністю. Участь представника суперечить самій суті сімейних відносин, де вираження волі має бути особистим і безпосереднім.

Саме тому особиста присутність обох партнерів у кабінеті нотаріуса є безальтернативною процесуальною вимогою. Нотаріус зобов’язаний особисто перевірити дієздатність кожної сторони, встановити справжність їхнього волевиявлення та роз’яснити правові наслідки вчинюваного правочину. Детальні консультації щодо того, як організувати процес у складних життєвих умовах, надає система безоплатної правничої допомоги та практикуючі сімейні адвокати.

Як змінити або розірвати укладений шлюбний договір?

Життя родини не є статичним, тому сторони нерідко відчувають потребу переглянути попередні майнові домовленості через народження дітей або суттєву зміну фінансового стану. Проте законодавство суворо обмежує довільні кроки в цьому напрямку. Згідно з приписами, які встановлює стаття 100 Сімейного кодексу України, одностороння зміна умов шлюбного договору або одностороння відмова від нього категорично не допускаються.

Добровільне внесення змін та розірвання за взаємною згодою

Якщо чоловік і дружина дійшли згоди щодо необхідності оновлення правил володіння майном, вони мають право в будь-який момент змінити чинний контракт. Для цього складається окремий договір про внесення змін, який також підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню за особистої присутності обох сторін. Нотаріус вносить відповідні відомості та долучає новий правочин до матеріалів раніше посвідченого документа.

Так само за взаємною згодою шлюбний договір може бути достроково розірваний. Подружжя звертається до нотаріуса зі спільною письмовою заявою про припинення дії договору. З моменту реєстрації такої заяви правовідносини подружжя повертаються до стандартного законного режиму спільної сумісної власності, якщо інше не було визначено сторонами.

Врегулювання спору в судовому порядку при недосягненні згоди

У випадках, коли компромісу досягти не вдається, а збереження попередніх умов стало вкрай обтяжливим чи несправедливим, питання вирішується виключно в судовому порядку. Згідно з нормами статті 102 Сімейного кодексу України, шлюбний договір може бути розірваний судом на вимогу одного з подружжя за наявності істотних обставин. До таких обставин суди відносять неможливість виконання обов’язків, істотне погіршення здоров’я чи різку втрату доходу.

Якщо окрім розірвання угоди подружжя вирішує взагалі припинити шлюбні стосунки, важливо завчасно знати, як розірвати шлюб в Україні у цивілізований спосіб. У практиці нашого бюро наявний показовий виграшний кейс про розірвання шлюбу, де завдяки чіткій процесуальній позиції вдалося завершити складний судовий процес без затягувань і стресу для клієнта.

Зразок типової структури шлюбного договору між подружжям

Коли оскаржувати шлюбний договір (коротко)

Шлюбний договір може бути оскаржений у судовому порядку, якщо при його підписанні було допущено грубі порушення закону, дефекти волі або пряме зловживання правами. Суд може визнати правочин недійсним повністю або в окремій його частині, якщо він суперечить моральним засадам суспільства чи ставить сторону в кабальні умови. Дізнатися про детальні судові критерії, підстави та доказову базу ви можете у нашому спеціалізованому матеріалі про те, коли шлюбний договір можна оскаржити.

Для того, щоб забезпечити надійний захист майна подружжя та уникнути тривалих судових позовів, проєкт контракту має готуватися професійними правниками. Фахівці адвокатського бюро «ЮРКОНСАЛТ» ретельно перевіряють кожне формулювання, гарантуючи юридичну бездоганність та стабільність вашої домовленості на довгі роки.

Прочитати на: мовою