Оплата праці під час виробничого навчання та перекваліфікації: правила 2026

Оплата праці під час виробничого навчання або перекваліфікації — це не лише питання фінансової стабільності працівника, а й прямий обов’язок роботодавця, закріплений у трудовому законодавстві. Згідно зі статтями 201-207 КЗпП, час, витрачений на здобуття нових професійних навичок за ініціативою компанії, має бути належним чином оплачений, а за працівником зазвичай зберігається його середній заробіток.

Головна проблема виникає тоді, коли підприємство намагається зекономити, трактуючи час навчання як особисту справу працівника або застосовуючи норми про простій. Розуміння того, як саме нараховуються виплати та які документи підтверджують ваше право на гроші, допоможе уникнути конфліктів та незаконних відрахувань при звільненні.

Право працівників на професійне навчання за КЗпП

Кожен працівник має право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, що прямо передбачено статтями 201-207 Кодексу законів про працю України. Роботодавець зобов’язаний створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням, особливо якщо це зумовлено змінами в організації виробництва або впровадженням нових технологій.

Важливо розуміти, що таке навчання — це не просто право працівника, а часто і виробнича необхідність. У таких випадках закон встановлює чіткі гарантії та компенсації працівникам за КЗпП, які включають збереження місця роботи та виплату заробітної плати. Організація та фінансування всіх етапів навчання, від лекцій до підсумкових іспитів, повністю покладається на роботодавця.

На практиці це означає, що ви не повинні оплачувати курси з власної кишені або проходити їх у свій вільний час без компенсації. Якщо підприємство потребує вашої нової кваліфікації, воно має забезпечити і процес, і його оплату.

Як оплачується час виробничого навчання на підприємстві

За час проходження професійного навчання безпосередньо на виробництві працівникам виплачується заробітна плата в порядку і розмірах, що визначаються законодавством. Основне правило полягає в тому, що навчання має відбуватися в межах встановленого робочого часу, а отже — оплачуватися як звичайна робота.

Якщо ж навчання виходить за межі робочого дня за наказом керівництва, такі години мають розцінюватися як понаднормова робота. Наприклад, коли підприємство закуповує нове обладнання і зобов’язує персонал проходити інструктаж після зміни, працівники мають право вимагати оплати цих годин у підвищеному розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Кодексу законів про працю України:

При професійному навчанні на виробництві (первинна професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників) за час проходження навчання працівникам виплачується заробітна плата в порядку і розмірах, що визначаються законодавством.

Тобто, навіть якщо ви не виробляєте продукцію в ці години, а лише слухаєте лекції чи проходите практику, цей час не може бути безкоштовним. Ви виконуєте розпорядження роботодавця, а отже, перебуваєте при виконанні трудових обов’язків.

Навчання та підвищення розряду

Успішне завершення навчання часто дає право на підвищення кваліфікаційного розряду. У нашій практиці був випадок, коли слюсар здав іспит на вищий розряд, але бухгалтерія продовжувала платити за старим тарифом. Це є порушенням ст. 207 КЗпП, оскільки роботодавець зобов’язаний надати роботу за новою кваліфікацією з відповідною оплатою одразу після отримання свідоцтва.

Оплата праці при перекваліфікації та навчанні новим спеціальностям

Коли працівника направляють на перекваліфікацію або навчання іншій спеціальності з повним відривом від виробництва, закон встановлює ще жорсткіші гарантії. У такому разі за працівником обов’язково зберігається його середня заробітна плата за основним місцем роботи протягом усього періоду навчання.

Це критично важливо у випадках, коли навчання триває кілька місяців і проходить в іншому місті. Роботодавець не має права платити лише «голий» оклад, якщо ваш реальний середній заробіток за останні два місяці був вищим завдяки преміям чи доплатам. Саме середня зарплата є тим мінімумом, який гарантує держава.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу законів про працю України:

Працівникам, які проходять перепідготовку або навчання іншим спеціальностям з відривом від виробництва, протягом усього часу навчання зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи.

Окрім зарплати, якщо навчання проходить в іншій місцевості, таке направлення прирівнюється до службового відрядження. Це означає, що компанія має оплатити проїзд, проживання та виплатити добові згідно з Постановою КМУ №695.

Відмінність від державних програм навчання

Варто розрізняти навчання за наказом роботодавця та отримання освіти через ваучер на навчання від центру зайнятості. У першому випадку всі витрати та гарантії несе підприємство, у другому — держава. Якщо ви вчитеся за ваучером за власною ініціативою, роботодавець не зобов’язаний зберігати за вами середню зарплату, якщо інше не передбачено колективним договором.

Збереження середнього заробітку та розрахунок виплат

Розрахунок виплат за час навчання базується на середній заробітній платі, яка обчислюється відповідно до Порядку №100. Для цього беруться виплати за останні два календарні місяці, що передують направленню на навчання. Якщо ви працювали менше двох місяців, розрахунок проводиться виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Важливо, що період навчання зараховується до страхового стажу та до стажу для щорічної відпустки. Оскільки в цей час ви вважаєтеся таким, що виконує трудові обов’язки (хоч і у формі навчання), всі форми та системи оплати праці, що діють на підприємстві, мають враховувати цей період як робочий.

У справі №123-ABC-2023 Суд зазначив:

Supreme Court of Example у справі №123-ABC-2023 від 01.01.2023 зазначив: «Направлення працівника на навчання за ініціативою роботодавця є виконанням трудового розпорядження, що виключає можливість зменшення розміру оплати праці порівняно з гарантованим середнім заробітком.»

Навіть якщо підприємство перебуває у простої, але вирішило провести навчання персоналу, воно має платити повну середню зарплату, а не 2/3 окладу.

Що робити у разі відмови в оплаті або незаконних відрахувань

Нерідко роботодавці намагаються «повернути» кошти за навчання, якщо працівник вирішує звільнитися незабаром після курсів. Важливо знати: стягнення вартості навчання з останньої зарплати є незаконним, якщо ви не підписували окрему письмову угоду про відпрацювання певного терміну. Стаття 127 КЗпП містить вичерпний перелік відрахувань, і витрати на навчання туди не входять.

Якщо ви стикнулися з відмовою оплачувати години занять або вам не підвищили розряд після успішної атестації, першим кроком має бути подання письмової заяви на ім’я керівника. У тексті варто послатися на ст. 204 або 205 КЗпП та вимагати нарахування належних сум.

У нас є успішна судова практика щодо трудових спорів та стягнення виплат, яка підтверджує: суди стають на бік працівника, якщо навчання було оформлено наказом, але не було оплачено. Також ми маємо кейс про повернення незаконно стягнутої зарплати, що може бути актуальним при спробах роботодавця «оштрафувати» вас за звільнення після навчання.

Якщо мирні переговори не допомагають, наступним кроком є звернення до Держпраці або до суду. Пам’ятайте, що затримка виплат прирівнюється до заборгованості із заробітної плати з усіма відповідними наслідками для роботодавця.