Інтелектуальна власність роботодавця та службові твори

Інтелектуальна власність роботодавця на створені працівниками об’єкти виникає за особливими правилами, які бізнесу необхідно фіксувати на старті трудових відносин. Якщо кадрове оформлення розробок є поверхневим, компанія ризикує втратити права на свій головний актив, отримати судові позови від колишніх співробітників або заблокувати угоди з ключовими клієнтами. Детальніше про те, як виникає та захищається право інтелектуальної власності в Україні, читайте в окремій статті.

Для компаній у сферах IT, маркетингу та дизайну неналежне правове оформлення прав на рівні «роботодавець – працівники» майже завжди шкодить бізнесу на рівні «роботодавець – клієнти». Клієнти та інвестори вимагають бездоганного підтвердження того, що всі права на продукт належать саме компанії, а не окремим розробникам.

Що вважається службовим твором працівника

Службовим твором вважається об’єкт інтелектуальної власності, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором або за письмовим службовим завданням роботодавця. Тобто для визнання твору службовим необхідна наявність чіткого зв’язку між трудовою функцією людини та результатом її творчої праці.

На практиці виникає чимало суперечок щодо меж трудових обов’язків. Ми стикалися з ситуацією, коли програміст розробив інноваційне програмне забезпечення для автоматизації складського обліку компанії, хоча в його посадовій інструкції було вказано лише "системне адміністрування". Після звільнення розробник зажадав заблокувати використання коду. Суд став на бік працівника, оскільки створення програмного коду виходило за межі його офіційних обов’язків. Роботодавцю слід було заздалегідь підписати додаткову угоду або розширити посадову інструкцію.

Аналогічно, якщо компанія замовила у системного адміністратора, який має навички веб-дизайну, розробку сайту, і працівник виконав завдання, він може згодом зажадати додаткової оплати як фрілансер. Суд підтримає працівника, якщо створення сайтів не входило до його посадових обов’язків. Для таких разових розробок краще використовувати цивільно-правові договори, а не трудові накази.

Критерії службового характеру розробки

Щоб результат праці вважався службовим твором, мають виконуватися такі умови:

• Строк договору. Працівник створив об’єкт протягом дії трудових відносин із компанією.
• Ресурси компанії. Розробка здійснювалася за рахунок роботодавця, зокрема з використанням його обладнання, матеріалів чи конфіденційної інформації.
• Творчий характер. Результат є продуктом саме творчої праці працівника. Технічна, консультаційна або організаційна допомога інших співробітників не створює співавторства.

Кому належать майнові права на службовий твір

Майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту його створення, якщо інше не передбачено договором між працівником та компанією. Ця норма спеціального закону спрощує життя бізнесу, проте в українському законодавстві досі існує серйозна колізія з загальними нормами цивільного права.

Цивільний кодекс України встановлює, що майнові права на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові та роботодавцю спільно, якщо інше не встановлено договором. На практиці режим спільного володіння означає, що жодна зі сторін не може використовувати твір чи передавати права на нього третім особам без згоди іншої сторони. Це може паралізувати діяльність компанії, якщо звільнений працівник почне шантажувати роботодавця відмовою у наданні згоди.

Для безпеки бізнесу в трудових договорах або контрактах необхідно чітко фіксувати повне та беззастережне приналежність майнових прав роботодавцю з моменту створення об’єкта. Якщо ж об’єкт створюється за межами трудових відносин, діють зовсім інші правила, які детально описують розпорядження майновими правами інтелектуальної власності через цивільно-правові договори.

Правові підстави переходу прав за законом

Базовий розподіл прав регулюється двома основними законодавчими актами:

Згідно з ч. 2 ст. 429 Цивільного кодексу України: «Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором або цим Кодексом чи іншим законом.»

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «Майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення такого твору, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо службового твору, укладеним між автором і роботодавцем.»

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №760/20855/16-ц від 16.06.2021 зазначив: «Авторське право на службовий твір виникає автоматично з моменту його створення і не потребує реєстрації.» Тобто права компанії виникають одразу, але їх обсяг і перехід мають бути бездоганно врегульовані договором.

Особливості прав на службові винаходи та корисні моделі

Право на одержання патенту на службовий винахід або корисну модель першочергово належить роботодавцю, але для цього компанія має суворо дотримуватися встановленої законом процедури. Ці правила схожі на ті, що стосуються права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин. Працівник-винахідник зобов’язаний подати письмове повідомлення про створення розробки, після чого у роботодавця є лише чотири місяці на прийняття рішення.

Протягом цього чотиримісячного строку компанія має або подати заявку на патент, або передати це право іншій особі, або прийняти рішення про збереження розробки як конфіденційної інформації (комерційної таємниці). Якщо роботодавець проігнорує цей строк, право на отримання патенту автоматично переходить до самого працівника. Більше про право інтелектуальної власності на винахід та моделі читайте в нашій статті.

У виробничій сфері ми стикалися з ситуацією, коли інженер розробив новий промисловий фільтр і усно розповів про це директору. Підприємство почало впроваджувати розробку, але через пів року інженер звільнився, самостійно запатентував фільтр на себе та виставив компанії вимогу про виплату роялті. Компанія втратила права саме через недотримання процедури: письмове повідомлення не було зафіксоване, і чотиримісячний строк не почав відлічуватися.

Порядок взаємодії з винахідником за законом

Обов’язки сторін щодо промислових розробок чітко регламентовані спеціальним законодавством:

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: «Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації.»

Важливо пам’ятати про часові межі: строк збереження об’єкта як комерційної таємниці у разі його невикористання не може перевищувати 4 роки. Якщо компанія засекретила розробку, але не використовує її протягом цього часу, право на патентування повертається до працівника. Навіть у разі засекречення (ноу-хау) штатний технолог чи інженер зберігає право на справедливу винагороду.

Заробітна плата чи авторська винагорода працівника

Авторська винагорода за створення службового твору є обов’язковою виплатою, яка за своєю юридичною природою не є тотожною звичайній заробітній платі. Проте закон дозволяє сторонам домовитися, що така винагорода включається до складу заробітної плати працівника.

Якщо в трудовому договорі немає чіткого застереження про включення винагороди до окладу, виникають серйозні ризики. Відомий випадок, коли штатний дизайнер створив новий брендинг для ключового клієнта компанії, а перед звільненням відкликав свій дозвіл на використання графіки. Проблема виникла тому, що зарплата виплачувалася без жодного виокремлення плати за об’єкти інтелектуальної власності. Щоб цього уникнути, у контракті має бути чітке застереження, що авторська винагорода за створення та використання творів є складовою частиною посадового окладу.

Також варто враховувати фінансові та бухгалтерські ризики. Податкова служба під час перевірок часто виключає створені програмні продукти чи дизайни зі складу нематеріальних активів (НМА), якщо компанія не має первинної кадрової документації (ТЗ та актів приймання-передачі від програмістів), що призводить до нарахування значних штрафів.

Податкові нюанси виплати винагороди

При структуруванні виплат за інтелектуальну власність роботодавці мають вибір між двома моделями:

• Включення до окладу. Винагорода виплачується як частина зарплати, оподатковується ПДФО, військовим збором та на неї нараховується ЄСВ. Це найпростіший шлях з точки зору кадрового обліку.
• Окрема виплата роялті. Якщо винагорода платиться окремо від заробітної плати за ліцензійним договором, вона має інший режим оподаткування (без нарахування ЄСВ). Цей варіант фінансово вигідніший, але вимагає бездоганного юридичного оформлення кожної передачі прав.

Особисті немайнові права працівника як автора

Особисті немайнові права на службовий твір завжди належать виключно працівникові, який його створив, і не можуть бути відчужені на користь роботодавця за жодних умов. До таких прав належать право на визнання людини творцем (авторство) та право на недоторканність твору.

Компанія не може оголосити себе "автором" коду, тексту чи дизайну — автором завжди залишається конкретна фізична особа. Проте сторони можуть домовитися про порядок користування цими правами. Наприклад, працівник може дозволити роботодавцю публікувати твір анонімно (без зазначення імені) або під псевдонімом компанії.

У судовій практиці був випадок, коли журналіст написав детективне розслідування, а видання опублікувало його під псевдонімом головного редактора, мотивуючи це корпоративними інтересами. Журналіст виграв позов про захист немайнових прав, оскільки право на ім’я є невідчужуваним. Роботодавець повинен завжди погоджувати умови анонімності або використання імені автора в письмовій формі.

Судовий захист особистих та майнових прав

Судова практика чітко розмежовує процесуальні шляхи захисту прав роботодавця та працівника:

• Майнові спори. Велика Палата Верховного Суду у справі №569/17272/15-ц від 30.01.2019 встановила, що спори за позовом компанії (роботодавця) про захист майнових прав на службовий твір або стягнення компенсації підлягають розгляду в господарських судах.
• Немайнові спори. Спори за позовом працівника (автора) про захист його особистих немайнових прав розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №646/1750/17 від 08.05.2019 також підтвердив: «Спадкувати можна лише майнові права інтелектуальної власності, особисті немайнові права завжди залишаються за автором.» Це ще раз доводить, що немайнові права працівника є довічними та нерозривно пов’язаними з його особою.

Як правильно оформити права на службові твори

Для надійного закріплення прав на службові твори за компанією недостатньо просто вказати у контракті загальну фразу "всі права належать роботодавцю". Потрібно вибудувати чіткий і безперервний ланцюжок кадрових та первинних документів, який підтвердить службовий характер кожної конкретної розробки.

Якщо процес створення об’єктів не формалізований належним чином, працівники після звільнення можуть зажадати припинення використання розробок або висунути вимоги щодо виплати додаткових компенсацій. Крім того, офіційна реєстрація авторського права на службовий твір, хоч і не є обов’язковою, може суттєчно полегшити доказування прав компанії перед інвесторами, аудиторами або в суді.

Для уникнення юридичних ризиків маркетингові та IT-агенції мають щомісячно підписувати зведені акти приймання-передачі створених творів із кожним творчим працівником. Це закриває питання переходу прав до того, як продукт буде передано кінцевому клієнту.

Елементи безпечного кадрового ланцюжка

Щоб захистити інтелектуальні активи компанії, кадровий процес має включати три обов’язкові елементи:

1. Посадова інструкція. У ній має бути прямо прописаний обов’язок працівника створювати відповідні об’єкти (наприклад, писати код, створювати графіку, писати тексти).
2. Службове завдання (ТЗ). Кожна розробка має починатися з письмового технічного завдання або зафіксованого таска у корпоративній системі (Jira, Trello, Asana).
3. Акт приймання-передачі. Факт завершення роботи та переходу прав має фіксуватися двостороннім актом. Доки працівник не передав об’єкт за актом, роботодавець фактично не володіє правами на незавершену роботу.