Дії військового після поранення або травми

Перші кроки після отримання травми на службі

Перші дії військового після поранення полягають у негайному повідомленні безпосереднього командира та виклику бойового медика підрозділу для надання невідкладної домедичної допомоги. Згідно з частиною 1 статті 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовець зобов’язаний негайно доповісти про отриману травму або раптове погіршення стану свого здоров’я безпосередньому начальнику. Це фундаментальне правило захищає бійця від ризику кваліфікації його відсутності як порушення військової дисципліни.

Саме на етапі первинної евакуації закладається вся доказова база для майбутнього встановлення причинного зв’язку поранення та нарахування належного грошового забезпечення. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, причинний зв’язок поранення встановлюється суворо на підставі первинних медичних документів із зони ведення бойових дій.

Первинна медична картка: як зафіксувати поранення в перші 24 години

Первинна фіксація бойового ураження або травми здійснюється медичним персоналом на стабілізаційному пункті шляхом обов’язкового заповнення «Первинної медичної картки» за формою № 100 або оновленою формою № 001/о. У цьому документі зазначаються точний час, дата, локалізація травми, характер ушкодження (вогнепальне, осколкове, мінно-вибухова травма або акубаротравма), а також факт надання первинної медичної допомоги. За можливості військовослужбовець або його побратими мають сфотографувати заповнену картку на смартфон, оскільки цей паперовий бланк може загубитися під час наступних етапів медичної евакуації.

На підставі картки форми № 100 робиться відповідний запис у журналі бойових дій підрозділу та оформлюється наказ командира по стройовій частині. Якщо первинні дані не внесено вчасно, доводити бойовий характер травми доведеться значно довше через процедуру службового розслідування. Про те, як на підставі цих записів згодом оформлюється основний наказ частини, детально розкрито у нашому матеріалі про те, як отримати довідку про обставини травми.

Запобігання звинуваченням у самовільному залишенні частини

Несанкціонований від’їзд до цивільного лікувального закладу без відома командування та без офіційного направлення несе прямий ризик кримінальної відповідальності. Відповідно до частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України, відсутність військовослужбовця в місці розташування підрозділу понад три доби без поважних причин під час воєнного стану кваліфікується як самовільне залишення частини (СЗЧ).

Якщо травма чи різке загострення хвороби сталися під час перебування у відпустці або короткостроковому звільненні, військовий не має права просто лягти в цивільну лікарню і мовчати. Необхідно негайно телефоном сповістити чергового військової частини, а також прибути до найближчого районного ТЦК та СП або військової комендатури, які зобов’язані видати офіційне направлення до гарнізонного госпіталю.

Як пройти медичний огляд у частині та отримати направлення?

Для проходження огляду в частині військовослужбовець звертається до медичного пункту, де черговий медик зобов’язаний внести запис до книги запису хворих та провести первинний огляд. Згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби ЗСУ, саме запис у цьому журналі є офіційним правовим фактом звернення бійця за медичною допомогою. За результатами огляду лікар медичної служби або начальник медичного пункту приймає рішення про лікування в медпункті частини або готує подання командиру на госпіталізацію.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я. Якщо необхідні обстеження (МРТ, КТ, оперативне втручання) не можуть бути проведені на рівні підрозділу, командування зобов’язане забезпечити направлення на лікування військовослужбовця до спеціалізованого військового госпіталю.

Межі лікування в умовах медичного пункту частини

Начальник медичної служби військової частини має повноваження звільнити військовослужбовця від виконання службових обов’язків та занять на строк до 6 діб зі збереженням перебування у медичному пункті. У разі необхідності цей строк може бути подовжений начмедом, проте загальна тривалість безперервного перебування бійця на стаціонарному лікуванні в лазареті частини не може перевищувати 14 діб. Якщо за цей час позитивної динаміки не досягнуто, військовослужбовець підлягає негайній евакуації до гарнізонного чи регіонального госпіталю.

Будь-які спроби командирів утримувати травмованого бійця в бліндажі чи казармі понад встановлений строк без надання повноцінного госпітального лікування є грубим порушенням прав військовослужбовця. Боєць має право вимагати скликання медичної комісії або письмового направлення на стаціонар.

Отримання офіційного направлення до госпіталю

Направлення до військово-медичного закладу оформлюється письмово за підписом командира частини або начальника медичної служби та обов’язково скріплюється гербовою печаткою військової частини. У документі зазначаються повне найменування лікувального закладу, куди скеровується військовослужбовець, діагноз або попередній висновок лікаря та мета направлення (стаціонарне лікування, консультація, проходження ВЛК). Без належно підписаного направлення або посвідчення про відрядження приймальне відділення госпіталю може прийняти бійця лише у невідкладному стані за життєвими показаннями.

Військовослужбовцю слід звернути особливу увагу на збереження копій усіх первинних направлень, оскільки саме вони підтверджують безперервність лікувального процесу. Для розуміння подальших процедурних прав рекомендуємо ознайомитися з посібником про порядок дій військовослужбовця під час лікування.

Що робити, якщо командир відмовляє у направленні на лікування?

Коли виникає пряма відмова у лікуванні зсу або командир підрозділу ігнорує усні доповіді про поранення, слід негайно переходити до подання письмового рапорту. Статути ЗСУ зобов’язують начальника забезпечити збереження здоров’я підлеглого, а тому відмова у медичній допомозі є прямим дисциплінарним та кримінальним правопорушенням. Подання офіційного рапорту створює юридичний обов’язок для командування прийняти письмове процесуальне рішення.

Судова практика свідчить, що суди беззастережно стають на захист поранених військовослужбовців у спорах про бездіяльність командування. Зокрема, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 420/21946/23 суд підкреслив, що невирішення рапорту військовослужбовця щодо надання направлення на медичний огляд порушує право на належне медичне забезпечення, та зобов’язав військову частину негайно видати таке направлення.

Подання письмового рапорту з реєстрацією вхідного номера

Письмовий рапорт на медичний огляд подається у двох примірниках безпосередньо до канцелярії (стройової частини) або діловоду підрозділу. На першому примірнику, який залишається у діловода, командир ставить резолюцію, а на другому примірнику, що залишається у військовослужбовця, відповідальна особа зобов’язана проставити вхідний реєстраційний номер, дату прийняття, посаду та особистий підпис. Наявність другого примірника з відміткою позбавляє командування можливості заявити, що документ нібито ніколи не надходив.

Аналогічна правова позиція була підтверджена у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 380/1760/24, де суд наголосив, що перебування підрозділу в районі бойових дій не звільняє командування від обов’язку розглядати медичні рапорти військовослужбовців у розумні строки. Якщо прийняти рапорт особисто відмовляються, його слід направити цінним листом з описом вкладення через відділення поштового зв’язку на юридичну адресу військової частини.

Лікування військових у цивільній лікарні при критичному стані

У разі різкого загострення стану, відсутності військового госпіталю поруч або категоричної відмови командира викликати евакуаційний транспорт, законодавство передбачає винятковий механізм порятунку здоров’я. Стаття 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо встановлює, що у невідкладних випадках кваліфікована допомога надається у державних і комунальних закладах охорони здоров’я. Військовослужбовець має повне право викликати бригаду екстреної медичної допомоги за номером 103 або самостійно звернутися до приймального відділення найближчої цивільної лікарні.

При госпіталізації військовий зобов’язаний негайно повідомити медичний персонал цивільної лікарні про свій статус військовослужбовця. Адміністрація закладу охорони здоров’я відповідно до міжвідомчих інструкцій невідкладно направляє офіційну телефонограму до найближчого органу Військової служби правопорядку та черговому військової частини. Це виключає будь-які підстави для відкриття провадження за статтею 407 КК України.

Які документи потрібні для госпіталізації військового?

Для планової або перевідної госпіталізації до військового госпіталю військовослужбовець повинен мати при собі базовий пакет військово-облікових та медичних документів. Відсутність частини документів не є підставою для відмови у наданні екстреної медичної допомоги, проте для належного зарахування на всі види забезпечення ці папери мають бути надані військовій частині або медзакладу якнайшвидше. Належне оформлення пакету гарантує збереження всіх передбачених державою фінансових виплат за час лікування.

Своєчасна здача медичних документів до госпіталю відкриває шлях до нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за весь період перебування на стаціонарному лікуванні. Детальніше про механізм отримання цих коштів ви можете прочитати у статті про виплати за травму військовому.

Обов’язковий перелік документів для стаціонару

Прибуваючи до військового лікувального закладу, військовослужбовець надає приймальному відділенню визначений комплект паперів:

• направлення на лікування встановленого зразка, підписане командиром військової частини або начальником медичної служби з відбитком гербової печатки;
• документ, що посвідчує особу військовослужбовця (військовий квиток або посвідчення офіцера);
• медична книжка військовослужбовця з відмітками про попередні щеплення, звернення та хронічні діагнози;
• атестат на продовольче забезпечення (видається частиною для постановки на котлове харчування в госпіталі);
• посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з військової частини;
• первинна медична картка форми № 100 (або № 001/о) за наявності бойового поранення чи контузії.

У разі екстреної евакуації безпосередньо з лінії бойового зіткнення зазначені документи (крім форми № 100) можуть бути витребувані медичним закладом самостійно шляхом направлення електронного запиту до військової частини.

Важливість довідки про обставини поранення згідно з практикою Верховного Суду

Окремим ключовим документом є довідка про обставини травми, яку військова частина зобов’язана видати на підставі наказу командира про факт поранення. Командування нерідко затягує видачу цієї довідки, безпідставно посилаючись на тривале службове розслідування або навіть виведення бійця за штат частини. Проте найвища судова інстанція визнала таку практику протиправною та неприпустимою.

У фундаментальній постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 у справі № 120/14360/24 колегія суддів наголосила, що чинне законодавство не обмежує строків звернення військовослужбовця за оформленням довідки про травму, а будь-які подальші накази частини (навіть щодо оголошення особи в розшук чи СЗЧ) не позбавляють бійця права на належну фіксацію факту отримання бойового ушкодження під час захисту Батьківщини.

Як правильно подати рапорт через додаток «Армія+» та що зберігати як доказ?

Офіційне електронне подання рапорту на лікування або проходження ВЛК закріплено на нормативному рівні через державний застосунок «Армія+». Цей інструмент дозволяє повністю нівелювати суб’єктивний людський фактор, коли командири рот чи діловоди відмовляються приймати паперові рапорти на огляд. Кожен сформований через додаток документ набуває офіційного статусу електронного документа з унікальним ідентифікаційним номером.

Військовослужбовцю більше не потрібно шукати польову канцелярію під обстрілами або передавати документи через посередників. Система фіксує точний час відправлення документа безпосередньо уповноваженому командиру із закріпленим за ним Армія ID, що унеможливлює його безслідне знищення чи замовчування.

Покроковий алгоритм подання звернення в електронній формі

Щоб успішно ініціювати лікування через мобільний застосунок, військовослужбовець виконує наступну послідовність дій:

1. Авторизуватися в офіційному застосунку «Армія+» за допомогою власного електронного підпису (Дія.Підпис або BankID).
2. Обрати розділ електронних рапортів та категорію «Медичне забезпечення / Направлення на медичний огляд (лікування)».
3. Заповнити обов’язкові поля з детальним викладенням скарг на стан здоров’я, вказати дату поранення та локалізацію травми.
4. Вказати унікальний Армія ID безпосереднього командира частини або уповноваженого начальника.
5. Прикріпити якісні фотокопії або сканкопії медичних довідок, витягів із книги хворих або первинної картки форми № 100.
6. Підписати сформований документ електронним підписом та надіслати адресату через систему.

Після успішного відправлення рапорту обов’язково зробіть скриншот екрана смартфона, де чітко видно дату, час подачі та статус документа «Надіслано».

Фіксація електронних доказів для ВСП та суду

Скриншот екрана застосунку «Армія+» із зафіксованим унікальним реєстраційним номером має повну юридичну силу і приймається як належний письмовий доказ судами та органами Військової служби правопорядку. Якщо командир стверджує, що в нього «не працює інтернет» або рапорт не відображається, військовий демонструє присвоєний системою номер. За цим номером служба підтримки Міністерства оборони України може верифікувати точну доставку повідомлення в електронний кабінет військової частини.

Категорично не рекомендується надсилати рапорти виключно через приватні месенджери (Signal, WhatsApp, Telegram). Повідомлення в месенджерах не мають статусу офіційного документообігу, можуть бути видалені співрозмовником у будь-який момент та не є належними доказами у кримінальних чи адміністративних провадженнях.

Куди звертатися далі: ВСП, ТЦК та гаряча лінія 15-12

Якщо військова частина демонструє тривалу протиправну бездіяльність, а рапорт на медичний огляд залишається без руху понад встановлені строки, військовослужбовець має задіяти зовнішні механізми правового примусу. Чинне законодавство надає бійцю право звертатися до вищих органів військового управління, спеціалізованих правоохоронних формувань ЗСУ та на цілодобові урядові лінії. Своєчасне звернення до контролюючих структур змушує посадових осіб підрозділу негайно вирішити питання направлення на лікування.

Військова служба правопорядку та Міністерство оборони України мають чіткі інструкції щодо невідкладного реагування на факти ненадання медичної допомоги військовослужбовцям. Кожне зафіксоване звернення отримує персональний номер контролю, за яким командир частини зобов’язаний надати письмовий звіт.

Офіційні телефони гарячих ліній для захисту прав бійця

У разі ігнорування або блокування виїзду на лікування військовослужбовцю або його офіційним представникам слід невідкладно зателефонувати за такими перевіреними номерами:

• Цілодобова гаряча лінія Міністерства оборони України: короткий безкоштовний номер 1512;
• Гаряча лінія Командування Медичних Сил ЗСУ з питань відмови в госпіталізації: +38 (044) 522-83-58 або +38 (044) 230-73-64;
• Чергова частина Головного управління Військової служби правопорядку (ВСП): +38 (044) 454-73-08;
• Офіційний інформаційний вебпортал МОУ: портал «Турбота про військовослужбовця».

Під час дзвінка чітко назвіть власне військове звання, ПІБ, номер військової частини, посаду й прізвище командира, який перешкоджає лікуванню, а також дату та номер зареєстрованого рапорту.

Роль районних ТЦК та військової комендатури

Коли військовослужбовець опинився за межами пункту постійної дислокації частини (наприклад, стан різко погіршився дорогою з передової або в пункті тимчасового транзиту), опорною точкою є найближчий районний ТЦК та СП або військова комендатура. Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування, черговий офіцер ТЦК зобов’язаний прийняти військовослужбовця, зареєструвати його прибуття в журналі та організувати невідкладний огляд штатною військово-лікарською комісією чи медиком центру.

Якщо лікар ТЦК підтверджує необхідність стаціонарної допомоги, керівник територіального центру видає офіційне направлення до місцевого військового госпіталю та самостійно надсилає письмове сповіщення до військової частини військовослужбовця. Такий алгоритм повністю знімає будь-які сумніви щодо законності перебування бійця у медичному закладі.

Прочитати на: мовою