Визнання військовослужбовця померлим: підстави, судова процедура та дії родичів

Як відбувається визнання військовослужбовця померлим у судовому порядку

Оголошення фізичної особи померлою здійснюється районними чи міськрайонними судами в порядку окремого цивільного провадження за правилами статей 293, 305–309 ЦПК України. Заява розглядається за участю заявника та обов’язкових заінтересованих осіб, серед яких залучаються органи ДРАЦС, відповідна військова частина та територіальний центр комплектування. Головною метою такого провадження є усунення тривалого невизначеного юридичного стану захисника та захист майнових і особистих немайнових прав його рідних.

Коли допускається визнання військовослужбовця померлим до спливу двох років

Згідно з нормами частини 2 статті 46 Цивільного кодексу України, особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Проте законодавство прямо дозволяє суду скоротити цей термін, якщо обставини зникнення свідчили про високу ймовірність загибелі у конкретному бою. У такому випадку мінімальний термін для подання заяви до суду становить шість місяців.

Фундаментальний висновок щодо застосування цієї норми сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. Судді підкреслили, що термін «воєнні дії» не тотожний поняттю загального воєнного стану в державі. Тому шестимісячний строк обчислюється або від дня завершення боїв на відповідній лінії зіткнення, або від точної дати події, що несла смертельну загрозу (артилерійського удару чи бойового зіткнення).

Чим судове оголошення померлим відрізняється від встановлення факту смерті

Часто виникає плутанина між двома процесуальними інститутами, через що родичі отримують відмови в судах першої інстанції. У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 чітко розмежовано ці процедури. Процедура встановлення факту смерті військовослужбовця застосовується лише тоді, коли подія біологічної загибелі є беззаперечним фактом, підтвердженим свідками або медичними документами, але тіло не вдалося поховати чи отримати лікарське свідоцтво.

Якщо ж захисник пропав під час штурму, потрапив під ворожий обстріл і прямих доказів виявлення тіла немає, єдиним належним способом захисту є саме звернення до суду з вимогою визнати військового померлим за презумпцією смерті. Спроба подати заяву про встановлення факту за відсутності прямих свідчень констатації загибелі неминуче призведе до відмови суду у відкритті або задоволенні провадження. Для детального ознайомлення з судовою практикою щодо строків радимо переглянути матеріал про те, як Верховний Суд трактує строки оголошення військового померлим.

Куди подавати заяву та як визначається судова підсудність

Заява про визнання військовослужбовця померлим подається виключно до суду першої інстанції з дотриманням спеціальних правил територіальної юрисдикції. Помилка у визначенні суду призводить до повернення матеріалів без розгляду або передачі справи за підсудністю, що затягує процес на довгі місяці. Заявниками у цій категорії справ виступають найближчі родичі або інші заінтересовані особи, для яких констатація факту породжує юридичні права.

Правила вибору суду за цивільним процесуальним законодавством

Відповідно до положень частини 1 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України, заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання зниклого громадянина. Це правило створює значну процесуальну зручність для членів родини, оскільки дозволяє подати документи до місцевого суду за своєю фактичною адресою проживання чи реєстрації. Також заяву можна направити до суду за місцезнаходженням нерухомого майна військовослужбовця.

Сьогодні подати заяву та всі додані матеріали можна дистанційно в електронному вигляді через офіційну підсистему Електронний суд за наявності кваліфікованого електронного підпису. За подання заяви сплачується судовий збір у фіксованому розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про судовий збір». Якщо члени сім’ї мають пільги чи перебувають у скрутному матеріальному становищі, суд може звільнити їх від сплати цього збору на підставі окремого клопотання.

Коло обов’язкових заінтересованих осіб у справі

Справи окремого провадження розглядаються за обов’язкової участі заінтересованих осіб, на чиї права та обов’язки впливає судове рішення. До їх числа обов’язково залучаються районний відділ ДРАЦС, військова частина, де проходив службу воїн, та відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Окрім того, критично важливо зазначити всіх спадкоємців першої черги: другого з подружжя, батьків та всіх дітей, у тому числі від попередніх шлюбів.

Приховування інших родичів чи спадкоємців становить колосальний процесуальний ризик. Якщо суд ухвалить рішення без залучення когось із законних спадкоємців, таке рішення підлягає безумовному скасуванню в апеляційному порядку згідно з пунктом 8 частини 1 статті 411 ЦПК України. Щоб комплексно розібратися в тонкощах залучення сторін, ви можете переглянути повний матеріал про оголошення військового померлим через суд.

Джерела доказів та витребування матеріалів військової частини

Оскільки факт фізичної загибелі за відсутності тіла доводиться через систему непрямих підтверджень, суд формує рішення на підставі принципу вірогідності доказів. Важливо зібрати повний пакет офіційних документів від військового командування, правоохоронних органів та державних центрів розшуку. Належна доказова база унеможливлює відмову суду та прискорює прийняття остаточного процесуального рішення.

Які документи необхідно надати суду як першочергові докази

Суд вимагає підтвердження двох ключових аспектів: факту зникнення військового під час безпосередніх воєнних дій та відсутності відомостей про перебування особи серед живих чи в полоні. Для цього до заяви обов’язково додаються офіційне сповіщення ТЦК та СП сім’ї про зникнення безвісти, витяг з наказу командира про результати службового розслідування та витяг з ЄРДР за фактом зникнення військовослужбовця. Необхідно надати довідку з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також офіційні відповіді Національного інформаційного бюро і Координаційного штабу про відсутність даних про полон.

Надзвичайно вагомими є також письмові покази побратимів, які особисто перебували з військовослужбовцем у момент нанесення удару ворога або бачили обставини події. Більш детальний перелік джерел ви знайдете у спеціальній публікації про те, які саме документи та докази потрібні для звернення до суду. Якщо в офіційних паперах відсутні важливі відомості, ознайомтеся з роз’ясненням щодо ситуації, коли у витязі не вказано факт бойових дій.

Процесуальний порядок судового витребування доказів

На практиці рідні військовослужбовця нерідко стикаються з відмовою командування частини надати акт службового розслідування або бойові донесення, посилаючись на таємницю чи службове користування. У такому випадку разом із заявою до суду подається офіційне клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України. Суд має процесуальний обов’язок сприяти учасникам окремого провадження у повному з’ясуванні всіх фактичних обставин справи.

За позицією Верховного Суду від 1 грудня 2025 року, суд не має права відмовляти у відкритті провадження чи повертати заяву лише тому, що заявник не зміг самостійно отримати матеріали розслідування військової частини. Суд зобов’язаний відкрити провадження та самостійно надіслати запити до військових формувань і силових відомств. Крім того, Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 підтвердив, що для задоволення заяви достатньо сукупності матеріалів службового розслідування та свідчень побратимів навіть за повної відсутності тіла загиблого.

Розгляд справи судом якщо територія зникнення перебуває в окупації

Значна частина зникнень захисників відбувається під час інтенсивних оборонних боїв, після яких ворог тимчасово захоплює позиції та унеможливлює доступ слідчих або евакуаційних груп. Раніше суди нижчих інстанцій нерідко зупиняли справи, стверджуючи, що неможливо точно встановити долю особи до моменту деокупації території. На сьогодні судова практика найвищої інстанції повністю стала на бік родин військовослужбовців.

Правова позиція Верховного Суду щодо факту окупації територій

Окупація лінії фронту або позицій не є перешкодою для захисту прав членів сімей зниклих бійців. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 сформовано однозначне правило: факт подальшої тимчасової окупації території ворогом не перериває і не зупиняє перебіг шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України. Відлік починається з дати завершення активного зіткнення на відповідній ділянці або дати підтвердженого удару по позиції.

Суд підкреслив, що відмова родині в оголошенні військового померлим через окупацію позбавляє близьких права на соціальні гарантії та спадщину на невизначений строк. Якщо ж виникає ситуація, коли є прямі неспростовні свідки загибелі на такій ділянці, корисно вивчити правовий механізм, який регулює встановлення факту смерті на окупованій території: vstanovlennya faktu smerti na okupova... через суд безпосередньо за статтею 317 ЦПК України.

Зразок заяви про оголошення військовослужбовця померлим

Правові наслідки судового рішення для отримання виплат і спадщини

Рішення суду про оголошення померлим є самостійним юридичним фактом, який після набрання законної сили прирівнюється до настання природної біологічної смерті. Відповідно до статті 47 Цивільного кодексу України, з цього моменту виникають усі цивільні наслідки, передбачені для спадкоємців та членів сім’ї. Зокрема, припиняється шлюб, відкривається спадкова справа та розпочинається процедура оформлення соціального забезпечення.

Державна реєстрація смерті та отримання свідоцтва в органах ДРАЦС

Після набрання рішенням законної сили суд самостійно надсилає його копію до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення для внесення актового запису. Рідні також мають право отримати копію рішення суду з відміткою про набрання чинності та звернутися до ДРАЦС для отримання гербового свідоцтва про смерть. Ознайомитися з офіційним регламентом цієї послуги можна через державний портал Гід з державних послуг: Державна реєстрація смерті.

У рішенні суду має бути чітко зазначена дата смерті захисника. Згідно з частиною 3 статті 46 ЦК України, якщо військовослужбовець пропав за обставин, що безпосередньо загрожували смертю під час бою, суд має право визнати його днем смерті саме день вірогідної загибелі. Якщо ж суд не вказав конкретний день події, датою смерті вважатиметься день набрання законної сили відповідним судовим актом.

Припинення грошового забезпечення та перехід до оформлення ОГД

Родинам важливо враховувати важливий фінансовий наслідок переходу юридичних статусів військового. Доки триває судовий розгляд і захисник має офіційний статус зниклого безвісти за особливих обставин, сім’я продовжує щомісяця отримувати його грошове забезпечення у військовій частині. Щойно рішення про оголошення померлим набирає законної сили, військовослужбовець виключається зі списків особового складу військової частини, а виплата щомісячного забезпечення повністю зупиняється.

З моменту отримання свідоцтва про смерть у рідних виникає законне право на звернення за призначенням одноразової грошової допомоги (ОГД) сім’ям загиблих захисників та оформлення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Усі нюанси виплат, необхідні заяви та пакети документів ми висвітлили у керівництві про те, як отримати виплату за загиблого військового відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Типові процесуальні помилки заявників та способи їх уникнення

Аналіз судової практики свідчить, що більшість відмов або процесуальних затримок трапляються через типові помилки заявників при оформленні заяв та зборі доказів. Усунення цих недоліків на етапі підготовки документів дозволяє уникнути тривалої тяганини та повторного проходження судових інстанцій. Нижче наведено головні фактори, на які необхідно звернути пильну увагу.

Передчасне звернення та брак обов’язкових перевірок на полон

Найбільш поширеною помилкою є подання заяви до спливу встановленого шестимісячного строку або безпосередньо після зникнення зв’язку із захисником. Суд не має права задовольнити заяву, якщо 6 місяців з моменту закінчення боїв чи ймовірної дати загибелі ще не минули. Крім того, обов’язковою умовою є надання доказів перевірки військовослужбовця за базами військовополонених та розшуку зниклих через Координаційний штаб і Червоний Хрест.

Якщо в матеріалах справи відсутні офіційні відповіді компетентних органів про те, що захисник не значиться серед підтверджених військовополонених або заручників держави-агресора, суд відмовить у задоволенні вимог, оскільки презумпція смерті не може застосовуватися за наявності ймовірності перебування воїна в полоні. Також важливо перевірити правильність оформлення повідомлення родини, детальніше про що читайте у статті про порядок сповіщення про смерть військовослужбовця.

Наслідки повернення особи та скасування судового рішення

Законодавство чітко врегульовує ситуації, коли оголошена померлою особа насправді виявляється живою (наприклад, після звільнення з тривалого непідтвердженого полону). Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу України, якщо фізична особа, яку було оголошено померлою, з’явилася або одержано відомості про її перебування, суд за заявою цієї особи або заінтересованих осіб скасовує раніше ухвалене судове рішення.

У такому разі всі цивільні та особисті немайнові права захисника повністю поновлюються у повному обсязі. Майно, яке безоплатно перейшло до спадкоємців і збереглося в натурі, підлягає поверненню законному власнику. Саме тому закон встановлює спеціальне правило статті 47 ЦК України: спадкоємці не мають права відчужувати одержане у спадщину нерухоме майно протягом п’яти років з моменту відкриття спадщини, про що нотаріус обов’язково накладає відповідну заборону відчуження.

Прочитати на: мовою