Виділення та відведення земельної ділянки під кладовище: норми та процедура

Відведення земельної ділянки під кладовище — це складний юридичний процес, що поєднує в собі вимоги земельного, містобудівного та санітарного законодавства. Оскільки місця поховання мають особливий статус, право на їх створення належить виключно органам місцевого самоврядування, а користуватися такою землею можуть лише спеціалізовані комунальні підприємства.

Головний ризик при виборі ділянки полягає в недотриманні санітарно-захисних зон, що може призвести до скасування рішень про відведення в судовому порядку. Розуміння процедури та нормативних обмежень дозволяє громадам уникнути екологічних конфліктів та забезпечити належне функціонування ритуальної інфраструктури.

Нормативна база створення місць поховання

Правове регулювання створення та експлуатації місць поховання в Україні базується на Земельному кодексі та профільному Законі «Про поховання та похоронну справу». Ці акти встановлюють фундаментальні правила: земля під кладовищами є виключно комунальною або державною власністю і не може бути приватизована чи передана в оренду приватним особам.

Окрім загальних законів, критичне значення мають Державні санітарні правила ДСанПіН 2.2.2.028-99, які визначають гігієнічні вимоги до облаштування кладовищ. Будь-яке відведення землі має відповідати генеральному плану населеного пункту, що підтверджує системний підхід до планування територій.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу»:

«Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу у встановленому законом порядку в постійне користування відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації надається земельна ділянка.»

Повноваження місцевої влади щодо відведення землі під кладовища

Саме органи місцевого самоврядування (сільські, селищні та міські ради) є ключовими суб’єктами, що приймають рішення про створення нових місць поховання. Вони забезпечують виділення ділянок із земель комунальної власності та створюють спеціалізовані ритуальні служби для управління цими об’єктами. Важливо розуміти, що рішення ради про відведення землі під кладовище не є просто технічним актом.

Велика Палата Верховного Суду у справі №127/16433/17 від 30.05.2018 зазначила: «Рішення про передачу земельної ділянки для проектування та будівництва кладовища є нормативним актом, оскільки стосується суспільних інтересів усієї громади».

Це означає, що оскарження таких рішень відбувається в порядку адміністративного судочинства, а самі акти мають проходити процедуру оприлюднення та враховувати громадську думку.

Роль спеціалізованих комунальних підприємств (СКП)

Закон забороняє передавати землю під кладовища приватним структурам. Земля надається лише СКП на праві постійного користування. Це гарантує, що контроль за санітарним станом та порядком поховань залишається в руках громади. Приватні агентства можуть лише надавати послуги з обслуговування на основі договорів із комунальним підприємством.

Норми площі та санітарні вимоги до земельних ділянок

Розміри ділянок для поховання розраховуються залежно від кількості мешканців та типу поселення. Для міст норма становить 0,24 га на 1000 осіб, для сіл — 0,1 га на 1000 осіб. Мінімальна площа нового кладовища не може бути меншою за 0,5 га. Однак ключовим обмеженням є не площа, а санітарно-захисна зона (СЗЗ).

Згідно з п. 3.1 ДСанПіН 2.2.2.028-99: «Кладовища повинні бути віддалені від житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також об’єктів господарсько-питного водопостачання на відстань не менше 300 м».

Для кладовищ, де здійснюється лише поховання урн із прахом, ця відстань може бути скорочена до 100 метрів.

Обмеження в межах санітарно-захисної зони

У межах СЗЗ суворо заборонено будівництво житла, дитячих садочків, шкіл та облаштування колодязів. Якщо обрана ділянка хоча б частково перетинається з охоронними зонами інших об’єктів або підходить ближче ніж на 300 метрів до забудови, у наданні дозволу на відведення буде відмовлено. Касаційний адміністративний суд у справі №1340/5779/18 підтвердив, що навіть часткове потрапляння в зону обмежень робить відведення неможливим.

• Озеленення. По периметру кладовища обов’язково створюється зелена захисна смуга шириною не менше 20 метрів.
• Рельєф. Територія повинна мати ухил у бік, протилежний від населеного пункту та водойм.
• Ґрунтові води. Максимальний рівень залягання ґрунтових вод має бути не вище 2 метрів від поверхні землі.

Порядок оформлення права постійного користування для комунальних підприємств

Процедура відведення землі під кладовище слідує загальному алгоритму надання ділянок у користування, визначеному статтею 123 Земельного кодексу. Першим кроком є звернення спеціалізованого комунального підприємства до місцевої ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. До клопотання обов’язково додаються графічні матеріали, що підтверджують відповідність ділянки генеральному плану.

Після отримання дозволу розробляється проект землеустрою, який проходить погодження з органами архітектури та Держпродспоживслужби. Фінальним етапом є затвердження проекту радою та державна реєстрація права постійного користування в Реєстрі речових прав. Ми часто допомагаємо клієнтам у подібних питаннях, наприклад, особливості оформлення права на землю через суд стають актуальними, коли місцева рада неправомірно відмовляє у затвердженні вже розробленої документації.

Особливості відведення землі для Національного військового меморіального кладовища

Для створення Національного військового меморіального кладовища (НВМК) законодавство передбачає спеціальний порядок. Цей об’єкт є державною власністю і розміщується на землях, що визначаються Кабінетом Міністрів. Зокрема, для НВМК на території Гатненської громади Київської області діють спрощені процедури зміни цільового призначення земель, навіть якщо вони належать до лісового фонду.

Однак навіть державна значущість проекту не скасовує екологічних вимог. Верховний Суд у справі №990/21/23 від 29.01.2024 наголосив, що при будівництві військового меморіалу обов’язково мають бути враховані обмеження територій Смарагдової мережі. Екологічна безпека залишається пріоритетом навіть при реалізації стратегічних проектів.

Важливо: місце розташування НВМК визначається з обов’язковим урахуванням громадських інтересів через процедуру публічних обговорень.

Де заборонено розміщувати кладовища: екологічні обмеження

Існують території, де влаштування місць поховання категорично заборонено через ризик забруднення навколишнього середовища. Порушення цих заборон тягне за собою не лише скасування реєстрації ділянки, а й серйозні екологічні наслідки для всієї громади. Це питання регулюється не лише земельним правом, а й нормативами охорони земель.

• Зони санітарної охорони джерел води. Заборонено відводити землю в першому та другому поясах зон охорони питних джерел та курортів.
• Геологічні ризики. Місця з тріщинами в породах, що мають зв’язок із водоносними горизонтами, не підходять для поховань.
• Відкриті водойми. Не можна створювати кладовища на берегах річок та озер, що використовуються для водозабезпечення населення.

У нашій практиці ми зустрічали випадки, коли громади намагалися оскаржити незаконне розміщення об’єктів, і визнання права на земельну ділянку через суд або скасування рішень ради ставало єдиним способом захисту екологічних прав мешканців.

Оподаткування земель під місцями поховання

Земельні ділянки, відведені під кладовища, мають особливий пільговий режим оподаткування. Згідно з підпунктом 283.1.6 Податкового кодексу, такі землі не підлягають оподаткуванню земельним податком. Це логічно, оскільки об’єкти мають соціальне значення і не приносять комерційного прибутку громаді.

Ця пільга поширюється на всі землі, де офіційно розташовані місця поховання, незалежно від того, чи є кладовище діючим, чи закритим. Після закриття кладовища територія може бути використана лише під парк або сквер, але її статус як земель загального користування громади зберігається.