Відшкодування шкоди джерелом підвищеної небезпеки

Відшкодування шкоди джерелом підвищеної небезпеки — це один із найскладніших інструментів у цивільному праві, який дозволяє потерпілим отримати компенсацію навіть без доведення вини заподіювача. Коли виникає дорожньо-транспортна пригода чи інший інцидент за участю техніки, люди часто не знають, як правильно діяти.

Головна помилка полягає у намаганні стягнути кошти виключно з безпосереднього водія, хоча закон часто покладає цей обов’язок на власника або роботодавця. Пропуск строків або неправильний вибір відповідача в суді може призвести до відмови у позові, тому важливо розібратися в тонкощах статті 1187 Цивільного кодексу.

Що таке джерело підвищеної небезпеки та його види

Джерело підвищеної небезпеки — це будь-яка діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, хімічних чи вибухонебезпечних речовин, а також утриманням диких тварин чи службових собак. Головною ознакою такого джерела є неможливість повного контролю над ним з боку людини, що створює постійну загрозу завдання шкоди оточуючим. Дізнайтеся, як отримати відшкодування шкоди від нападу собаки.

Законодавство та судова практика поділяють предмети підвищеної небезпеки на кілька великих груп. До них належать механічні транспортні засоби (автомобілі, поїзди, літаки), електричне та теплове обладнання під високим тиском, хімічні речовини, а також біологічні об’єкти, наприклад, службові та бійцівські собаки. Суди мають право визнати джерелом підвищеної небезпеки й інші види діяльності, якщо вони створюють підвищену ймовірність заподіяння шкоди.

Сучасна судова практика розширює це поняття відповідно до розвитку технологій. Наприклад, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 127/5920/22 від 15.03.2023 зазначив, що електросамокат з увімкненим двигуном офіційно визнається судом джерелом підвищеної небезпеки. Детальніше про юридичний статус мікротранспорту ви можете дізнатися у нашому матеріалі про те, як працюють електросамокати як джерела підвищеної небезпеки. Водночас, якщо шкода пов’язана з іншими специфічними факторами, наприклад, випромінюванням, діють окремі правила, такі як відшкодування шкоди від іонізуючого випромінювання.

Законодавче визначення за Цивільним кодексом

Для правильної кваліфікації правовідносин суди завжди спираються на базову норму закону, яка чітко окреслює межі відповідальності за небезпечну діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.»

Це означає, що відповідальність настає за сам факт ведення такої діяльності, якщо вона призвела до негативних наслідків для інших осіб.

Особливості нерухомих небезпечних об’єктів

Багато хто вважає, що автомобіль є небезпечним лише під час руху. Проте судова практика спростовує це твердження. Наприклад, якщо машина згоріла на нічній парковці через коротке замикання електропроводки і вогонь перекинувся на сусідню іномарку, власник згорілого авто все одно несе відповідальність.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 214/7462/20 від 05.12.2022 роз’яснив: навіть припаркований автомобіль, який загорівся через несправність, вважається джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки проявилися його потенційні технічні властивості, володілець зобов’язаний компенсувати збитки сусіду по парковці за загальними правилами безвинної відповідальності.

Хто зобов’язаний відшкодувати збитки власник чи водій

Шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, зобов’язаний відшкодувати його законний володілець — фізична або юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об’єктом. Безпосередній водій, який керує автомобілем, не завжди є належним відповідачем у судовому спорі.

Для визначення особи володільця суд використовує два критерії: юридичний (наявність законного титулу, як-от право власності чи договір оренди) та фактичний (реальна можливість здійснювати контроль і панування над об’єктом). Наприклад, якщо власник автомобіля передав транспортний засіб товаришу покататися без належного правового оформлення, то передача ключів не позбавляє власника статусу володільця. У разі ДТП суд стягне збитки саме з власника, а не з фактичного водія, у якого може не бути коштів.

Окреме правило діє для найманих працівників. Якщо водій логістичної компанії під час робочого дня на службовому фургоні вчинив ДТП, відповідальність за шкоду несе роботодавець. Сам працівник не вважається володільцем транспортного засобу. Проте роботодавець, який виплатив компенсацію потерпілому, має право зворотної вимоги до свого працівника у трудовому порядку.

Різниця між трудовими та цивільними відносинами

Для розмежування відповідальності роботодавця та водія критично важливо встановити характер їхніх відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України: «Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.»

Якщо ж водій керував автомобілем на підставі цивільно-правової угоди (наприклад, договору оренди чи надання послуг), а не трудових відносин, власник не несе відповідальності за його дії. У такому разі водій відповідає особисто як законний володілець.

Відповідальність у разі викрадення автомобіля

Якщо транспортним засобом заволоділи неправомірно (наприклад, викрали авто зі стоянки), відповідальність покладається на викрадача. Однак, якщо викраденню сприяла недбалість самого власника, ситуація змінюється.

Наприклад, якщо власник залишив машину відчиненою з ключами в замку запалювання, виявивши недбалість, суд може покласти обов’язок відшкодувати шкоду на викрадача та власника спільно у частках, визначених залежно від ступеня вини кожного.

Умови настання цивільної відповідальності за законом

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає за наявності двох обов’язкових умов: факту заподіяння шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між діяльністю з використанням небезпечного об’єкта та настанням цієї шкоди. На відміну від загальних правил деліктної відповідальності, доводити вину володільця не потрібно — вона презюмується за замовчуванням.

Закон встановлює так звану безвинну відповідальність володільця. Це означає, що навіть якщо водій суворо дотримувався правил дорожнього руху, але через раптову технічну несправність (наприклад, лопнуло повністю нове колесо через заводський дефект) врізався у фасад магазину, він все одно зобов’язаний відшкодувати збитки. Технічна несправність має внутрішній характер і не вважається непереборною силою, тому ризик її виникнення повністю несе володілець.

На практиці велике значення має наявність полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ). Страхова компанія виплачує компенсацію в межах встановлених лімітів, проте якщо реальні збитки перевищують цей ліміт, різницю сплачує безпосередньо володілець. Наші юристи мають значний досвід у таких справах. Наприклад, ми успішно здійснили стягнення різниці збитків після ДТП з винуватця, коли страхового покриття виявилося недостатньо. Також у виконавчому провадженні ми допомагали клієнтам, забезпечуючи зняття арешту з автомобіля.

Кримінальне провадження та цивільний позов

Важливим процедурний нюансом є те, що закриття кримінального провадження стосовно водія за відсутністю в його діях складу злочину не звільняє його або власника від цивільної відповідальності. Потерпіла особа має повне право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Роль судових реєстрів при стягненні збитків

Для успішного стягнення коштів потерпілі активно використовують державні сервіси. Зокрема, Єдиний державний реєстр судових рішень допомагає знайти аналогічні прецеденти, а Офіційний вебпортал «Судова влада України» дозволяє відстежувати стан розгляду справи. Щоб перевірити майновий стан відповідача для забезпечення позову, використовується Кабінет електронних сервісів Міністерства юстиції України.

Коли володілець звільняється від обов’язку відшкодування

Володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від обов’язку відшкодувати завдану шкоду лише у двох випадках: якщо доведе, що шкода виникла внаслідок дії непереборної сили або через умисел самого потерпілого. Тягар доказування цих обставин закон повністю покладає на відповідача.

Під непереборною силою розуміють надзвичайні та невідворотні події зовнішнього характеру, які неможливо було передбачити чи відвернути (наприклад, стихійне лихо). Важливо розуміти, що несприятливі погодні умови, такі як сильний туман, злива чи ожеледиця, не є непереборною силою, оскільки вони є прогнозованими. Водій зобов’язаний обирати безпечну швидкість руху з урахуванням погоди, тому його відповідальність зберігається.

Умисел потерпілого означає, що особа свідомо бажала настання шкідливих наслідків. Типовим прикладом є ситуація, коли пішохід умисно кидається під колеса вантажівки з метою самогубства. Якщо за допомогою записів відеореєстратора та свідків вдається довести цей факт, суд повністю звільняє володільця від відповідальності. Водночас грубу необережність потерпілого не слід плутати з умислом: вона дозволяє суду лише зменшити розмір відшкодування, але не відмовити у позові повністю.

Винятки при відшкодуванні додаткових витрат

Закон встановлює додатковий захист для потерпілих у найбільш критичних ситуаціях. Навіть за наявності грубої необережності самого потерпілого, його вина не враховується при відшкодуванні додаткових витрат (наприклад, на придбання ліків, протезування), шкоди, завданої смертю годувальника, або витрат на поховання.

Позиція Верховного Суду щодо безумовності відшкодування

Судова практика суворо дотримується принципу безвинної відповідальності. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, компенсується на безумовній підставі, якщо немає чітких доказів умислу потерпілого або дії непереборної сили.

Взаємодія кількох джерел небезпеки та солідарна відповідальність

При взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (наприклад, зіткненні двох або більше автомобілів) шкода, завдана їхнім володільцям, відшкодовується за принципом вини відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України. Якщо ж внаслідок такої взаємодії постраждали треті особи (пасажири чи пішоходи), володільці несуть перед ними солідарну відповідальність незалежно від наявності вини.

У відносинах між самими водіями діють стандартні правила: шкода, завдана одному з них з вини іншого, компенсується винною особою. Якщо у ДТП винні обидва водії, розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від ступеня провини кожного. Якщо ж винуватим є виключно потерпілий водій, шкода йому не відшкодовується взагалі.

Абсолютно інший підхід застосовується, коли страждають пасажири або пішоходи. Наприклад, при зіткненні двох автомобілів пасажир одного з них отримав травми. Навіть якщо один із водіїв діяв бездоганно і правил не порушував, Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що обидва володільці відповідають перед постраждалим пасажиром солідарно. Це означає, що потерпілий має право вимагати повного відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди з будь-якого з водіїв або з обох одночасно.

Законодавче регулювання взаємодії джерел

Для вирішення спорів між учасниками ДТП закон передбачає чіткі правила розподілу відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України: «Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особи; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.»

Ця норма є основою для розподілу збитків під час судових розглядів дорожніх пригод.

Солідарна відповідальність за моральну шкоду

Велика Палата Верховного Суду у справі № 372/1652/18 від 09.11.2022 дійшла висновку, що спільні володільці небезпечного об’єкта відповідають за моральну шкоду солідарно та незалежно від своєї вини. Це значно спрощує процес отримання компенсації для потерпілих осіб, оскільки вони можуть стягувати кошти з більш платоспроможного відповідача.