Громадські формування з охорони порядку: як створити та які права вони мають

Правова основа та статус громадських формувань охорона порядку

Громадські формування охорона порядку діють як спеціально створені об’єднання громадян, а не як звичайна громадська організація, тому їхній статус і повноваження визначає Закон № 1835-III. Якщо формування працює без погодженого статуту, його дії не матимуть легальної основи для спільних патрулів чи складання протоколів.

Закон прямо пов’язує діяльність ГФ із допомогою Національній поліції та ДПСУ, а не з самостійним “народним патрулюванням”. Саме тому в текст статуту потрібно одразу закладати межі території, порядок взаємодії та процедуру підготовки членів, щоб уникнути спорів з органами влади.

Порушення цих правил часто призводить до відмови у погодженні документів, а іноді й до припинення діяльності формування у суді. У практичній роботі важливо також не плутати громадські формування з громадською організацією або приватною охороною, бо для кожного режиму діють різні норми права.

Хто створює формування і на якій підставі

Формування створюють повнолітні громадяни України, а мінімальна кількість засновників становить 10 осіб, що прямо випливає з ст. 4 Закону № 1835-III. Якщо засновників менше, реєстрація формування як юридичної особи неможлива, тому ініціативну групу слід формувати до підписання статуту.

Закон України № 1835-III (ст. 4)Згідно із Законом України № 1835-III «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (ст. 4): Створення громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюється на добровільних засадах. Громадське формування створюється за ініціативою громадян України, які досягли 18-річного віку. До складу такого формування входять не менше десяти громадян України.

Після зборів необхідно оформити протокол, реєстр учасників та проєкт статуту, а також перевірити, чи не містять документи суперечливих положень про самостійні “рейди” без координації. Саме на етапі зборів юристи найчастіше виправляють формулювання, які потім стають підставою для відмови.

Погодження статуту з поліцією і місцевою радою

Статут громадського формування погоджується до державної реєстрації, і це обов’язкова умова за ст. 5 Закону № 1835-III. Для прикордонних районів погодження здійснюється ще й через підрозділ ДПСУ, тому один і той самий текст статуту часто проходить два кола перевірки.

Закон України № 1835-III (ст. 5)Згідно із Законом України № 1835-III «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (ст. 5): Статут громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону підлягає погодженню з відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Порядок погодження статуту визначається Кабінетом Міністрів України.

У тексті звернення на погодження доречно просити не лише погодити статут, а й повідомити про перелік зауважень у письмовій формі, щоб у разі відмови мати процесуальну основу для оскарження. Якщо орган влади затягує відповідь, застосовується адміністративне оскарження або позов до суду за правилами КАС України.

Оформлення реєстрації та контакти для звернення

Після погодження статуту документи подаються для державної реєстрації юридичної особи відповідно до Закону № 755-IV, а сама реєстрація є безоплатною та триває в межах встановлених строків. Для первинних консультацій щодо законності патрулювання можна звертатися до Національної поліції України за телефоном 0 800 50 02 02 або на гарячу лінію МВС 1536.

Для практики важливо не плутати місце подання документів із місцем погодження, бо спочатку статут погоджується, а вже потім проходить реєстрацію. Якщо з документами виникає проблема, краще одразу подати письмовий запит із реєстраційним номером, щоб зафіксувати дату звернення.

Порядок створення та реєстрації гф покроково

Реєстрація формування починається не з подачі заяви до реєстратора, а з правильно оформлених установчих зборів, статуту і погоджень від поліції та місцевої ради. Без цього пакет документів або повернуть, або залишать без руху через формальні недоліки.

Саме в цій частині найчастіше виникають помилки з формою протоколу, списком засновників і текстом статуту, де забувають про межі території або порядок взаємодії з ДПСУ. На практиці такі недоліки виправляють до подання в ЦНАП, щоб не втратити час на повторне звернення.

Для читача важливо зрозуміти, що законність ГФ визначається не лише реєстрацією, а й дотриманням процедури погодження та підготовки членів. Саме тому вказані нижче документи і строки слід зібрати до одного пакета без пропусків.

Які документи подати на старті

Для початку потрібно підготувати повний пакет документів, а не лише проєкт статуту, бо державний реєстратор перевіряє весь ланцюг рішень і погоджень. Це прямо випливає з правового режиму Закону № 1835-III та процедур державної реєстрації. Процедурні гарантії для заявника в цій ситуації встановлено нормами ст. 2 Кодекс адміністративного судочинства України.

• Протокол установчих зборів засновників: містить рішення про створення формування, затвердження статуту та обрання керівних органів; без нього заяву не приймуть як належно оформлену.
• Статут громадського формування: подається у двох примірниках і має містити відмітки погодження поліції або ДПСУ та виконавчого органу ради.
• Заява про державну реєстрацію (Форма 1): підтверджує намір створити юридичну особу і подається за правилами держреєстрації.
• Реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах: потрібен для перевірки складу засновників, їхніх даних та підписів.
• Пакет документів для посвідчень: готується пізніше, але вже на етапі створення варто перевірити довідки про несудимість, медичні документи та фото.

Якщо хоча б один документ складено з помилкою в ПІБ, даті або підписі, рада чи поліція зазвичай повертають пакет на доопрацювання. Тому до подачі варто звірити реквізити кожного аркуша з протоколом зборів та списком засновників.

У якій послідовності діяти

Послідовність дій має значення, бо спочатку формується ініціативна група, далі проводяться збори, потім відбувається погодження статуту і лише після цього подача на реєстрацію. Така логіка випливає зі статей 4–6 Закону № 1835-III.

1. Скликати установчі збори та зафіксувати кворум не менше 10 осіб.
2. Прийняти рішення про створення ГФ і затвердити текст статуту.
3. Подати статут на погодження до поліції, ДПСУ та місцевої ради.
4. Після письмового погодження подати документи до ЦНАП або органу юстиції.
5. Після реєстрації звернутися за посвідченнями та нарукавними знаками для членів формування.

Для уникнення затримок у зверненні бажано просити органи надати письмову відповідь із датою, вхідним номером і переліком зауважень. Це допоможе в подальшому довести факт подання документів і початок перебігу строків.

Як оформити звернення на погодження статуту

Звернення на погодження має бути коротким, але юридично точним, щоб уповноважений орган одразу зрозумів предмет розгляду та не вимагав додаткових пояснень. У ньому слід посилатися на статті 4 і 5 Закону № 1835-III і додати перелік вкладень.

У тексті звернення варто просити розглянути установчі документи, погодити проєкт статуту та надати завірені примірники для подальшої реєстрації. Якщо орган безпідставно відмовляє, таку відмову можна оскаржувати до адміністративного суду протягом строків, визначених КАС України.

Головна практична помилка полягає в тому, що заявники подають лише загальний лист без прохальної частини. Саме тому краще використовувати структурований текст із чіткими вимогами та переліком додатків.

Що робити після подання

Після подання документів потрібно відстежувати строк розгляду і зберігати всі підтвердження подачі, бо відмова або бездіяльність часто оскаржуються саме через відсутність відповіді. Законність такої реакції підтверджується загальними правилами адміністративного судочинства та ст. 122 КАС України.

Якщо документи повернули через технічні недоліки, слід негайно усунути їх і повторно подати повний комплект, а не сперечатися усно в приймальні. Письмова кореспонденція та копія вхідного номера часто вирішують спір ще до суду.

Хто може бути членом формування

Членом формування може бути лише громадянин України, який досяг 18 років, добровільно погодився на участь у спільній охороні порядку та відповідає вимогам щодо здоров’я і доброчесності. Такі критерії не є формальністю, бо саме вони впливають на допуск до підготовки, видачу посвідчення і право виходити на спільні заходи.

Наявність судимості, проблем зі здоров’ям або подання недостовірних даних на етапі відбору часто стає причиною відмови у включенні до складу ГФ. Тому ще до установчих зборів варто перевірити персональний склад майбутнього формування і реквізити документів кожного учасника.

Які вимоги ставить закон до членів

Закон вимагає повноліття, громадянства України та здатності виконувати завдання з охорони порядку, а це означає, що участь іноземців або неповнолітніх не допускається. Вимоги формулюються у ст. 4 і 12 Закону № 1835-III, а тому медичні та особові документи мають бути без суперечностей.

На практиці органи можуть перевіряти наявність судимостей, дисциплінарних обмежень та здатність пройти спеціальну підготовку. Якщо людина не відповідає вимогам, її краще не включати до реєстру засновників, щоб не зірвати подальшу реєстрацію.

Які документи готують для посвідчень

Для оформлення посвідчень готують довідки про несудимість, медичні документи, фотокартки та підтвердження проходження підготовки в поліції або ДПСУ, бо саме ці матеріали стають підставою для внесення до списків. Такий порядок узгоджується зі ст. 12 Закону № 1835-III.

• Довідка про несудимість: підтверджує відсутність обставин, які заважають допуску до формування.
• Медичні довідки: доводять, що стан здоров’я дозволяє брати участь у спільних патрулях.
• Фото 3х4 см: використовуються для оформлення посвідчення встановленого зразка.
• Підтвердження підготовки: засвідчує проходження навчання в поліції або ДПСУ.

Якщо будь-який документ прострочений, ради зазвичай не видають посвідчення до повторного подання чинної довідки. Саме тому краще перевірити строки дії довідок ще до передачі пакета в орган місцевого самоврядування.

Як працюють права членів формування

Права членів формування виникають не з факту участі в зборах, а з моменту офіційного допуску до роботи та наявності посвідчення. У разі спору слід орієнтуватися на ст. 12 Закону № 1835-III і перевіряти, чи особа реально виконувала завдання в межах статуту.

Саме тут доречно згадати другий ключ — права членів формування — бо вони завжди обмежені законом і внутрішнім планом взаємодії. Якщо посвідчення не видане або прострочене, вимоги такої особи легко оскаржуються як неправомірні.

Межі територіальної діяльності та взаємодія з поліцією/дпсу

Громадські формування діють лише в межах території, визначеної статутом, а виїзд до іншої громади можливий тільки за погодженим завданням і координацією з місцевою поліцією. Самовільний “рейд” поза територією формування створює ризик визнання дій незаконними.

У прикордонних районах усі дії додатково узгоджуються з підрозділами ДПСУ, бо саме спільна робота робить патрулювання правомірним. Така модель дозволяє уникнути конфліктів із місцевими органами, якщо в статуті чітко прописані межі та форма взаємодії.

Практично це означає, що кожен вихід на чергування має підтверджуватися графіком, письмовим дорученням або спільним планом нарядів. Без цих документів будь-яка перевірка документів чи затримання ризикує бути оскарженим.

Чи можна діяти в іншій громаді

ГФ не може самочинно працювати в іншій громаді, якщо така територія не передбачена статутом або не охоплена офіційним дорученням. Це випливає зі статей 9 і 10 Закону № 1835-III, які пов’язують діяльність формування з конкретною територією та координацією.

Закон України № 1835-III (ст. 9)Згідно із Законом України № 1835-III «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (ст. 9): Діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюється в межах території, визначеної його статутом. У прикордонних районах така діяльність провадиться у взаємодії з підрозділами Державної прикордонної служби України.

Якщо виникає потреба діяти поза своєю територією, слід отримати письмове завдання або включення до спільного наряду, а не виїжджати самовільно. Саме письмова координація захищає членів ГФ від претензій щодо перевищення повноважень.

Як оформлюється письмове доручення поліції

Письмове доручення має містити мету, місце, дату, склад спільного наряду та відповідальну посадову особу, інакше воно не дає достатнього правового захисту під час перевірок. Умови взаємодії випливають із ст. 9 Закону № 1835-III та практики спільних патрулів. Судова практика (Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) у справі № 817/323/18 підтверджує важливість дотримання встановленої процедури.

За відсутності такого документа члени ГФ не повинні проводити самостійні перевірки, зупиняти людей або вимагати пояснення поза межами погодженого завдання. Якщо ситуація конфліктна, варто фіксувати її письмово і передавати керівнику поліції.

Як працює взаємодія з ДПСУ

У прикордонній смузі ГФ може працювати тільки спільно з ДПСУ, а не замість неї, тому без офіцерів прикордонної служби затримання часто визнаються незаконними. Саме це підтверджує і ст. 9 Закону № 1835-III, і судова практика щодо спільних нарядів.

Після погодження взаємодії корисно зберігати копію плану нарядів і списки залучених членів, щоб у разі спору довести законність присутності на маршруті. Це особливо важливо для прикордонних районів із підвищеною увагою контролюючих органів.

Практичний приклад спільного патруля

Якщо ГФ отримало письмовий план взаємодії, включене до спільного наряду та діє в межах статутної території, його участь у фіксації порушень прикордонного режиму стає правомірною. У такій ситуації застосовується логіка ст. 9 Закону № 1835-III і відповідних норм КУпАП.

Самі по собі відомості про присутність активістів недостатні, тому вирішальне значення мають наказ, графік і склад спільного патруля. Якщо цих документів немає, доцільно відмовитися від самостійних дій і звернутися до керівництва поліції.

Заява про погодження статуту громадського формування з охорони громадського порядку

Права та обов'язки членів формування

Права та обов’язки членів формування залежать від наявності посвідчення, нарукавної пов’язки та виконання конкретного завдання з охорони порядку. Без цих атрибутів будь-яке втручання у поведінку громадян стає юридично вразливим і може бути оскаржене.

Члени ГФ мають діяти коректно, не перевищувати силу, не підміняти поліцію і не проводити власних розслідувань. Саме тут закон вимагає дисципліни, бо навіть добрі наміри не замінюють правову процедуру.

У цьому розділі важливо розрізняти право на сприяння правоохоронцям і обмеження, які накладає закон на самостійні дії. Чим точніше члени ГФ дотримуються меж компетенції, тим менше ризиків для самого формування та його керівництва.

Що член формування може робити законно

Член формування може вимагати припинення правопорушення, допомагати у встановленні особи, діяти під час спільного патрулювання та затримувати порушника для передачі поліції, якщо це прямо відповідає завданню. Такі повноваження випливають зі статей 10–12 Закону № 1835-III. Правове регулювання цього порядку закріплено положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Усе це законно лише за умови, що особа має чинне посвідчення і працює в межах затвердженого завдання. Якщо є сумнів у статусі, краще не вчиняти активних дій, а викликати поліцейського або черговий наряд.

Що член формування зобов'язаний робити

Член формування зобов’язаний мати при собі посвідчення, нарукавну пов’язку та дотримуватися службового завдання, інакше його дії можуть бути визнані неправомірними. Це прямо узгоджується з ст. 12 Закону № 1835-III.

Порушення цього обов’язку створює ризик недопустимості доказів і скарг на перевищення повноважень. Тому перед виходом на маршрут слід перевіряти чинність посвідчення та відповідність пов’язки встановленому зразку.

Які наслідки порушення меж повноважень

Перевищення повноважень може призвести до визнання дій незаконними, а іноді й до судового припинення діяльності формування. Саме таке правило закріплено у ст. 8 Закону № 1835-III, коли йдеться про грубі або системні порушення.

Якщо член ГФ діє без посвідчення, без спільного наряду або поза межами статуту, його документи не рятують ситуацію. У такому разі варто негайно припинити дії і зафіксувати обставини письмово для подальшого аналізу юристом.

Повноваження щодо складання адміністративних протоколів

Повноваження щодо складання протоколів є одним із найважливіших інструментів роботи ГФ, але вони поширюються лише на чітко визначені статті КУпАП. Якщо статтю вказано помилково або не дотримано процедуру передачі матеріалів, протокол легко скасовується.

Саме тому в цьому блоці важливо поєднати норми КУпАП із практикою, щоб члени формування не виходили за межі дозволеного. Кожен протокол має бути складений грамотно, вручений особі і переданий уповноваженому органу без затримки.

У роботі ГФ особливо цінними є точність формулювань, реквізити подій та правильний маршрут передачі матеріалів. Невірний алгоритм зводить нанівець навіть очевидне порушення.

За якими статтями КУпАП дозволено складати протоколи

Члени ГФ можуть складати протоколи лише за переліком, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 255 КУпАП, і цей перелік є вичерпним. До нього входять статті 92, 148, 152, 154, 160, 175-1 та 179 КУпАП, а також інші норми, прямо передбачені законом. Вимоги до оформлення та підстави вчинення таких дій прямо визначені у ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 255): У справах про адміністративні правопорушення протоколи мають право складати уповноважені на те посадові особи та члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону — у випадках, передбачених законом.

Якщо в протоколі зазначено статтю 173 або 130 КУпАП, член ГФ вийшов за межі компетенції, і матеріали практично гарантовано втратять доказову силу. Саме тому перед заповненням бланка потрібно перевірити правову кваліфікацію правопорушення ще раз.

Як оформити протокол і передати матеріали

Протокол складають не пізніше ніж протягом 24 годин із моменту виявлення правопорушення, оформлюють у двох примірниках і вручають другий примірник особі під розписку. Це прямо передбачено ст. 254 КУпАП.

Після оформлення матеріали треба передати до адміністративної комісії, суду або іншого уповноваженого органу залежно від категорії справи. Якщо матеріали затримали або не вручили копію, порушник отримає сильний аргумент для оскарження.

Найчастіше помилки виникають у реквізитах місця, часу і описі події, тому їх потрібно вписувати точно й без узагальнень. У сумнівних випадках краще залучати поліцейського, щоб не створити недопустимий доказ.

Які помилки призводять до скасування протоколу

Найнебезпечнішими є помилки в статті КУпАП, відсутність підпису, невручення копії та затягування з передачею матеріалів, бо такі недоліки прямо б’ють по доказовій базі. Це пов’язано із загальними правилами доказування за статтями 251 і 255 КУпАП.

Якщо член ГФ оформив матеріал не за своєю статтею, суд може закрити справу навіть за наявності очевидного правопорушення. Тому перед складанням протоколу потрібно звіряти компетенцію не “взагалі”, а по конкретній нормі КУпАП.

Питання використання зброї і спецзасобів

Питання використання зброї для членів ГФ завжди вирішується дуже жорстко: бойова вогнепальна зброя заборонена, а спецзасоби допускаються лише в межах закону і після підготовки. Будь-яке розширене тлумачення тут небезпечне і для члена формування, і для його керівництва.

Сам факт участі в охороні порядку не створює автоматичного права на травматичну зброю або інший спеціальний засіб. Потрібно дотримуватися загальної дозвільної процедури та мати правову підставу для конкретного виду спорядження.

Чи можна носити вогнепальну зброю

Ні, члени ГФ не можуть вільно носити бойову вогнепальну зброю, а закон прямо забороняє таке право в межах звичайної діяльності формування. Це випливає зі ст. 14 Закону № 1835-III.

Згідно із Законом України № 1835-III «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (ст. 14): Членам громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону забороняється мати при собі вогнепальну зброю. Порядок використання спеціальних засобів визначається законом і можливий лише під час виконання завдань формування.

Якщо член ГФ планує використання травматичної зброї, така процедура проходить окремо через органи Нацполіції за загальною дозвільною системою. Наявність посвідчення ГФ сама по собі дозвіл не замінює.

Які спецзасоби допускаються

Спецзасоби можуть застосовуватися лише в межах службового завдання і після підготовки, а закон допускає їх використання тільки у визначених випадках. Це теж регулює ст. 14 Закону № 1835-III.

На практиці це означає, що будь-яке застосування газового балончика або кийка має бути пропорційним ситуації та пов’язаним із виконанням статутних завдань. Усі інші дії можуть розцінюватися як перевищення повноважень або самоуправство.

Як уникнути ризиків при озброєнні

Найкращий спосіб уникнути ризиків — не змішувати статус члена ГФ зі статусом приватної охорони чи власника зброї. Це важливо, бо Закон № 1835-III не дає автоматичного права на будь-яке озброєння.

Якщо органи ставлять запитання щодо зброї, краще надати письмове пояснення і копію дозволу на відповідний вид засобу, а не посилатися лише на членство. У разі сумнівів варто отримати окрему юридичну консультацію до виходу на патрулювання.

Типові помилки при погодженні статуту та як їх уникнути

Типові помилки при погодженні статуту найчастіше пов’язані з нечіткою територією діяльності, неправильними повноваженнями та відсутністю плану взаємодії з поліцією. Такі недоліки легко виправити на старті, але складно — після офіційної відмови. Практичні рекомендації щодо подібних ситуацій також читайте у консультації «Відстрочка від мобілізації поштою».

Юристи радять одразу перевіряти, чи не дублює статут функції поліції, чи не передбачає самовільні рейди і чи коректно описує документи для посвідчень. Якщо це не зробити, орган може затримати погодження або відмовити без належної аргументації.

Які помилки найчастіше відхиляють

Найчастіше відхиляють статути, де ГФ описане як “народна міліція” або де передбачено самостійні перевірки без координації з поліцією чи ДПСУ. Такі положення суперечать статтям 8 і 9 Закону № 1835-III.

Окремою проблемою є нечіткі територіальні межі та відсутність порядку видачі посвідчень. У цих випадках доречно одразу переписати статут у нейтральній юридичній формі без зайвих “силових” формулювань.

Як оскаржити відмову

Відмову у погодженні статуту або бездіяльність органу можна оскаржити до адміністративного суду, якщо орган порушив закон або не дав відповіді у строк. Така можливість відповідає КАС України і загальному правилу судового захисту.

Для спору слід зберегти копію звернення, вхідний номер, лист-відмову та сам текст статуту з позначками правок. Без цих документів довести незаконність відмови значно складніше.

Де шукати юридичний захист

Якщо потрібно швидко перевірити шанси на оскарження, варто звернутися до профільного адвоката з адміністративного права або до офіційних контактів поліції. Додатково можна використовувати матеріали на сайті ЮРКОНСАЛТ, а також переглядати пов’язані матеріали про захист населення від надзвичайних ситуацій.

Коли відмова містить очевидні суперечності, адвокат готує позов, пояснення та докази на користь заявника. Це особливо важливо, якщо строки оскарження вже спливають або орган системно ігнорує звернення.

Юридична допомога: що робить адвокат при створенні гф

Адвокат при створенні ГФ потрібен тоді, коли важливо не просто подати документи, а зробити їх придатними для погодження, реєстрації та подальших спільних патрулів. Професійний супровід зменшує ризик відмови, неправильного статуту та спорів щодо повноважень членів.

Адвокатське бюро «ЮРКОНСАЛТ» допомагає з підготовкою статуту, перевіркою протоколів, оскарженням відмов і супроводом у судах та державних органах. Це корисно і для нових ініціативних груп, і для формувань, які вже працюють, але мають претензії з боку органів влади.

Яку допомогу надає бюро

Бюро перевіряє статут, узгоджує формулювання про територію, повноваження та дисципліну членів, а також готує звернення на погодження до поліції і місцевої ради. Така робота спирається на Закон № 1835-III і правила адміністративного процесу.

Якщо орган відмовляє, юрист готує доказову базу і позов до адміністративного суду. Це значно підвищує шанси довести, що відмова була формальною або незаконною.

Чому важливе точне оформлення

Одна неточність у протоколі зборів або один зайвий пункт у статуті може зупинити весь проєкт. Тому адвокат перевіряє не лише зміст, а й форму документів, щоб вони відповідали вимогам державної реєстрації.

У багатьох випадках саме юридичне редагування документів дозволяє обійтися без повторного подання і зайвих витрат часу. Для громадського формування це критично, бо процедура залежить від багатьох погоджень одночасно.

Прочитати на: мовою