Екологічний податок в деталях для бізнесу

Екологічний податок є обов’язковим платежем для підприємств, діяльність яких призводить до забруднення навколишнього середовища. Правильне адміністрування цього податку дозволяє бізнесу уникнути значних фінансових санкцій та донарахувань з боку контролюючих органів.

Розібратися в тонкощах екологічного оподаткування буває непросто, адже законодавство містить чимало винятків, лімітів та коригуючих коефіцієнтів. Крім того, під час дії воєнного стану держава запровадила спеціальні пільги для територій, де ведуться бойові дії або які перебувають під тимчасовою окупацією.

Хто має сплачувати екологічний податок

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, бюджетні установи та інші організації, які під час своєї діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами, скидають їх у водні об’єкти або розміщують відходи. Обов’язок сплати виникає безпосередньо у зв’язку з фактичним веденням такої діяльності, незалежно від наявності спеціальних дозволів.

Закон встановлює чіткі винятки, коли суб’єкти звільняються від статусу платника. Зокрема, не є платниками за викиди двоокису вуглецю ті підприємства, які здійснюють такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік. Якщо цей ліміт перевищено, податок нараховується лише на обсяг перевищення. Також не сплачують екоподаток за розміщення відходів ті компанії, які зберігають на власній території виключно відходи як вторинну сировину.

Важливо розрізняти, хто саме є платником у разі оренди майна. Якщо компанія орендує виробничий цех разом із котельнею, саме орендар є фактичним платником податку за цим джерелом забруднення, оскільки він безпосередньо експлуатує обладнання та спалює паливо.

Окремого уваги заслуговує питання використання автономних джерел живлення під час відключень світла. Відповідно до чинного законодавства, дизель-генератори тимчасово вилучені з категорії стаціонарних джерел забруднення на період дії воєнного стану. Це означає, що за роботу генератора сплачувати податок та подавати звітність не потрібно.

Згідно з ч. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України: «Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів... Не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб'єкти, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.»

Таким чином, перед початком роботи обладнання варто чітко проаналізувати його технічні характеристики та умови експлуатації, щоб визначити, чи виникає у вашого підприємства статус платника.

Винятки для радіоактивних відходів

Законодавство чітко визначає, хто не є платником податку за утворення радіоактивних відходів. До цієї категорії належать суб’єкти, які уклали договір щодо повернення відпрацьованого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до виробника. Також звільняються від сплати підприємства, що здійснюють поводження з відходами, які утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тимчасове зберігання відходів

Багато підприємств стикаються з ризиком нарахування податку за накопичення відпрацьованих матеріалів, наприклад, акумуляторів чи шин. Проте, якщо компанія має діючий договір із ліцензованою фірмою на регулярне вивезення відходів, тимчасове зберігання в межах строків договору не вважається розміщенням відходів і не оподатковується.

Що є об’єктом та базою оподаткування

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є фактичні обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, скидаються безпосередньо у водні об’єкти, а також обсяги та класи розміщених відходів. Для атомних електростанцій об’єктом оподаткування також є обсяги виробленої електроенергії та категорія радіоактивних відходів.

Важливо чітко розмежовувати екологічний податок та інші види обов’язкових платежів, щоб уникнути канібалізації податкових зобов’язань. Зокрема, екоподаток за скиди нараховується за безпосереднє скидання забруднюючих речовин у водні ресурси, тоді як використання води регулюється правилами рентної плати за спеціальне використання води. Також підприємствам слід враховувати чинні правила скидання зворотних вод та встановлені нормативи гранично допустимих скидів.

Згідно з ч. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України: «Об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти; обсяги та види (класи) розміщених відходів...»

Судова практика підтверджує, що податкові органи не можуть безпідставно розширювати поняття відходів. Як зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 140/2371/19 від 28.07.2021, якщо товар, який частково втратив свої споживчі властивості (наприклад, прострочена продукція), був реалізований третім особам за зниженою ціною і фактично не розміщувався у спеціально відведених місцях, підстави для нарахування екологічного податку відсутні.

Прострочений товар — не відходи: Верховний Суд дозволив не платити екоподаток за зіпсовану продукцію, яку компанія спромоглася розпродати фізособам за зниженою ціною

Отже, правильна класифікація речовин та відходів є першочерговим завданням для уникнення зайвих податкових нарахувань.

База оподаткування для двоокису вуглецю

При обчисленні бази оподаткування для викидів двоокису вуглецю діє особливе правило. Загальний обсяг викидів за звітний рік зменшується на 500 тонн. Лише той обсяг, який перевищує цей поріг, підлягає оподаткуванню за встановленою ставкою.

Класифікація відходів для оподаткування

Для правильного визначення бази оподаткування за розміщення відходів необхідно враховувати їх клас небезпеки та рівень екологічного впливу. Платникам слід стежити за рішеннями Кабміну, оскільки уряд періодично коригує класифікацію відходів для цілей оподаткування. Зокрема, варто звернути увагу на те, що Уряд відтермінував запуск нової класифікації відходів для оподаткування, що дозволяє бізнесу тимчасово використовувати звичні правила обліку.

Як правильно розрахувати екологічний податок

Розрахунок екологічного податку здійснюється платниками самостійно щокварталу на основі фактичних обсягів викидів, скидів або розміщення відходів та встановлених ставок. Податкове законодавство забороняє використовувати планові чи орієнтовні показники для нарахування податкових зобов’язань.

Судова практика суворо стоїть на захисті цього принципу. Верховний Суд у справі № 160/8128/18 від 25.02.2021 чітко зазначив, що розрахунок податку має базуватися виключно на фактичних обсягах викидів. Застосування контролюючими органами будь-яких планових чи прогнозованих величин є протиправним.

Забудьте про формули та «орієнтовні» оцінки податківців: Верховний Суд заборонив розраховувати екоподаток на базі планових показників — лише фактичні обсяги!

Аналогічний підхід застосовано і у справі № 200/1465/19-а від 11.08.2022, де суд визнав незаконним автоматичне нарахування податку на весь обсяг технологічних втрат газу в мережах без доведення факту реальних викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Мільйонні штрафи за технологічні втрати скасовано: Верховний Суд визнав незаконним автоматичне нарахування екоподатку на весь обсяг втраченого в газових мережах палива

Для обчислення податкових зобов’язань використовуються такі основні формули:

• За викиди в атмосферу: Пвс = Σ (Мі * Нпі), де Мі — фактичний обсяг викиду конкретної речовини в тоннах, Нпі — ставка податку за тонну.
• За скиди у воду: Пс = Σ (Млі * Нпі * Кос), де Кос — коригуючий коефіцієнт (дорівнює 1,5 для скидів у ставки та озера, та 1 в інших випадках).
• За розміщення відходів: Прв = Σ (Млі * Нпі * Кт * Ко), де Кт — коефіцієнт розташування місця розміщення відходів, а Ко — коефіцієнт 3 для звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення.

Згідно з ч. 249.1 ст. 249 Податкового кодексу України: «Суми податку обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів та розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів...»

Для точного розрахунку бухгалтеру необхідно вести щоденний облік спожитого палива та отриманих відходів, щоб мати документальне підтвердження фактичних показників у разі перевірки.

Порядок подання декларації та строки сплати

Декларація з екологічного податку подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу, а сплата нарахованих зобов’язань здійснюється протягом 10 календарних днів після граничного строку подання звітності. Звітність подається за затвердженою формою до податкового органу за місцем розташування джерел забруднення.

Завантажити актуальні бланки декларації та додатків можна через сервіс Електронні форми документів: Екологічний податок. Для детальнішого ознайомлення з роз’ясненнями податкових органів можна використовувати ресурс Онлайн-навчання ДПС: Екологічний податок.

Існують важливі особливості декларування, якщо підприємство має кілька джерел забруднення:

• Різні населені пункти. Якщо джерела розташовані в різних громадах (різні коди КАТОТТГ), декларації та відповідні додатки подаються окремо до кожного контролюючого органу за місцем розташування джерела.
• Один населений пункт. Якщо всі джерела знаходяться в межах одного міста чи громади, можна подавати одну спільну декларацію з відповідними додатками.

Якщо підприємство зареєстроване як платник екоподатку, але у звітному році не планує здійснювати жодних викидів чи розміщення відходів, воно зобов’язане подати до ДПС заяву про відсутність об’єктів оподаткування. Таку заяву слід подати не пізніше граничного строку звітування за перший квартал (до 10 травня). Якщо цього не зробити, виникне обов’язок подавати порожні декларації протягом усього року.

Згідно з ч. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України: «Платники податку складають податкові декларації... подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу... та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання.»

Дотримання строків звітування та правильний вибір місця подання декларації дозволяють уникнути штрафів за несвоєчасне подання податкової звітності.

Особливості сплати екоподатку під час воєнного стану

Під час дії воєнного стану в Україні запроваджено спеціальні пільги, які звільняють платників від нарахування та сплати екологічного податку за об’єкти, розташовані на територіях активних бойових дій або під тимчасовою окупацією. Ця норма покликана знизити фінансове навантаження на бізнес, що опинився в зоні конфлікту.

Для застосування воєнної пільги визначальним є офіційний Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджений Міністерством реінтеграції (Перелік № 309). Пільга діє з дати початку бойових дій або окупації, зазначеної у Переліку, і до дати їх офіційного завершення.

Якщо податкова служба висуває незаконні вимоги щодо сплати податку або нараховує штрафи за об’єкти в зоні бойових дій, платники мають право на захист своїх інтересів. У таких випадках дієвим інструментом є процедура скасування податкового повідомлення-рішення або оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку. Наша практика підтверджує високу ефективність судового скасування штрафів ДПС, коли контролюючі органи ігнорують законні пільги платників.

Також варто пам’ятати про загальну відповідальність за порушення екологічного законодавства, яка може виникнути у разі неправильного ведення первинного обліку чи приховування обсягів забруднення.

Згідно з пп. 69.16 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України: «Тимчасово, на період дії воєнного стану... не нараховується та не сплачується екологічний податок платниками цього податку... на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України...»

Отже, підприємствам, чиї потужності знаходяться в прифронтових районах, слід ретельно звірити свої адреси з офіційним Переліком Мінреінтеграції для законного звільнення від оподаткування.