Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності — це ключовий юридичний інструмент, який дозволяє авторам і правовласникам монетизувати свої творіння, а бізнесу — легально використовувати інновації. Правильне оформлення таких відносин захищає від фінансових втрат та судових спорів.

Багато підприємців та творців припускаються критичної помилки, укладаючи усні домовленості або використовуючи типові шаблони з інтернету. Без урахування специфіки об’єкта інтелектуальної власності такий договір може быть визнаний нікчемним, що призведе до повної втрати прав або грошей.

Як закон регулює розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні регулюється нормами Цивільного кодексу України та спеціальними законами. Законодавство чітко визначає, що будь-які дії щодо передачі прав або надання дозволу на використання об’єктів мають відбуватися виключно у правовому полі. Це стосується комп’ютерних програм, торговельних марок, винаходів, літературних та художніх творів.

Головне правило, яке варто запам’ятати: будь-який правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності має бути укладений у письмовій або електронній формі. Якщо сторони знехтували цією вимогою і домовилися усно, такий договір є нікчемним з моменту його укладення. Це означає, що він не створює жодних юридичних наслідків, а всі передані права чи сплачені кошти опиняються під загрозою.

Право розпоряджатися майновими правами належить виключно правовласнику (автору або особі, якій ці права перейшли за законом чи договором). Важливо детально прописувати кожен аспект співпраці, щоб уникнути неоднозначного трактування у разі виникнення конфлікту.

Які є види ліцензій на інтелектуальну власність

Закон виділяє різні види ліцензій на інтелектуальну власність, які визначають обсяг повноважень іншої особи на використання вашого об’єкта. Особа, яка надає такий дозвів, є ліцензіаром, а та, що його отримує — ліцензіатом. Ліцензія може бути оформлена як самостійний документ або виступати невід’ємною частиною ліцензійного договору.

Залежно від обсягу прав, які передаються, закон виділяє три основні види ліцензій на інтелектуальну власність:

• Виключна ліцензія. Видається лише одному ліцензіату. Вона повністю забороняє самому ліцензіару використовувати цей об’єкт у визначеній сфері та видавати ліцензії іншим особам.
• Одинична ліцензія. Також видається лише одному ліцензіату і виключає видачу ліцензій іншим особам. Проте сам ліцензіар зберігає за собою право використовувати цей об’єкт у зазначеній сфері.
• Невиключна ліцензія. Не обмежує ліцензіара: він може сам використовувати об’єкт і видавати будь-яку кількість ліцензій іншим особам. За замовчуванням у договорах застосовується саме цей вид, якщо інше прямо не вказано в тексті.

Також за письмовою згодою ліцензіара ліцензіат може видати субліцензію — письмове повноваження на використання об’єкта іншій особі (субліцензіату). Це дозволяє будувати багаторівневі партнерські мережі та дистрибуцію програмного забезпечення чи франшиз.

Як укласти ліцензійний договір без помилок

Щоб укласти ліцензійний договір без помилок, сторони повинні чітко погодити та зафіксувати в письмовій формі всі його істотні умови. Пропуск хоча б однієї важливої деталі може призвести до визнання угоди неукладеною або нікчемною, що загрожує втратою прав на об’єкт.

Перед підписанням важливо узгодити такі ключові моменти:

• Предмет договору. Чіткий опис об’єкта інтелектуальної власності (наприклад, номер свідоцтва на торговельну марку або патент). Предметом не можуть бути права, які не були чинними на момент укладення договору.
• Способи використання. Усі права та способи використання, які прямо не визначені в ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
• Територія дії. Якщо в договорі не вказано територію, вважається, що вона поширюється на всю територію України.
• Фінансові умови. Розмір, порядок і строки виплати винагороди (роялті або фіксований платіж). Якщо це видавничий договір із фіксованою сумою, обов’язково встановлюється максимальний тираж твору.

Укладаючи угоду, варто пам’ятати, що істотні умови цивільно-правового договору визначають його юридичну силу. Будь-які умови ліцензійного договору, які суперечать положенням Цивільного кодексу України, автоматично є нікчемними.

Строк дії ліцензійного договору

Договір укладається на строк, визначений сторонами, але він не може перевищувати строк чинності виключного майнового права на сам об’єкт. Якщо строк у договорі взагалі не вказаний, угода вважається укланеною на строк чинності прав, але не більше ніж на п’ять років. Якщо за пів року до закінчення цього терміну жодна зі сторін письмово не відмовиться від договору, він продовжується на невизначений час з правом розірвання за умови попередження за шість місяців.

Право на відмову від договору

Ліцензіар має законне право в односторонньому порядку відмовитися від ліцензійного договору, якщо ліцензіат порушив встановлений термін початку використання об’єкта. Також будь-яка зі сторін може ініціювати розірвання угоди у разі невиконання іншою стороною її істотних умов, наприклад, у разі систематичної несплати роялті.

Як працює договір про створення за замовленням

Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності регулює відносини між замовником та творцем щодо розробки нового продукту в обумовлений строк. Цей документ визначає не лише вимоги до майбутнього результату, а й правила розподілу майнових прав між сторонами, зокрема щодо інтелектуальної власності роботодавця та службових творів.

Цей договір має кілька важливих юридичних нюансів:

• Розподіл майнових прав. За загальним правилом, майнові права на створений об’єкт належать спільно автору та замовнику, якщо інше прямо не прописано в договорі. Тому вкрай важливо зафіксувати в тексті, що всі виключні майнові права переходять до замовника з моменту створення або повної оплати.
• Оригінали творів мистецтва. Якщо замовляється оригінал твору образотворчого мистецтва, він переходить у власність замовника, але майнові права інтелектуальної власності залишаються за автором, якщо інше не встановлено договором.
• Свобода творця. Будь-які умови договору, які обмежують право автора створювати інші об’єкти в майбутньому, є нікчемними. Ви не можете заборонити дизайнеру малювати інші логотипи після завершення вашого замовлення.

Для порівняння, подібні механізми використовуються, коли укладається договір на створення науково-технічної продукції, де також детально регулюється перехід прав на розробки та технології від виконавця до замовника.

Як оформити договір про передання виключних майнових прав

Щоб правильно оформити договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, необхідно чітко прописати умови повного або часткового відчуження цих прав на користь іншої особи. На відміну від ліцензії, цей правочин діє за принципом купівлі-продажу, де попередній власник втрачає свои майнові повноваження.

При укладенні такого договору слід враховувати важливі обмеження:

• Існуючі об’єкти. Предметом договору про передання майнових прав не можуть бути об’єкти та права, яких не існувало на момент укладання договору. Не можна продати права на майбутні винаходи чи книги, які ще навіть не заплановані.
• Захист інтересів автора. Умови договору, які погіршують становище творця або його спадкоємців порівняно з законом, або обмежують його право на створення інших об’єктів, є нікчемними.
• Вплив на діючі ліцензії. Укладення договору про передання прав жодним чином не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Новий власник прав зобов’язаний поважати умови діючих ліцензій.

Цей договір є оптимальним рішенням при купівлі бізнесу, торговельних марок, програмного забезпечення або патентів, оскільки він забезпечує максимальний рівень юридичного контролю над активом.

Чи потрібна реєстрація договорів інтелектуальної власності

Державна реєстрація договорів інтелектуальної власності в Україні є добровільною для ліцензійних угод, але обов’язковою для фактів повної передачі виключних майнових прав на певні об’єкти. Розуміння цієї різниці дозволяє бізнесу уникнути критичних помилок при оформленні прав на торговельні марки чи патенти, а також при реєстрації авторського права та договорів на твір.

Реєстрація таких договорів здійснюється виключно за бажанням ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законодавством. Відсутність реєстрації ніяк не впливає на чинність наданих прав. Ліцензіат має повне право звертатися до суду за захистом своїх інтересів навіть без державної реєстрації договору.

Проте є один критично важливий виняток. Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до закону є чинними лише після їх державної реєстрації (наприклад, права на торговельні марки, патенти на винаходи та корисні моделі), підлягає обов’язковій державній реєстрації. Без цього перехід права власності на об’єкт не вважатиметься завершеним перед третіми особами.