Як визначається придатність за Статтею 15 ВЛК: покроковий алгоритм та документи

Що таке Стаття 15 ВЛК і кого вона охоплює?

Стаття 15 ВЛК охоплює психічні та поведінкові розлади, спричинені вживанням різноманітних психоактивних речовин відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10, коди F10–F19). Сюди належать залежності від алкоголю, опіоїдів, канабіноїдів, седативних препаратів, кокаїну, галюциногенів та летючих розчинників. Ступінь обмеження придатності безпосередньо залежить від глибини ураження центральної нервової системи та наявності стійкого психічного дефекту.

Нормативне регулювання та Розклад хвороб

Основним нормативним документом при оцінці стану здоров’я виступає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України № 402. Норми цього акта встановлюють вичерпний перелік критеріїв, на основі яких профільні лікарі-психіатри приймають експертні висновки щодо ступеня придатності призовників та резервістів. Зміни, запроваджені Наказом Міноборони № 262 від 27.04.2024, остаточно ліквідували статус обмеженої придатності, чітко розмежувавши військові посади.

Для порівняння правових підходів при оцінці інших душевних розладів корисно ознайомитися з тим, як регулюється Стаття 14 ВЛК: психічні розлади та критерії, де застосовуються подібні діагностичні підходи до хронічних психічних захворювань. При застосуванні статті 15 обов’язковою умовою є наявність медично підтвердженої клінічної залежності, а не лише випадкового вживання заборонених речовин.

Як відрізняються 15-а, 15-б і 15-в: юридичні наслідки кожного пункту

Юридичні наслідки застосування статті 15 полягають у чіткому поділі на дві правові категорії: повна непридатність або обмежена служба виключно у тилових підрозділах. Законодавство не залишає проміжних варіантів для осіб із встановленим синдромом адикції. Ключовим вододілом між пунктами є наявність або відсутність у пацієнта критичного ставлення до власного захворювання та вираженості інтелектуальних втрат.

Критерії пункту 15-а ВЛК: повна непридатність

Під пункт 15а ВЛК підпадають хронічні психічні та поведінкові розлади, які супроводжуються різко вираженими стійкими розладами психіки та змінами особистості. Йдеться про пацієнтів із вираженими інтелектуально-мнестичними дефектами, хронічними психотичними станами (делірії, галюцинози), повною відсутністю критики до своєї поведінки та безуспішністю тривалого стаціонарного лікування. Військовозобов’язані за цим пунктом визнаються категорією «непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку» відповідно до положень статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

У разі якщо ВЛК намагається проігнорувати важкі когнітивні розлади при коморбідних станах, рекомендуємо додатково вивчити суміжний матеріал, де аналізується Стаття 19 ВЛК: розумова відсталість — хто до забезпечення. Це допомагає вибудувати комплексний правовий захист у разі органічних порушень головного мозку.

Які діагнози (F10-F19) відносять до Статті 15: коротка класифікація

До статті 15 Розкладу хвороб належить уся група розладів з блоку F10–F19 за Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду. Кожен код відображає вживання конкретного класу хімічних сполук, що викликають зміну свідомості та формування залежності. Для настання правових наслідків за статтею 15 визначальним є четвертий знак у коді діагнозу, що засвідчує синдром залежності (.2).

Спектр психоактивних речовин за МКХ-10

Норми Положення № 402 включають до сфери правового регулювання статті 15 розлади, викликані вживанням таких психоактивних речовин: алкоголь (F10), опіоїди та опіати (F11), канабіноїди (F12), седативні та снодійні засоби (F13), кокаїн (F14), інші стимулятори (F15), галюциногени (F16), тютюн (F17, практично не застосовується для визначення придатності), летючі розчинники (F18), а також поєднане вживання кількох наркотичних засобів (F19). Останній код найбільш поширений серед сучасних призовників із полінаркоманією.

Для встановлення статті 15 обов’язковою умовою є наявність компульсивного потягу, порушення здатності контролювати прийом речовини, стану відміни при припиненні вживання та прогресуючого зниження соціальної адаптації. Якщо ці критерії відсутні, а особа лише епізодично експериментувала з наркотичними засобами, встановлення статті 15 є неправомірним.

Які доказові документи потрібні для підтвердження 15-а або 15-б? (чек-ліст)

Для належного доказування ступеня розладу перед експертами комісії військовозобов’язаний повинен заздалегідь підготувати вичерпний пакет медичних документів. Самих лише усних скарг під час проходження ВЛК недостатньо для встановлення пункту 15-а чи 15-б. Комісія зобов’язана спиратися на офіційні відомості з державних та комунальних закладів охорони здоров’я, зареєстровані в установленому законом порядку.

Офіційний чек-ліст медичних документів

Для успішної верифікації діагнозу перед військово-лікарською комісією необхідно зібрати наступний доказовий пакет:

• Виписні епікризи стаціонарного лікування (форма № 027/о) із наркологічних або психіатричних відділень із детальним описом перебігу захворювання, схем терапії та тривалості ремісій;
• Довідка про перебування під диспансерним наглядом у лікаря-нарколога або лікаря-психіатра із зазначенням точної дати взяття на облік та коду МКХ-10;
• Витяг із медичної картки амбулаторного хворого (форма № 025/о) або офіційні витяги з Електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ);
• Результати експериментально-психологічного дослідження (патопсихологічний висновок), що фіксує рівень зниження пам’яті, уваги, критичності та емоційно-вольових якостей;
• Довідка закладу охорони здоров’я про участь у програмі ЗПТ із зазначенням дозування препарату та тривалості лікування (за наявності).

Усі надані копії медичних документів повинні бути завірені печаткою лікувального закладу або нотаріально. Подання оригіналів безпосередньо лікарю ТЦК несе ризик їх втрати або невилучення до матеріалів особової справи, тому юристи радять подавати документи через канцелярію із супровідною заявою.

Зразок скарги на постанову ВЛК про невірне застосування статті 15 Розкладу хвороб

Типові процесуальні помилки ВЛК при кваліфікації за статтею 15 і як їх фіксувати

Найбільш поширеною процесуальною помилкою військово-лікарських комісій є прийняття рішення без обов’язкового стаціонарного обстеження у спеціалізованому медзакладі. Лікарі ТЦК часто проводять медогляд формально за лічені хвилини, ігноруючи тривалий наркологічний анамнез військовозобов’язаного. Будь-яке процедурне порушення з боку експертів комісії є самостійною та беззаперечною підставою для визнання довідки протиправною.

Аналіз судової практики: справа № 140/5064/25

Судова практика беззаперечно стоїть на захисті права військовозобов’язаного на повноцінне обстеження. Показовою є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2026 року у справі № 140/5064/25. У цій справі суд скасував постанову комісії № 37/13 та зобов’язав провести повторний огляд зі стаціонарним психіатричним обстеженням через те, що ВЛК визнала особу придатною без врахування висновків спеціалізованого стаціонару.

Суд підкреслив, що відсутність доказів проведення стаціонарного обстеження у разі виявлення ознак психічного розладу робить постанову ВЛК передчасною та незаконною. Якщо комісія ухиляється від видачі направлення, необхідно вимагати фіксації відмови у протоколі засідання та негайно звертатися зі скаргою до контролюючих органів.

Як адвокат допомагає: зразки заяв, скарг та адвокатська стратегія в ТЦК

Адвокатська допомога при проходженні ВЛК дозволяє уникнути свавілля посадових осіб ТЦК та забезпечити суворе дотримання норм військово-медичного права. Адвокати формують правову позицію, направляють офіційні запити до медичних установ та забезпечують фіксацію кожного етапу експертизи. Завдяки участі професійного представника шанси на отримання справедливого висновку щодо придатності зростають у рази.

Юридична стратегія адвокатського супроводу

Комплексний супровід військового адвоката передбачає первинний аудит медичної карти, виявлення прогалин у доказовій базі та організацію додаткових клінічних досліджень до моменту візиту до ТЦК. За необхідності адвокат готує адвокатські запити до наркологічних диспансерів, щоб отримати засвідчені копії історій хвороби, до яких особа не має швидкого доступу.

При виникненні загрози неправомірної мобілізації адвокат подає клопотання про призупинення реалізації призовних процедур до завершення розгляду скарги вищою інстанцією. Такий системний підхід надійно захищає військовозобов’язаного від направлення до бойових частин із важкими діагнозами.

Прочитати на: мовою