Встановлення факту постійного проживання для громадянства

Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 1991 рік є ключовим кроком для підтвердження або отримання українського паспорта. Багато громадян колишнього СРСР, які роками живуть в Україні, раптово стикаються з проблемою легалізації через відсутність радянської прописки на момент проголошення незалежності.

Головний ризик у такій ситуації — опинитися поза правовим полем без доступу до державних послуг, пенсій та офіційного працевлаштування. Єдиним законним виходом є звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що дозволить Державній міграційній службі офіційно оформити належність до громадянства.

Хто має право на встановлення належності до громадянства

Процедура оформлення громадянства за фактом проживання в Україні на момент розпаду СРСР стосується багатьох людей, які досі не отримали сучасних документів. Це питання регулюється профільним законодавством, яке чітко визначає коло осіб, які мають право на легалізацію.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України»: «Громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, які на момент набрання чинності Законом України \"Про громадянство України\" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні і які не перебували у громадянстві інших держав...»

Наше бюро має великий досвід у подібних справах. Хоча частіше клієнти звертаються щодо встановлення факту проживання однією сім’єю або встановлення факту спільного проживання для отримання виплат чи спадщини, міграційні справи мають свою унікальну специфіку.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №496/1976/19 від 09.06.2021 зазначив: «Процедура встановлення в судовому порядку факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України не застосовується, якщо особа раніше вже отримувала паспорт громадянина України. Для обміну паспорта старого зразка на ID-картку судове рішення про встановлення такого факту законодавством не передбачено.»

Якщо ви вже мали паспорт України, встановлювати факт проживання через суд для його обміну не потрібно. Ця процедура створена виключно для тих, хто легалізується вперше.

Громадяни колишнього СРСР без прописки

Особи, які на момент розпаду Радянського Союзу фактично мешкали в Україні, але не мали офіційного штампа про прописку в паспорті зразка 1974 року, опинилися в юридичній пастці. Оскільки Державна міграційна служба не може підтвердити їхній статус за реєстраційними реєстрами, єдиним законним шляхом для них залишається судова процедура.

Військовослужбовці та вихованці дитячих закладів

Окрему категорію становлять особи, які станом на серпень 1991 року проходили строкову службу в українських військових частинах або виховувалися в інтернатах та дитячих будинках на території УРСР. Вони часто взагалі не мали цивільної прописки, тому встановлення факту постійного проживання для них є життєво необхідним для отримання паспорта.

Як довести факт постійного проживання через суд

Судовий розгляд є єдиним процесуальним механізмом легалізації, якщо міграційна служба відмовляє у спрощеному оформленні паспорта через брак документів. Справи цієї категорії розглядаються в порядку окремого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України: «У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.»

Багато хто вважає, що перед поданням позову обов’язково потрібно пройти всі кола бюрократії та отримати письмову відмову від ДМС. Проте вища судова інстанція спростувала це твердження, що значно спрощує підготовку до процесу.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №523/14707/19 від 05.04.2021 зазначив: «Встановлення факту постійного проживання на території України з метою встановлення належності до громадянства України та отримання паспорта не потребує обов’язкового досудового врегулювання спору шляхом зустрічі чи звернення до органів ДМС. Мета встановлення цього факту свідчить про відсутність спору про право та наявність підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження.»

Для звернення до суду за встановленням факту проживання не потрібно спочатку отримувати відмову від ДМС. Ви можете подавати заяву одразу, як тільки зібрали необхідні докази проживання.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №740/4027/20 від 21.07.2021 зазначив: «Суд не може встановити факт постійного проживання заявника на території України станом на 1991 рік на підставі доказів, які не містять інформації щодо такого проживання саме стосовно особи, яка безпосередньо звернулася із заявою. Докази мають підтверджувати проживання конкретного заявника, а не інших осіб.»

Докази проживання в 1991 році мають стосуватися безпосередньо заявника, а не його родичів. Це означає, що документи мають містити ваше прізвище та ім’я.

Вибір правильної юридичної дати

Для успішного вирішення справи в суді вкрай важливо правильно кваліфікувати дату, на яку доводиться проживання. Залежно від вашої життєвої ситуації, це може бути або 24 серпня 1991 року (день проголошення незалежності), або 13 листопада 1991 року (день набрання чинності профільним законом). Неправильно обрана дата або відсутність її чіткого обґрунтування у позовних вимогах може стати причиною тривалої затримки розгляду справи.

Військова служба та навчання як докази

Якщо ви проходили строкову службу або навчалися в технікумі чи ВНЗ у 1991 році, це є вагомим підтвердженням постійного перебування в країні. Наприклад, проходження служби підтверджується архівними довідками Міністерства оборони, а навчання — копією диплома, наказами про зарахування та довідками з гуртожитку. Суди зазвичай розцінюють навчання та службу як докази постійного, а не тимчасового характеру проживання.

Які документи та докази приймає суд

Щоб підтвердити факт постійного проживання, необхідно зібрати максимальний пакет письмових документів радянського періоду та залучити свідків. Суд оцінює докази в сукупності, тому чим більше офіційних паперів ви надасте, тим вищі шанси на успіх.

Основними доказами у справі можуть виступати:

• Трудова книжка та накази. Записи про роботу, накази про прийняття на посаду або звільнення, довідки з колгоспів чи підприємств.
• Документи про освіту. Дипломи, атестати, архівні довідки з навчальних закладів або гуртожитків про проживання в період навчання.
• Медичні документи. Виписки з амбулаторних карток, картки про щеплення, довідки з лікарень про лікування або перебування на обліку.
• Військовий квиток. Дані про проходження служби, взяття на військовий облік або зняття з нього на території України.
• Довідки місцевих органів. Довідки з виконавчих комітетів, сільських рад, вуличних комітетів, поквартирні картки або картки прописки.

На практиці витребування документів часто стає проблемою, якщо підприємство ліквідоване або записи не збереглися. У таких випадках адвокат допомагає звернутися до державних архівів для отримання офіційних підтверджень.

Роль архівних установ та довідок

Часто первинні документи втрачаються через роки, пожежі або реорганізацію підприємств. У таких випадках незамінними стають архівні установи. Довідка з державного архіву про роботу на підприємстві, сплату членських внесків або проживання в гуртожитку у 1991 році має для суду таку ж юридичну силу, як і оригінал трудової книжки. Звертатися до архівів варто заздалегідь, оскільки підготовка відповідей може зайняти певний час.

Залучення свідків до судового процесу

Показання свідків є допоміжним, але надзвичайно важливим інструментом доказування. Свідками можуть виступати сусіди, колишні колеги по роботі або родичі, які проживали поруч із вами у 1991 році та можуть підтвердити цей факт перед суддею. Разом із заявою необхідно подати письмове клопотання про їхній виклик, детально описавши, які саме обставини вони готові засвідчити в залі засідань.

Особливості судової процедури та судовий збір

Заява про встановлення факту постійного проживання подається до місцевого суду за місцем проживання або перебування заявника. Оскільки це справа окремого провадження, тут немає відповідача, але обов’язково залучається заінтересована особа — територіальний орган ДМС України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: «Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою — 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»

У 2025 році розмір судового збору за подання такої заяви становить 605 гривень 60 копійок. Квитанція про сплату обов’язково додається до матеріалів справи, інакше суд залишить заяву без руху.

Суди часто повертають заяви, якщо особа не надала доказів того, що вона намагалася вирішити питання в позасудовому порядку, або не обґрунтувала неможливість відновлення документів. Тому перед судом варто отримати хоча б попередню консультацію міграційної служби.

Хто звільняється від сплати судового збору

Закон передбачає пільги для певних категорій громадян. Від сплати судового збору при поданні заяви повністю звільняються особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій (у справах, що стосуються їхніх прав), особи з інвалідністю I та II груп, а також заявники у справах про встановлення фактів, пов’язаних із збройною агресією чи окупацією, які призвели до вимушеного переселення.

Спір про право як причина відмови

Окреме провадження призначене виключно для безспірних справ. Якщо суддя побачить, що встановлення факту проживання зачіпає майнові чи інші права третіх осіб (наприклад, виникає спір щодо майна чи спадщини), він відмовить у відкритті справи або залишить її без розгляду. У такому разі захищати свої інтереси доведеться шляхом подання повноцінного позову, що значно ускладнює та подовжує процес.

Дії після отримання позитивного рішення суду

Судове рішення є основним документом, який підтверджує ваше право на український паспорт. Проте само по собі рішення суду не замінює паспорт — після його отримання необхідно пройти адміністративну процедуру в міграційній службі.

Згідно з п. 44 Порядку, затвердженого Указом Президента України № 215: «Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка є громадянином колишнього СРСР і не отримала паспорт громадянина України..., подає: ... рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року.»

Отримавши позитивне судове рішення, ви повинні дочекатися набрання ним законної сили. Після цього необхідно звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби. На офіційному порталі ДМС доступна детальна інформація про оформлення та видачу довідки про реєстрацію особи громадянином України.

Також ви можете ознайомитися з умовами надання цієї послуги через державний сервіс видача довідки про реєстрацію особи громанянином України на порталі Дія. Якщо ж процедура стосується ваших родичів, корисною буде інформація про набуття громадянства України за територіальним походженням.

Звернення до органів ДМС

Рішення суду не є автоматичним наданням громадянства, а лише підтвердженням юридичного факту. З цим документом ви подаєте заяву до міграційної служби за місцем проживання. Орган ДМС проводить перевірку та видає довідку про реєстрацію особи громадянином України, яка є єдиною законною підставою для подальшого оформлення ID-картки.

Ризик наявності іншого громадянства

Якщо після 1991 року ви виїхали за кордон та добровільно прийняли громадянство іншої держави (наприклад, РФ або іншої республіки колишнього СРСР), суд, скоріш за все, відмовить у задоволенні заяви про встановлення проживання. Українське законодавство суворо ставиться до принципу єдиного громадянства, тому факт добровільної натуралізації в іншій країні закриває спрощений шлях підтвердження статусу.